У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні прогнозування резистентності емалі малих кутніх зубів верхньої та нижньої щелеп до карієсу за їх одонтогліфікою з метою підвищення ефективності профілактики початкового карієсу. З практичної точки зору, в анатомічній будові малих кутніх зубів доцільно виділяти підвищені та заглиблені ділянки жувальної поверхні коронок, які відрізняються як за субмікроскопічною, так і за хімічною будовами, що суттєво при вивченні розвитку патології твердих тканин зуба, зокрема, при розвитку карієсу. 1. Одонтогліфічно встановлено в малих кутніх зубах наявність двох гомологічних типів: з плюс- та ігрек - малюнками. Встановлені індивідуальні варіанти ігрек-4, ігрек-3 та плюс-4, плюс-3 нижніх малих кутніх зубів та ігрек-2 та плюс-2 варіанти верхніх малих кутніх зубів. Кількісне зменшення параметрів структур жувальної поверхні коронок малих кутніх зубів відбувається в наступній послідовності: горбиків – діаконус, ендоконус; борозен – мезіолінгвальна, вестибулярна, лінгвальна; ямок – альфа, бета. 2. Одонтогліфічно встановлена наявність при плюс-малюнку у нижніх та верхніх малих кутніх зубах карієсу з переважним ураженням ямок та фісур (20±1,01%). При ігрек-малюнку малих кутніх зубів встановлено комбіноване ураження як ямок та фісур, так і апроксимальних поверхонь(41±1,01%). При щільному контакті дистальних поверхонь малих кутніх зубів з великими кутніми зубами утворюється ізольований апроксимальний карієс (39±1,01%). 3. Гістотологічно встановлено, що найменш мінералізованими структурами в умовах фізіологічної норми в малих кутніх зубах є дистальний горбик - стиль, та дистальна, бета-ямка. При фісурно-ямковому карієсі виявляється деструкція бета-ямки, яка розповсюджується до емалево-дентинної межі. Комбіноване ураження жувальної і апроксимальних поверхонь супроводжується демінералізацією емалі, яка поширюється від бета-ямки до дистальних ділянок коронок малих кутніх зубів (апроксимальної поверхні дистостилю). 4. Ультраструктурними особливостями емалі дистостилю в нормі є збільшення кількості міжпризмової речовини до 3% (проти 1% в епіконусі) та більш виражені безпризмовий та сітчастий шари. Для ізольованого апроксимального карієсу на стадії пігментованої плями в прозорій зоні характерна шорсткуватість голівок емалевих призм, збільшення міжпризмових просторів до 5%, наявність менш мінералізованих волокнистих структур. В ділянці розвитку початкового карієсу на стадії крейдоподібної плями ультраструктурно виявляється три зони: перша – повного руйнування емалевих призм; друга – часткового руйнування емалевих призм і розширення міжпризмових проміжків; третя – деформації голівок емалевих призм. 5. Встановлені особливості біомінералізації емалі підвищених анатомічних утворень коронки малих кутніх зубів в нормі: стиль є менш мінералізованим, порівняно з горбиком. Ізольований апроксимальний карієс на стадії пігментованої плями супроводжується збільшенням кількості іонів кальцію та зменшенням кількості іонів фосфору порівняно з нормою. В ділянці призмової емалі у напрямку до емалево-дентинної межі відбувається ізоморфний та ізоіонний обмін з утворенням зерен хлоридів та карбонатів кальцію та магнію. На стадії крейдоподібної плями відбувається невелике збільшення мінералізації поверхневих шарів емалі за рахунок постійного надходження макроелементів. В підповерхневих шарах емалі відбувається демінералізація призмової емалі та незначна ремінералізація за рахунок надходження іонів магнію по системі кутикула, мікроканальці, ламели з утворенням карбонат- та хлорапатитів. |