Виконане дослідження омонімів кримськотатарської мови дозволило нам дійти таких висновків: 1. Омоніми утворюють велику підсистему в межах лексичного рівня сучасної кримськотатарської мови, одиниці якої характеризуються системною організацією в плані форми та змісту. 2. Омонімами називаються слова, що збігаються за звучанням і/чи написанням у всіх чи в деяких своїх граматичних формах, але істотно розрізняються у лексичних і/чи граматичних значеннях, що є неминучим результатом історичного розвитку мови. Омонімія, як і полісемія, не заважає спілкуванню, скоріше навпаки: служить джерелом уточнення наших понять про речі і відношення між ними. 3. Багатозначні слова й омоніми мають деякі подібні риси, а саме: їм властива тотожність форми, вимови, написання; належать до однієї частини мови (лексична омонімія); здатні утворювати нові слова. Крім того, вони пов'язані історично й існують на ранніх етапах розвитку мови. Разом із тим омонімія і полісемія характеризуються істотними розбіжностями: а) у семантичному плані. Найбільш перспективним і теоретично значимим у дослідженні семантичної омонімії визнано погляд на виникнення семантичних омонімів як на живий процес, що розвивається і характеризується різними стадіями. Семантичний аспект розмежування полісемії й омонімії спрямовує на вивчення близькості чи віддаленості, зв'язаності чи незв'язаності слів за значенням. При цьому власне семантичні критерії, що застосовуються до всіх омонімів і багатозначних слів, можна вважати основними; б) у граматичному плані. Питання про належність слова до полісемантичних слів у випадку часткової лексико-граматичної і граматичної омонімії не виникає, оскільки збіг частини систем граматичних форм можливий лише в омонімів; в) в етимологічному плані. Омонімія – співзвуччя винятково випадкове, а полісемія – співзвуччя, засноване на спільності походження; г) у формальному плані. Розмежування полісемії й омонімії з урахуванням формальних розходжень має несамостійний, допоміжний характер, що лише підтверджує факти, виявлені за допомогою власне семантичного аналізу, і зводиться в основному до вказівки на семантичні невідповідності словотвірних відношень між словами, утвореними від омонімів, і т. ін. 4. Межа, що розділяє омоніми і багатозначні слова, нерідко буває дуже нечіткою і рухомою. У кримськотатарській мові, як і в багатьох інших мовах, часто виникають спірні випадки: вважати ті чи інші слова омонімами чи розглядати їх у межах одного слова як явище полісемії; іншими словами: існує в сучасній мові значеннєва взаємодія між тими або іншими значеннями чи не існує. Тільки всебічний семантичний, граматичний, етимологічний і формальний аналіз може виявити об'єктивну картину в тому чи іншому випадку. 5. При розгляді омонімічних явищ сучасної кримськотатарської мови ми виділили омофони, омографи та омоформи, яким властива спільність форм і граматичних ознак, які утворені на основі взаємопов’язаності та взаємозалежності, звучать як омоніми і являють собою омонімічні явища. Кількість омоформ у мові значно перевищує кількість омонімів; що ж до омофонів та омографів, то їхня кількість невелика. 6. Здійснено синхронну класифікацію омонімів на основі комплексного підходу. Специфічною рисою цієї класифікації є те, що вона спирається на парадигматичну організацію й враховує структурно-семантичні характеристики омогрупи. У сучасній кримськотатарській мові омогрупи містять від двох до десяти й більше членів, які в дисертації зіставляються попарно. У класифікації омонімів розрізняються повні й неповні; фонетичні, графічні й фонетико-графічні; лексичні, граматичні й лексико-граматичні; гомогенні й гетерогенні; похідні й непохідні; прості й складні; такі, що виконують однакові й різні синтаксичні функції в реченні. Перехресна класифікація дозволяє виділити сорок груп омонімічних слів (див. табл. “Класифікація омонімів сучасної кримськотатарської мови”). З них на дослідженому матеріалі виявлено дев'ятнадцять. Таблицю складено з урахуванням семи показників: тотожність написання і/чи звучання; ступінь повноти омонімів; морфемний склад; синтаксична функція; значення; походження. 7. У залежності від походження (з генетичного погляду) омоніми поділяються на дві групи: гетерогенні, тобто етимологічні, – омоніми, утворені від різних коренів, та гомогенні, тобто семантичні та граматичні, – омоніми, утворені від одного кореня. 8. З’ясувалось, що завдяки семантичній дивергенції слів у кримськотатарській мові утворюється низка омонімів унаслідок переносу значень слова за схожістю ознак, форми, руху, у результаті асоціації за функцією та переносу інших особливостей предметів або явищ на інші предмети та явища. 9. Дослідження показало, що в кримськотатарській мові існують граматичні омоніми, утворені шляхом субстантивації прикметників, адвербіалізації іменників, ад’єктивації дієприкметників та переходу повнозначних слів до розряду службових. Основна закономірність омонімічності слів різних частин мови полягає в тому, що перехід слів з однієї частини мови в іншу пов’язаний із скороченням парадигми або ізоляцією словоформи від парадигми. Під час переходу змінних слів у незмінні відбувається скорочення та звуження парадигми. Омоніми, розмежовані в одній або різних частинах мови, виражають різні значення в парадигматичному та синтагматичному планах. 10. Гетерогенні омоніми, утворені від різних коренів завдяки внутрішнім та зовнішнім ресурсам мови, об’єднуються у дві групи: 1) внутрішні; 2) зовнішні. Внутрішні омоніми утворюються шляхом афіксальних способів словотворення; збігу фонетичного складу непохідних слів; збігу за звучанням слів, історично різних за походженням, унаслідок конвертуючих звукових змін; абревіації; фонетичного збігу слів літературної мови і діалектизмів. 11. Зовнішні омоніми, які утворюються внаслідок запозичень в кримськотатарській мові посідають значне місце. Процес омонімізації відбувається завдяки народній етимології. Джерелом таких омонімів є в основному запозичення з арабської, іранської, руської та інших мов. Таким чином, зовнішні омоніми в кримськотатарській мові 12. Значна група запозичень у кримськотатарській мові утворила низку омонімів, омографів, омофонів та омоформ через фонетичний та/або графічний збіг із власне кримськотатарськими словами або з іншими словами, запозиченими з різних мов. У сучасній кримськотатарській мові існує ціла низка “готових” запозичених омонімів. У процесі запозичення й асиміляції деякі слова зазнають фонетичних трансформацій, обумовлених відмінностями фонетичних структур мови, з якої запозичена слово, та мови-реципієнта. Публікації Основні результати дослідження відбито в таких публікаціях: 1. Омонімія та полісемія в сучасній кримськотатарській мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. – 2001. – № 6. – С. 37 – 41. 2. Земаневий къырымтатар тилинде омонимия меселеси // Йылдыз. – 2002. – № 2. – С. 131 – 141. 3. Омонімічні явища в кримськотатарській мові (омографи й омофони)// Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. – 2003. – № 7 (січень). – С. 29 – 32. | 