У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в розробці рекомендацій із удосконалення чинної методики обліку і аналізу ефективного використання виробничих запасів на хлібопекарських підприємствах. Одержані результати проведеного дослідження дають змогу зробити такі висновки: 1.У національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та законодавчих і нормативних актах не наведено визначень понять „матеріальні цінності”, „виробничі запаси”, „сировина”, „матеріали”. Вивчення та аналіз економічної літератури дали змогу запропонувати таке визначення терміна „виробничі запаси”: це складова частина предметів праці, що беруть участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі, споживаються протягом одного виробничого циклу і всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту. 2. Розроблено класифікацію виробничих запасів для потреб фінансового обліку, з урахуванням специфіки хлібопекарського виробництва. Здійснено загально-економічну класифікацію матеріальних ресурсів та визначено структуру виробничих запасів, товарно–матеріальних запасів. 3. Розроблено і запропоновано до застосування номенклатуру–цінник сировини і матеріалів для хлібопекарських підприємств, який складається з п’яти основних груп виробничих запасів. Перші два знаки запропонованого номенклатурного номера означають синтетичний рахунок, третій – номер субрахунку, четвертий і п’ятий – номер групи запасів, а шостий–восьмий – порядковий номер матеріалу в межах групи. Доцільність застосування запропонованих номенклатурних номерів полягає в тому, що присвоєні матеріальним цінностям вони зазначаються у всіх документах, що пов’язані з рухом матеріальних цінностей, на матеріальних ярликах та в картках складського обліку. Це значно полегшує подальшу комп’ютерну обробку документів і запобігає виникненню помилок при оприбуткуванні чи списанні сировини і матеріалів. 4. Завдяки тому що на хлібопекарські підприємства сировина і матеріали надходять приблизно в однаковій кількості (через нормування витрат і нормування запасів у місцях зберігання), транспортно-заготівельні витрати в товарно-транспортних накладних постачальником відразу включаються до собівартості сировини. Так, транспортування основної хлібопекарської сировини – борошна –здійснюється борошновозами, тому завдяки безтарному зберіганню на хлібозаводах сума транспортно-заготівельних витрат методом прямого рахунку включається до первісної вартості борошна. 5. На хлібопекарському підприємстві при відпуску запасів у виробництво, продаж чи іншому вибутті їх оцінка згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” може здійснюватися за одним з таких методів: ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат. Дослідженням доведено, що найбільш оптимальним методом оцінки відпуску запасів у виробництво, пов’язаним з організацією складського господарства, продажем чи іншим вибуттям, який враховує їх специфіку, узгоджується з чинною нормативною і законодавчою базою України та не ускладнює систему обліку, є метод ФІФО. 6. За методом „АВС”, користуючись річною грошовою вартістю, виробничі запаси хлібопекарських підприємств можна класифікувати на групи А, В і С. До групи А можна віднести основну хлібопекарську сировину – борошно, до групи В – цукор, дріжджі, яйця, соняшникову олію та маргарин. Усі інші види запасів відносять до групи С, оскільки вони мають відносно низьку річну грошову вартість. Розроблена система „АВС” дає змогу контролювати надходження та використання сировини й матеріалів в процесі виробництва, а також забезпечує його безперервність, що особливо важливо для хлібопекарських підприємств. 7. Мета нормування виробничих запасів полягає у визначенні діапазону можливих варіацій добових залишків запасів протягом року, на основі якого встановлюється величина необхідної норми запасу. Виробничий запас тієї чи іншої сировини на хлібопекарських підприємствах визначається періодом надходження (в днях) матеріальних ресурсів на різних стадіях, тобто складається з суми кількох запасів: транспортного, підготовчого, поточного, технологічного, страхового, дотримання яких є обов’язковим, і їх розмір має бути оптимальним. В дисертації на конкретних прикладах розглянуто порядок нормування виробничих запасів на хлібозаводах. 8. Розроблено рекомендації з удосконалення організації обліку виробничих запасів хлібопекарських підприємств у вигляді аналітичної відомості обліку руху виробничих відходів з урахуванням особливостей їх діяльності, для накопичення та контролю даних про відходи виробництва за місяць; відомості обліку руху черствої хлібобулочної продукції і браку, метою якої є отримання оперативних даних та здійснення контролю за балансом браку. 9. На основі дослідження в дисертаційній роботі запропоновано шість класифікаційних ознак ефективності використання виробничих запасів, що охоплюють усі сфери економічної діяльності хлібопекарських підприємств. Послідовність класифікаційних ознак було встановлено, виходячи з взаємозв'язків показників і можливості створення класифікатора показників ефективності використання матеріальних ресурсів. 10. Запропоновано перелік показників та вдосконалено методику здійснення економічного аналізу за ефективним використання виробничих запасів на хлібопекарських підприємствах. |