Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Фітопатологія


Галкіна Євгенія Спиридонівна. Обґрунтування хімічної імунізації винограду як прийому захисту від сірої гнилі : Дис... канд. наук: 06.01.11 - 2003.



Анотація до роботи:

Галкіна Є.С. Обґрунтування хімічної імунізації винограду як прийому захисту від сірої гнилі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 – фітопатологія. Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню можливості застосування індукторів стійкості для захисту винограду від сірої гнилі та в зв'язку з індукцією імунітету впливу індукторів на метаболізм виноградних рослин. Проведені дослідження показали, що для захисту винограду від сірої гнилі можливе застосування фунгіцидів мікал (0,3 кг/га), алфіт ЄФ (0,5 кг/га), регулятора росту полістимулін А-6 (0,1 кг/га), комплексоната міді (0,1-0,3 кг/га). Розроблена технологія застосування індукторів дозволяє одержувати біологічну ефективність 90% та вище. При цьому є можливість отримання високого урожаю високої якості. Індуктори, що вивчалися, позитивно впливають на вегетативний розвиток виноградних рослин, збільшуючи деякі його показники. Застосування таких індукторів, як мікал, полістимулін А-6 сприяло підвищенню синтезу білків у листках винограду. Комплексонат міді і мікал також викликають збільшення концентрації фенолів в листках винограду.

Показано господарську і економічну ефективність розробленого способу захисту.

Розроблено рекомендації із застосування індукторів стійкості для захисту винограду від сірої гнилі.

1. У результаті наших досліджень (1997-2000 рр.) розроблено новий спосіб захисту винограду від сірої гнилі при застосуванні індукторів стійкості, що базується на заміні чотирьох обприскувань виноградника протягом вегетаційного періоду фунгіцидами трьома обприскуваннями індукторами стійкості.

2. Встановлено, що індукторами стійкості винограду до сірої гнилі можуть бути регулятори росту рослин, комплексонати металів і деякі фунгіциди, причому норма витрати останніх в 8 - 10 разів менша.

3. Запропоновано використати для індукування стійкості винограду до сірої гнилі наступні речовини: регулятор росту полістимулін А-6 в концентрації 0,01%, комплексонат міді в концентрації 0,01 - 0,03%, фунгіцид мікал в концентрації 0,03%, фунгіцид алфіт ЄФ в концентрації 0,05%.

4. Встановлено, що ефективний захист виноградних рослин від сірої гнилі при використанні індукторів стійкості досягається при нанесенні їх на кущі методом обприскування.

5. Доведено, що термін захисної дії індукторів стійкості винограду до сірої гнилі становить 40 - 25 днів, причому він максимальний на початку вегетації, коли листки молоді.

6. Новий спосіб захисту винограду від сірої гнилі включає три обприскування одним із запропонованих нами індукторів стійкості: перше – у другій декаді травня (до цвітіння винограду), друге – з інтервалом в 40 днів, третє – з інтервалом у 25 днів від попереднього. При цьому біологічна ефективність цих заходів становить 90 - 95%.

7. Застосування індукторів стійкості в захисті винограду від сірої гнилі поліпшує ріст і розвиток виноградної рослини. Це виражається в збільшенні у 1,4 - 2 рази чистої продуктивності фотосинтезу листків, зростанні загальної площі листкової поверхні виноградного куща (на 11% при використанні полістимуліна А-6, на 21 % при застосуванні мікала), у кращому визріванні лоз (визрівання лози 84 - 87% проти 71% в контролі).

8. Ефективний захист від сірої гнилі, більш інтенсивний ріст і розвиток виноградних рослин при застосуванні індукторів стійкості дозволяють отримувати високий доброякісний урожай. Дослідні варіанти перевершують контроль за такими показниками: середня маса грони більша в 1,5 - 4 рази, урожай з куща – в 1,4 - 7,1 раза, концентрація цукру в соку ягід більша в середньому на 1,3 г/100 см3. В одержаній продукції гармонійніше співвідношення “цукор : кислота”, що дозволяє використовувати її для приготування більш якісних вин.

9. Встановлено, що при застосуванні індукторів стійкості у виноградній рослині змінюються процеси метаболізму білкових і фенольних сполук в напрямку, властивому для стійких сортів: вміст білкових і фенольних речовин збільшується.

10. Вміст спирторозчинних білків найбільше зростає при застосуванні індукторів стійкості полістимуліна А-6 (на 16 - 112%) і мікала (на 49 - 101,5%); при застосуванні комплексонатів металів вміст білків збільшувався на 13,5 - 38%.

11. Встановлена чітка залежність вмісту спирторозчинної фракції фенольних сполук у винограді від застосування Cu-ОЭДФ як індуктора стійкості: різко підвищується вміст цих речовин після обприскування (на 19,5 - 57,5%) і знижується до контрольного рівня в кінці терміну захисної дії індуктора. Мікал як індуктор стійкості сприяє підвищенню (на 19,5 - 65 %) в оброблених ним рослинах вміст спирторозчинної фракції фенольних речовин. Застосування полістимуліна А-6 практично не впливає на фенольний обмін рослин.

12. Показано, що механізм захисної дії регулятора росту рослин полістимуліна А-6 як індуктора стійкості виноградних рослин, пов'язаний із зміною їх білкового обміну. Механізм дії комплексоната міді, як індуктора стійкості, зв'язаний із змінами вмісту фенольних речовин рослини. Механізм захисної дії мікала пов'язаний із змінами в білковому і фенольному обміні рослин.

13. Розроблений новий спосіб захисту винограду від сірої гнилі економічно ефективний. Застосування мікала і алфіта ЄФ як індукторів стійкості порівняно з їх використанням як фунгіцидів дає можливість одержати єкономічну ефективність відповідно 834,92, 336 грн./га за сезон.

Публікації автора:

  1. Чичинадзе Ж.А., Странишевская Е.П. Галкина Е.С. Оптимизация системы защитных мероприятий против основного комплекса болезней// Виноградарство и виноделие: Сб. науч. тр. ИВиВ ‘’Магарач’’. - Т.ХХХ1.- Ялта, 2000. –С.24-27. (Особистий внесок здобувача складається з отримання експериментальних даних).

  2. Галкина Е.С. Легкорастворимые белки листьев винограда в связи с применением индукторов иммунитета при защите винограда от основных патогенов грибной этиологии // Актуальные вопросы современной биологии: Материалы I респ. конф. молодых ученых Крыма. – Симферополь, 2000. – С.57-59.

  3. Якушина Н.А., Беленко Е.Л., Галкина Е.С. Влияние индукторов устойчивости на белковый обмен листьев винограда // Виноград и вино России. – М.: Пищепромиздат, 2001. - № 3. – С.43-44. (Особистий внесок здобувача складається з отримання експериментальних даних, проведення узагальнення матеріалу та формуванню висновків).

  4. Галкина Е.С. Влияние индукторов иммунитета на содержание белков в листьях винограда // Труды Научного центра виноградарства и виноделия, Ялта, 2000. – Т.II, кн.2. - С.59-62.

  5. Якушина Н.А., Беленко Е.Л., Галкина Е.С. Влияние индукторов устойчивости на обмен фенольных веществ листьев винограда сорта Мускат белый// Качество, безопасность и экология пищевых продуктов и производств. Прогресс в агроиндустрии/ Сб. науч. тр.: Материалы II Международной научно-практической конф. – Москва – Ялта, 2001. - 24 с. (Особистий внесок здобувача - отримання експериментальних даних, узагальнення матеріалу та формування висновків).

  6. Якушина Н.А., Странишевская Е.П., Бураков И.И., Галкина Е.С. Индукторы устойчивости для защиты винограда от серой гнили // Магарач. Виноградарство и виноделие. –2001. -№ 2. – С.13-16. (Особистий внесок здобувача складається з отримання експериментальних даних, проведення узагальнення матеріалу).

  7. Якушина Н.А., Беленко Е.Л., Галкина Е.С. Влияние индукторов устойчивости на изменение количественного содержания белков в листьях растений винограда // Магарач. Виноградарство и виноделие. -2002. -№ 2. - С. 20 – 22. (Особистий внесок здобувача - отримання експериментальних даних, проведення узагальнення матеріалу та формування висновків).

  8. Якушина Н.А., Беленко Е.Л., Галкина Е.С. Влияние индукторов устойчивости на фенольный обмен винограда // Виноделие и виноградарство. – М.: Пищепромиздат, 2002. -№ 5 .- С. 44 – 45. (Особистий внесок здобувача - отримання експериментальних даних, узагальнення матеріалу та формування висновків).