Анотація до роботи:

Гончаренко В.П. Олуланоз свиней у Лісостепу і Поліссі України, удосконалення діагностики та заходів боротьби. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія. – Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Харків, 2004.

Мета дисертації – аналіз сучасного стану проблеми з олуланозної інвазії в Лісостепу і Поліссі України, розробка методів зажиттєвої діагностики та удосконалення заходів боротьби з олуланозом свиней.

Розроблені методи зажиттєвої діагностики олуланозу на основі мікроскопії змивів зі шлунка та біоптатів шлункової слизової. Встановлено, що неблагополучними з олуланозу є 63,63 % свинарських господарств Полісся і Лісостепу України, а вікова динаміка інвазії характеризується підвищенням рівня зараження з віком свиней. Констатовано, що джерелом олулан для свиней можуть бути собаки, коти, щури та миші. При розвиткові олуланозного патологічного процесу відмічені супресія факторів імунобіологічного захисту, структурні порушення в печінці та холестаз. За результатами визначення олуланоцидної активності універму та вивчення посттерапевтичних змін в організмі хворих на олуланоз свиней запропоновані схеми етіотропної та антгельмінтно-імуностимулювальної терапії (з використанням вірутрициду).

1. У дисертації приведено нові дані щодо епізоотичної ситуації з олулноз-ної інвазії в поліській і лісостеповій зонах України; експериментально і теоретично обґрунтовано розвиток і перебіг патологічного олуланозного процесу; розроблено і запропоновано методи зажиттєвої діагностики олуланозу, а також схеми етіотропної та етіотропно-патогенетичної терапії свиней, хворих на олуланоз.

2. Зажиттєва діагностика олуланозу, що ґрунтується на отриманні і мікроскопії осаду змивів зі слизової шлунка, дозволяє виявити 38,3–39,9 %, в той час як за попереднього застосування зонда з петлею – 86,8–88,0 % свиней, інвазованих олуланами. Діагностична ефективність компресорної олуланоскопії слизу шлунка, отриманого за допомогою спеціального зонда, становить 89,6–92,5 %. Відбір матеріалу для досліджень за цими методиками не призводить до макроскопічних змін у слизовій шлунка обстежуваних свиней.

3. Використання гастродуоденоскопа прийнятне для відбору в свиней біопсійних проб шлункової слизової ділянки донних залоз для компресорної мікроскопії на наявність олулан.

Стандартизація методу компресорної олуланоскопії біоптату слизової шлунка, отриманого за допомогою біопсійних щипців гастродуоденоскопа, дає змогу визначати інтенсивність олуланозної інвазії за життя свиней за умови використання коефіцієнта перерахунку 25,4.

У свиней при олуланозі гастроскопічна картина відповідає гострому катаральному, ерозивному, виразковому чи хронічному гіпертрофічному гастритам.

4. Неблагополуччя з олуланозу встановлене у 63,63 % колективних господарств із виробництва свинини Полісся та Лісостепу України, в яких екстенсивність олуланозної інвазії свиней становила 24,5 %.

5. Сприйнятливими до інвазування олуланами є свині всіх вікових та виробничих груп (ІІ – 1218,65±392,34 екз./гол.), починаючи з одномісячних поросят. З віком тварин рівень зараження олуланами зростає, досягаючи у свиноматок ІІ 3235,53±1314,04 екз./гол. та ЕІ 74,37 %. З огляду на більш ізольоване утримання, кнури-плідники інвазовані дещо менше (ІІ – 2634,49±

980,55 екз./гол., ЕІ – 60,0 %).

6. Свійські собаки та коти, а також сірі щури та хатні миші можуть бути джерелом збудників олуланозу для сприйнятливого свинопоголів’я. Організм гризунів зазначених видів перебуває з олуланами у факультативно-абортивних відносинах. У цих умовах гельмінти зберігають свою життєздатність в організмі пацюків протягом 6–8, мишей – 8–10 діб, а інвазійну спроможність – лише 4–5 діб.

7. Розвиток олуланозного патологічного процесу в організмі свиней супроводжується супресією факторів імунобіологічного захисту, зокрема – зниженням репродукції імунокомпетентних клітин, ступеня їх диференціювання, порушенням функції рецепторного апарату лімфоцитів, дисбалансом хелперно-супресорних регуляторних механізмів, зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів та рівня в крові гетерофільних аглютинінів. На фоні тривалого патогенного впливу олулан розвиваються структурні порушення гепатоцитів та холестаз.

8. Високоефективною і прийнятливою схемою дегельмінтизації свиней, хворих на олуланоз, є дворазове (з добовим інтервалом) групове згодовування універму з розрахунку 0,00018 г ДР/кг (ЕЕ – 100 %).

9. Після терапії свиней, хворих на олуланоз, універмом (0,00018 г ДР/кг, дворазово) протягом 15–20-ти діб спостерігається поглиблення порушень в імунокомпетентній системі, спричинених патогенним впливом олулан: подальше зменшення в периферичній крові кількості імунокомпетентних клітин, що беруть участь у комплементарному та спонтанному розеткоутворенні, зниження питомої ваги зрілих клітин у популяції Т-лімфоцитів, пригнічення функціональної активності клітин хелперної субпопуляції на фоні активації Т-супресорів, порушення функціональної спроможності мембранних рецепторів лімфоцитів. У подальшому констатується тенденція до нормалізації рівня цих показників. Поряд з цим, для постдегельмінтизаційних змін в організмі свиней характерні активація нейтрофілів, зростання титрів гетерофільних аглютинінів сироватки крові та поступове поліпшення функціонального стану печінки.

10. Лікувальний ефект етіотропної терапії свиней, хворих на олуланоз, універмом (дворазове групове згодовування його в дозі 0,00018 г ДР/кг), значно підвищується при комплексному застосуванні антгельмінтика разом із вірутрицидом (4 см³ внутрішньом’язово, дворазово – в день дегельмінтизації універмом та через 4 доби), що проявляється зниженням супресивного впливу антгельмінтика на імунокомпетентну систему та прискоренням відновлювальних процесів у макроорганізмі щодо факторів імунобіологічного захисту та морфофункціонального стану печінки.

Публікації автора:

1. Гончаренко В.П. Розробка методу прижиттєвої діагностики олуланозу свиней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 1999. – Вип. 9. – С. 40–45.

2. Гончаренко В. Можливості гастродуоденоскопічних досліджень при олуланозі свиней // Вет. медицина України. – 2001. – № 11. – С. 28–29.

3. Гончаренко В.П. Епізоотологічні аспекти олуланозної інвазії в Поліссі та Лісостепу України // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2000. – Вип. 14. – С. 166–169.

4. Гончаренко В.П., Пономар С.І., Антіпов А.А. Сприйнятливість м’ясоїдних та гризунів до олуланозної інвазії // Проблеми зооінженерії та вет. медицини (Ветеринарні науки): Зб. наук. праць Харків. зоовет. ін-ту. – Харків, 2001. – Вип. 7 (31). – С. 227–228.

Дисертант визначив сприйнятливість м’ясоїдних та гризунів окремих видів до олуланозної інвазії.

5. Пономарь С.И., Гончаренко В.П., Антипов А.А. Источники оллуланозной инвазии для восприимчивого свинопоголовья // Материалы докладов науч. конф.: „Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями“ (23–24 мая 2001 г., г. Москва). – М., 2001. – С. 200–201.

Дисертант провів дослідження з уточнення можливих джерел збудників олуланозу для свиней.

6. Гончаренко В.П., Пономар С.І. Стан клітинних факторів імунної системи організму свиней при олуланозі // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2001. – Вип. 16. – С. 51–58.

Дисертант в експерименті визначив стан клітинних факторів імунної системи свиней, хворих на олуланоз.

7. Рекомендації з прижиттєвої діагностики олуланозу свиней / В.М. Гор-жеєв, В.Ф. Титаренко, В.П. Гончаренко та ін. – Біла Церква, 2001. – 9 с.

Дисертант експериментальним шляхом визначив ефективність 3-х методів зажиттєвої діагностики олуланозу в свиней.

8. Пономар С.І., Гончаренко В.П. Лікування свиней при олуланозі // Аграрні вісті. – 2002. – № 1. – С.21–22.

Дисертант вивчив олуланоцидні властивості універму.

9. Гончаренко В.П., Пономар С.І. Клітинні фактори імунобіологічного захисту свиней, хворих на олуланоз, у посттерапевтичний період // Науковий вісник Львів. держ. академії вет. медицини ім. С.З. Гжицького. – Львів, 2002. – Т. 4 (№ 2),. 1. – С. 30–34.

Дисертант вивчив особливості післятерапевтичної динаміки клітинних механізмів імунобіологічної реактивності організму свиней, інвазованих олуланами.

10. Гончаренко В.П., Пономар С.І., Кулініч Р.М. Активність сироваткових ферментів у свиней, хворих на олуланоз, при етіотропній та патогенетичній терапії // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2002. – Вип. 21. – С. 54–62.

Дисертант визначив активність ферментів сироватки крові хворих на олуланоз свиней після антгельмінтної та антгельмінтно-імуностимулювальної терапії.

11. Пономар С.І., Гончаренко В.П. Вплив універму та вірутрициду на організм свиней, інвазованих олуланами // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Біла Церква, 2002. – Вип. 23. – С. 134–140.

Дисертант провів дослідження з вивчення особливостей впливу універму та вірутрициду на організм свиней, інвазованих олуланами.