У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в описі складу, принципів та способів номінації корисних рослин і аналізі просторової поведінки фітономенів в українських східнослобожанських говірках. На підставі проведеного дослідження зроблені такі висновки: 1. Назви корисних рослин українських східнослобожанських говірок (усього 4 336 номінативних одиниць) утворюють велику та структурно розгалужену тематичну групу лексики. Рослинна лексика – одна з найдавніших, а отже, концентрує в собі багато цінної інформації про побут, культуру, космогонічні уявлення наших пращурів. Ботанічна народна номенклатура – багатовимірна, тобто на позначення однієї рослинної реалії може функціонувати кілька назв, які характеризують її з різних боків (зовнішні ознаки, внутрішні властивості чи застосування в побуті), що сприяє збереженню етнокультурної інформації, яка передається діалектоносіями від покоління до покоління. 2. Залежно від ступеня прозорості внутрішньої форми фітономени в українських східнослобожанських говірках поділяються на мотивовані (84,0%) та немотивовані (16,0%). Група немотивованих фітономенів формується на основі назв рослин, що належать до питомої лексики, успадкованої українською мовою з індоєвропейської та праслов’янської доби (47,8%), зокрема назв дикорослих трав’янистих рослин – 51,0%, назв дерев та кущів – 36,0%, назв культурних рослин – 13,0%; та запозичень (52,2%), зокрема з латинської мови – 27,0%, грецької мови – 18,0%, тюркських мов – 11,0%, німецької мови – 9,0%, італійської та російської мов – по 7,0% та ін. 3. Спостережено три основні ПН рослинних реалій в українських східнослобожанських говірках – за ознаками флорооб’єктів, за їх властивостями та функцією. Парадоксально, що ПН корисних рослин „функція” хоча й характеризується значною розгалуженістю ТМЗ (19 типів), у відсотковому відношенні до інших ПН є периферійним (12,0%), наприклад: |йадови горо|шок ‘горошок’, году|ван ‘кульбаба’, меи|дова т|рака ‘резеда жовта’, |доктор ‘очиток звичайний, о. їдкий’, геимо|рона тра|ва ‘дивина борошниста, д. густоквіткова, д. східна’, подушеич’|ки ‘аїр звичайний, лепеха звичайна’, |пан’с’ки мак ‘мак сумнівний’ та ін. Перевагу при називанні флорооб’єктів діалектоносії надають ПН за ознаками рослин (64,5%), що є результатом узагальнення п’яти МО (особливості морфологічної будови, колір, смак, запах і звук), які, у свою чергу, формуються на основі 22 ТМЗ. Основною МО цього ПН є номінація за особливостями морфологічної будови рослин (53,1%). Значно менш продуктивним ПН рослинних реалій є ПН за їх властивостями (23,5%), що узагальнює п’ять МО та 27 ТМЗ, серед яких основною МО виступає номінація за місцем зростання рослини (12,0%), а периферійними – за походженням, особливостями росту та поширення рослин, біологічними властивостями і впливом на організм людини або тварини (разом 11,5%). Отже, загальна статистика принципів номінації корисних рослин в українських східнослобожанських говірках має вигляд: ПН : МО : ТМЗ = 3 : 12 : 68, що свідчить про різноманітність та багатство техніки номінації досліджуваних реалій в окресленому континуумі. 4. Дво- та полімотивованість виявлено у 8,5% фітономенів, серед яких 83,7% назв дво- та полімотивовані в межах двох ПН – за ознакою та властивістю (56,0%), за ознакою та функцією (25,4%), за властивістю та функцією (2,3%); разом з тим, спостережено фітономени, дво- та полімотивовані в межах одного ПН – за ознакою (12,3%) та за властивістю (4,0%). 5. Однослівна номінація корисних рослин в українських східнослобожанських говірках характеризується трьома способами номінації як прийомами реалізації вищезазначених ПН, серед яких основним способом номінації є семантична трансформація (78,0%), тоді як деривація (конверсія та афіксальне словотворення) і композитивне словотворення (зрощення, чисте основоскладання, складно-суфіксальне основоскладання, словоскладання та контамінація) є периферійними (разом 22,0%). У межах семантичної трансформації 83,0% формує парадигматично зумовлена внутрішньо мотивована лексико-семантична трансформація (розширення й звуження семантичного обсягу, власне метафора й метафора, ускладнена деривацією), а 17,0% – синтагматично зумовлена лексико-семантична трансформація (семантична компресія, власне метонімія, метонімія, ускладнена деривацією, метонімія, ускладнена конверсією й деривацією). Аналіз способів та принципів номінації дозволив виділити 45 типових семантичних моделей однослівної номінації корисних рослин в українських східнослобожанських говірках. 6. Багатослівній номінації флорооб’єктів у досліджуваному континуумі властивий непредикативний характер; для таких фітономенів характерним способом номінації є фразотворення, представлене чистою когеренцією (27,0%); когеренцією, ускладненою метафоричною / метонімічною трансформацією або трансформацією семантичного обсягу одного компонента словосполучення (44,0%), та когеренцією, ускладненою метафоричною / метонімічною / метафоро-синекдохічною / метоніміко-синекдохічною трансформацією цілого словосполучення (29,0%). Аналіз способів та принципів номінації дозволив описати 26 типових семантичних моделей багатослівної номінації флорооб’єктів в українських східнослобожанських говірках. Однослівна (68,5%) та багатослівна (31,5%) номінація рослинних реалій характеризується співвідношенням 2 : 1. 7. Усебічний ономасіологічний аналіз східнослобожанських фітономенів засвідчив асоціативний спосіб пізнання світу носіями досліджуваних говірок з огляду на те, що серед 73 типових семантичних моделей номінації корисних рослин 50 – метонімічне й метафоричне перенесення. 8. Просторова варіативність східнослобожанських фітономенів характеризується трьома типами; на основі основного типу – окреслення ареалів (54,0%) – виділяємо шість ареалів, два мікроареали та сім перехідних зон. Мінімальна диференціація та ареальна мозаїка як типи просторової поведінки фітономенів становлять разом 46,0%. 9. Шляхом аналізу диференційних та інтеграційних ознак ареалів виділено 399 лексико-семантичних, словотвірних і граматичних опозицій; разом з тим, спостережено активізацію інтеграційних міжареальних процесів. Засвідчено, що найбільш агресивною ареальною експансією є експансія центрального ареалу в західний і східний ареали та ареалу перехідних говірок від східнослобожанських до степових у південний. Перехідна зона між центральним і південним ареалами є найбільшою за територією, а перехідна зона між південним ареалом і ареалом перехідних говірок від східнослобожанських до степових збільшується. Результати дослідження свідчать про загрозливу тенденцію до спрощення міжареальних диференційних ознак та поступове зникнення специфічних для кожної окремої говірки найменувань рослинних реалій. 10. Вузьколокальні східнослобожанські флорозоглоси складають 68,0% (1 597 ізоглос), а флороізоглоси, що мають своє продовження в інших говірках української мови – 32,0% (754 ізоглоси). Спостережено активне вживання фітономенів з української наукової ботанічної номенклатури в еквівалентному значенні; використання фітономенів з розширеною, звуженою й повністю трансформованою семантичною структурою загальновживаних лексем; поширення когерованих фітономенів; фонетичних, граматичних та словотвірних варіантів фітономенів; власних інноваційних утворень та запозичень із суміжних говірок російської мови. 11. В умовах поступового нівелювання міждіалектної диференціації та з огляду на історію формування слобожанського говору закономірним є те, що ядром групи флороізоглос, які мають своє продовження в інших говірках української мови, постають ізоглоси, що охоплюють східнослобожанські говірки й продовжуються в говірках усіх трьох наріч української мови (33,0% (250 ізоглос)). Генетична близькість східнослобожанських і степових говірок зумовлює наявність найбільшої (порівняно з іншими окремими говірками південно-східного, південно-західного й північного наріч української мови) кількості спільних флороізоглос (160 ізоглос). |
