Висновки дисертації узагальнюють дослідження формоутворюючих та соціокультурних аспектів об’єктів медіа-дизайну в контексті формування громадського середовища міста. 1. Встановлено що, незважаючи на наявність значного наукового інтересу до дизайнерських проблем міста, який мав місце головним чином протягом 70-х – 80-х років ХХ століття, в останніх напрацюваннях актуальні інформаційно-комунікативні складові сучасного міського середовища залишаються найменш висвітленими. Аналіз джерел та ступеню їх розробки відносно теми дослідження показав, що робіт, які б з позицій сьогодення безпосередньо та комплексно розглядали дизайн середовищних інформаційних об’єктів, взагалі немає. В результаті чого, наявні численні розвідки було розподілено за виділеними аспектами вивчення цієї діяльності: історичним, взаємодії архітектурного середовища з об’єктами дизайну, естетичним, колористичним, синтезу кольору – світла – руху – музики, інформаційним, технологічним, психофізіологічним, соціально-культурним, що в свою чергу дозволило надалі говорити про медіа-дизайн як нове явище з характерними ознаками, які перебувають у стані формування та для якого властиве взаємопроникнення досягнень різних галузей наук і видів мистецтва. 2. З’ясовано, що нові засоби та технології передачі інформації характеризуються обумовленням суттєвого збільшення її кількості, швидкості та ефективності впливу, сприяючи при цьому віднесенню до ряду актуальних питань глобалізації, комунікації та інформатизації суспільства. Виявлені особливості представлення інформації в громадському середовищі полягають у тому, що її форма-носій як об’єкт мистецтва/дизайну одночасно є матеріально-естетичним втіленням сенсу та рівня цивілізаційно-культурних досягнень людства, забезпечує важливі процеси спілкування та комунікації, бере активну участь у відображенні динаміки соціально-культурних суспільних змін та формуванні певного стану естетичного і психофізіологічного комфорту людини. Тим самим, таке поєднання розглянутих утилітарно-практичних, естетичних, психофізіологічних та змістовно-смислових завдань, покладених на середовищні інформаційні об’єкти, дає беззаперечні підстави стверджувати про виняткову значимість їх соціокультурної ролі. 3. Окреслено специфіку процесу формоутворення інформаційних об’єктів у міському громадському середовищі як таку, що полягає у врахуванні та творчому переосмисленні дизайнером виділених основних формоутворюючих факторів: образу, функції, матеріалу та технології, кінетики, середовища – сукупності взаємопов’язаних об’єктивних обставин, які в ході проектування одночасно виступають в якості важливих умов вирішення тієї чи іншої життєвої проблеми. В результаті розгляду проведеної класифікації існуючих інформаційних об’єктів, які були згруповані за їх часовими межами дії, рівнями розташування у міському середовищі та власними технологічно-матеріальними особливостям, встановлено, що саме завдяки розвитку можливостей останніх, відбувається доповнення та розширення оперативних класифікацій за рахунок появи нових різновидів середовищних інформаційних об’єктів. 4. Доведено, що окреслені специфіка формоутворення інформаційних об’єктів та їх особливості представлення у громадських міських просторах, а також обґрунтована доцільність розгляду графічних (медійних) та художньо-конструкторських їх складових як цілісності зумовлює необхідність виділення дизайн-діяльності щодо таких об’єктів в окремий напрям – медіа-дизайн, який би узагальнював методологію графічного, промислового та середовищного видів дизайну. Запропоноване визначення медіа-дизайну передбачає його розуміння як синтетичної художньо-проектної діяльності, спрямованої на створення інформаційних (вербальних, візуальних, віртуальних чи мультисенсорних) повідомлень та їх представлення за допомогою відповідних засобів і технологій, орієнтуючись при цьому на формування комфортного середовища для життя людей. Об’єктами медіа-дизайну, як продуктом такого процесу можна вважати дизайнерські об’єкти з наявно домінуючою інформаційною функцією. 5. Виявлено, що передумовами становлення сучасного явища медіа-дизайну слугувало виникнення найважливіших засобів передачі інформації, різноманітних способів і технологій її представлення, котрі знаменували собою певні етапи вдосконалення комунікативних можливостей та показник цивілізаційно-культурних досягнень людства. Початок історії розвитку медіа-дизайну, нового професійного бачення у створенні об’єктів, що мають в найбільш адекватний спосіб доносити, репрезентувати інформацію, залучаючи технічні, функціональні чи естетичні властивості засобів медіа, пов’язується з діяльністю перших радянських дизайнерів: В. Татліна, Г. Клуциса, Л. Лісіцького та інших протягом 20-х – початку 30-х років ХХ століття. Надалі, розвиток медійних технологій у поєднанні з досвідом творчих вирішень виставкового та експозиційного мистецтв почали набувати все більшого поширення й у міському просторі. Для сучасного стану інформаційного забезпечення громадського середовища міст більшості пострадянських країн властиве значне домінування об’єктів інформації рекламного характеру, які переважають не лише за кількісними показниками, а й за інтенсивністю та яскравістю подачі, площинними та часовими масштабами дії/впливу. 6. З’ясовано, що перспективи розвитку медіа-дизайну полягають у подальшій розробці як теоретичної, так і практичної (проектної) його сфери за мистецьким (арт), футуристичним, концептуальним та технологічно-інженерним напрямами, займаючи достойне місце у конкурсній, освітній та виставковій дизайн-діяльностях щодо медіа-об’єктів, їх гармонійного узгодження з міським середовищем та вимогами його мешканців. В контексті формування сучасної проектної культури медіа-дизайн розглядався як логічне продовження уявлень та ідей людиноорієнтованого дизайну, концепції цілісного середовищного мистецтва, яка включає в себе поняття екологічної свідомості. Встановлено, що залучення медіа-дизайну до участі у формуванні рис національно-ідентифікаційної складової українського дизайну має відобразитися в загальній його концепції. 7. Матеріали дисертаційної роботи відкривають перспективи для подальших наукових досліджень розробки концептуально-інноваційної спрямованості медіа-дизайну. Необхідним вбачається окремий розгляд: можливостей дизайну альтернативних форм і способів представлення інформації; впливу нових можливостей кольору, світла та їх поєднання, кінетики на вирішення функціональних інформаційних завдань в сучасному міському середовищі, його формування та сприйняття; можливостей медіа-дизайну у вирішенні існуючих проблем громадського середовища міста. |
