У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано шляхи вирішення наукового завдання щодо обов’язкового соціального пенсійного страхування, що знайшло відображення в розвитку теоретико-методологічних засад її побудови та прикладних аспектів функціонування. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного. 1. Узагальнення економічної природи соціального страхування дозволило уточнити його відмінність і незалежність від соціального забезпечення, а саме: поняття “соціальне страхування” є самодостатньою економічною категорією і не має залежності від поняття “соціальне забезпечення”. При цьому головною ознакою соціального страхування є перенесення фінансового (а не податкового за стереотипом) навантаження по сплаті страхових внесків із застрахованих осіб (фізичних) на певно визначених контрагентів (страхувальників), пов’язаних із застрахованими відносинами найму або ринковими відносинами. 2. Узагальнення теоретичних основ обов’язкового соціального пенсійного страхування дозволило уточнити його ознаки, а саме: ймовірний характер настання старості; солідарність сплати страхових внесків та розподілу страхових ресурсів серед учасників страхування; замкнутість грошових відносин серед страхувальників; поверненість при настанні страхового випадку; платність; існування страхового фонду. Головними принципами обов’язкового соціального пенсійного страхування є: рівність можливостей між суб’єктами страхування для досягнення максимального результату); еквівалентність страхових внесків і пенсійних виплат; проведення актуарних розрахунків; персоніфікація страхових внесків страхувальників; цільове використання зібраних страхових внесків. Через суперечність поняття „соціальне державне пенсійне страхування” введено розмежування критеріїв класифікації обов’язкового соціального пенсійного страхування, зокрема, за критерієм джерела сплати страхових внесків воно поділяється на соціальне (роботодавці), державне (Бюджет), особисте (власні доходи). 3. В результаті узагальнення та аналізу діючих підходів до формування страхового фонду та використання страхових коштів виявлено, що створення спеціального цільового страхового державного пенсійного фонду - не є обов’язковою умовою для соціального страхування, яке може відбуватись і в приватних страхових компаніях, проте може бути доцільним при нерозвиненості приватного страхового ринку. Вживання в назві страхового фонду терміна “соціальний” неправомірне, так як немає соціальної форми власності. Страховик має бути державним чи приватним. Тому Пенсійний фонд України має бути названий Державний страховий пенсійний фонд. Ретроспективний аналіз показав, що обов’язкове соціальне пенсійне страхування, засноване на фінансовому навантаженні на роботодавців в формуванні страхового фонду, є досить раціональним і матеріально вигідним способом здійснення страхування для особи, тоді як особисте пенсійне страхування для найманих працівників в економіці з низьким рівнем доходів є непомірним. 4. За результатами оцінки сучасного стану обов’язкового соціального пенсійного страхування виявлено, що в застрахованих осіб страхувальників різних режимів оподаткування створюються нерівні вихідні умови страхування, а особливо у застрахованих сільськогосподарських підприємств, що веде до мізерного рівня пенсій. 5. Результати оцінки сучасних підходів до розрахунку ставок страхових внесків в обов’язковому соціальному пенсійному страхуванні, показують, що визначення страхового тарифу тільки на основі врахування інтересу поточних пенсіонерів, не дозволяє повною мірою задіяти страхові основи. Методика актуарних розрахунків в обов’язковому соціальному пенсійному страхуванні повинна ґрунтуватися на взаємозв’язку страхових тарифів з послідуючими страховими виплатами. 6. Узагальнення зарубіжного досвіду формування обов’язкового соціального пенсійного страхування показав, що запровадження накопичувального способу фінансування в обов’язковому накопичувальному пенсійному страхуванні не доцільно запроваджувати в умовах високої інфляції при неготовності ринку забезпечити стабільно високий дохід від вкладень зібраних страхових ресурсів. Запровадження єдиного соціального податку (внеску), є недопустимим кроком, який перекреслить страхову суть пенсійного страхування, як елемента пенсійної системи, і перетворить його на інститут пенсійного забезпечення. 7. Запропонована методика розрахунку страхових тарифів базується на введенні в формулу показника очікуваної тривалості життя після досягнення пенсійного віку, бажаного заміщення пенсією зарплати 50% та необхідної середньої тривалості сплати страхових внесків 35 років для загального підходу і 30,22 роки для застрахованих в галузі сільського господарства. 8. Запропонована методика нарахування страхової пенсії враховує коефіцієнт страхового стажу, фактично сплачувану застрахованим середню ставку страхового внеску та очікувану тривалість отримання пенсії (роки дожиття), з тим, щоб комплексно, а головне, адекватно врахувати у величині пенсії дію всіх трьох чинників, а не тільки період страхування (як у діючій методиці). В результаті величина страхової пенсії збільшиться в 1,6 рази в порівнянні з нарахуванням за діючою методикою. Пропозиція дозволяє забезпечити високе заміщення для застрахованих аграрного сектора, не нижче ніж для застрахованих інших галузей, і зберегти можливість ранішого на 5 років виходу на пенсію. | 