У дисертації приведено нове практичне рішення питання покращення якості лікування генералізованого пародонтиту у хворих на хронічний вірусний гепатит В з різними варіантами перебігу на підставі вивчення біоценозу пародонтальних кишень та стану місцевих факторів захисту з включенням в комплексне лікування антибактеріального препарату “Парагель” та диференційованого використання “Лаферону”, “Імудону” та “Бемітілу”. 1. Розповсюдженість запальних захворювань пародонта в осіб з різною тривалістю ХВГВ складає в середньому 80,0 %, тоді як у осіб ідентичного віку без супутньої патології органів і систем – 69,6 %. У 86,2 % хворих хронічною HBV-інфекцією пародонтит був генералізований. 2. Клінічний прояв генералізованого пародонтиту на фоні ХВГВ в фазі інтеграції (латентна стадія) характеризувався слабко вираженим запальним процесом в тканинах пародонта з повільно прогресуючим хронічним перебігом. У хворих ХВГВ із терміном не менше 2-3 років на стадії реплікації (активна стадія), у яких зміна фаз перебігу гепатиту була до 2-3 разів на рік, запальна реакція та деструктивний процес в пародонті набуває максимального вираження. 3. У хворих ХВГВ в тканинах пародонта та пародонтальних кишенях визначається значне підвищення концентрації умовно патогенної мікрофлори: Streptococcus sanguis, Streptococcus pneumoniae, Bacteroides, Fusobacterium spp., грибів роду Candida з приєднанням Klebsiela pneumoniae поряд із зниженням та зникненням видів пробіотиків. 4. В залежності від фази перебігу ХВГВ та збільшення обсіменіння мікрофлорою тканин пародонта у хворих відмічається дефіцит місцевих імунних захисних реакцій із зниженням активності лізоциму та рівня S IgA у змішаній слині. Найбільш виражений дефіцит відзначався у хворих цирозом печінки, асоційований вірусом гепатиту В. 5. Обґрунтовано і розроблено індивідуалізоване комплексне лікування хворих генералізованим пародонтитом в залежності від фази перебігу ХВГВ та змін біоценозу тканин пародонта. Застосування препарату “Парагель” та диференційоване використання “Лаферону” і “Бемітілу” у комплексному лікуванні пародонтиту сприяло досягненню клініко – рентгенологічної стабілізації патологічного процесу у скорочені терміни, нормалізації активності лізоциму та рівнів імуноглобулінів А, М, G в змішаній слині, мікробіоценозу в тканинах пародонта. 6. Отримані дані клінічних, імунологічних та мікробіологічних досліджень в безпосередні та віддалені строки свідчать про необхідність використання диференційованих методів лікування генералізованого пародонтиту у хворих ХВГВ в залежності від фази прояву основного захворювання. Дотримання цього принципу забезпечує стійку ремісію процесу в тканинах пародонта у хворих ХВГВ в строки до 18 місяців в латентній стадії у 92,9 % випадків, з активним перебігом захворювання печінки – у 86,4 %. |