Анотація до роботи:
Гавриленко В.В. Образ тіла в культурі Давньої Греції (на матеріалі гомерівського епосу). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Харківська державна академія культури. – Харків, 2007. У роботі досліджується проблематика тіла в поемах Гомера, що передбачає поєднання філософського та культурологічного дискурсів з філологічними підходами до матеріалу. Здійснення переоцінки теорій множинного тіла, що існують сьогодні (Б.Снель, Н.Остін, М.Кларк, Ж.-П.Вернан), розширення тілесного словника Гомера сприяли виокремленню групи образів тіла, які відбивають тактильний, гаптичний, пропріоцептивний або візуальний аспекти епічного тіла. Такі образи відповідають ступеням приналежності тіла епічному світу, основними полярностями якого визначено людське та нелюдське. Простежується стійка пасивність, властива епічним тілам. Так, sоma, kra та srx конотуються деструкцією, знищенням, поглинанням, зведенням людського тіла до статусу м’яса, до речі. Навколо цих трьох образів конденсується ідея, сформульована як „регресія в дикість”. Kra, srx, sоma відкривають перспективу втрати героєм людськості, яка зображується через перетворення тіла в м’ясо. Drma і inТj утворюють з crиj синонімічний ряд, звужуючи значення останнього до „шкіри”, тоді як kra, srx розширюють його до „плоті”. Однак у drma та inТj присутні сильні асоціації з тваринним світом і з руйнуванням, розпадом, як це відбувається з kra і srx. „Кінцівки”, „члени” (mlea, gua, qea), являючи пропріоцептивну чуттєвість епічного тіла, віддалені від crиj тим, що вони є осередком сили, тоді як crиj майже ніколи в епосі силової функції не несе. Відзначалося те, що тіло в образі crиj не є ідеальним, яким можна назвати скоріше dmaj, edoj, fu”, що несуть знак божественного, досконалого тіла. Як панівний образ тіла сприйнято crиj, що є і живим, і мертвим тілом, і плоттю, і шкірою або „тілом без шкіри” – уразливим тілом (trwtХj crиj). Даний образ тіла розуміється як найбільш нейтральний з точки зору етики та героїчних цінностей сили та мужності. Це не „вписане тіло”, якого вимагає від людини культура, а тіло, яке проживається. |