У дисертаційному дослідженні апробована методологія онтологічного аналізу музики в культурологічному дискурсі. Обраний історичний підхід до розгляду двох типів культури – релігійної і світської – дозволив виявити онтологічну дистанцію між різними жанрами музичної культури, їх „міру входження в глибинну орієнтованість Буття” (за визначенням В.Медушевського). Найважливіші методологічні висновки щодо онтологічної концепції музики. У роботі вперше пропонуються дефініції ключового поняття «онтологія» в контексті музичної культурології щодо аналізу онтологічної моделі музичного твору, картини світу, концепції особистості:
– онтологія – це сфера духовної людської діяльності, до якої належить культура; – онтологія є категорією духовного пізнання світу та особистості (патристична традиція); – онтологізм – це принцип самоздійснення особистості як суб’єкта культури в контексті певного твору (жанру); – онтологічна концепція – це нова методологія як результат комплексного підходу, що розкриває множинність проявів онтологізму в музичній культурі. Апробація онтологічної моделі музичного твору виявила алгоритм онтологічного аналізу, який здійснюється п о е т а п н о і має три складові.
– Перший етап – суб’єкт музики, свідомість якого зумовлена соціокультурним контекстом, з одного боку, та засобами висловлювання (музичним мовленням), з іншого. Онтологічний аналіз враховує динамічну сутність концепції людини – суб’єктів музики певної картини світу (християнської, романтичної тощо). – Другий етап – зовнішні фактори комунікації, функціональна належність до конкретної культурної традиції – розкриває буттєвий статус музичного твору через жанрову установку, програмну назву та систему засобів музичної виразності. До внутрішніх факторів духовного змісту музики належать час, простір, смисл. – Третій етап – онтологічна модель музичного твору, яка має множинність проявів. Як складна система, вона містить свою ієрархію іманентних компонентів і рівнів організації. Запропонований у дисертації метод культурологічного порівняння феноменів різних типів культури дозволив виявити, що: рівень елементів розкриває семантику музичного мовлення; рівень зв`язків визначає онтологічні параметри – простір, час, які координують принципи музичної композиції та драматургії; найвищий рівень цілісності онтологічної моделі – Смисл, який відтворює певну картину світу. У дисертаційному дослідженні вперше в музикознавчій практиці використовуються поняття і терміни онтологічного аналізу, які є результатом категоріального синтезу філософії, богослов’я і музичної науки:
– жанрова модель онтологізму розшифрована через історико-типологічний і семіотичний опис концептуальних жанрів різних типів музичної культури; – драматургія синергії – тип драматургії, який розкриває духовний шлях сходження особистості; – онтодіалог – процес Богоспілкування на засадах композиційно-драматургічних принципів, який визначає теологічну картину світу; – онтотрансцензус – завершальний етап драматургії синергії, семантика якого визначена факторами зовнішньої та внутрішньої комунікації. Похідні від основного філософського поняття «онтологія» терміни набули специфічного музичного змісту. Їх подальша розробка дозволить збагатити категоріальний апарат музичної науки. Досвід онтологічного аналізу виявляє, що кожний музичний твір відбиває певну художню картину світу. Взаємозумовленість онтологічної концепції музики і картини світу визначається не тільки ізоморфізмом, але й онтологізмом – тією буттєвою установкою, яка здійснюється в певній картині світу. Онтологічна модель відбиває цілісну картину світу. Тому, незалежно від національних, історико-культурних контекстів, онтологія як категорія духовного пізнання світу та особистості набуває статусу музичної універсалії. Аналіз жанрових моделей онтологізму виявив єдність і універсалізм алгоритму методики онтологічного аналізу музики (концепції буття музичної культури в цілому).
Культурологічне порівняння як метод наукового пізнання онтологічної концепції музики полягає у двох основних моментах: – у виявленні онтологічної дистанції двох типів особистості – релігійної і світської – в різних жанрах: як суб’єкти музики вони йдуть кожен своїм духовним шляхом, але з різним ступенем самоздійсненності; – у взаємозумовленості картини світу і онтологізму в соціокультурній динаміці історико-художніх процесів. Онтологічна концепція музики, запропонована в роботі, стала результатом синтезу філософії, досвіду музикознавства і християнської антропології. Онтологічна модель буття музичного твору зумовлює метасистему художнього пізнання. Це об’єктивна буттєва структура, загальні принципи світопобудови, які проявляються завдяки просторово-часовим та смисловим параметрам. Онтологічна концепція музики є способом пізнання цілісності буття музики, самоздійснення суб’єкта культури. У цьому і полягає її універсальна, глибинна сутність.
Значимість онтологічного підходу, апробованого в дисертації, полягає в оновленні і збагаченні методології музичної науки та культурології досягненнями категоріального синтезу філософії та християнської антропології. Цілі і задачі проведеного дослідження дозволили обґрунтувати онтологічну концепцію музики як складову сучасної культурології. Досвід музикознавства є невід’ємною частиною духовного пізнання. Результати онтологічного аналізу відкривають перспективу для подальшої екстраполяції його методів та понятійної системи на інші сфери наукового пізнання з метою вивчення нових культурних феноменів. Досвід онтологічного аналізу, який запропонований в роботі, по-перше, розкриває ієрархію онтологічного влаштування музичного твору (від елементів музичного мовлення через часопростір до картини світу); по-друге, розкриває універсальну природу проявів онтологізму в церковній та світській культурах. Достеменний онтологізм є тією духовною висотою музики, осягнення якої сприяє усвідомленню істини Буття, перетворенню не лише художнього мислення та засобів пізнання мистецтва, але й власне свідомості людини та сучасної культури. | 