У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми з удосконалення поняття, типів і форм реорганізації підприємств, оцінки майна, обліку та розкриття інформації про реорганізаційні процеси. Це дає підстави для таких висновків: 1. Для вітчизняної економіки характерними є два типи реорганізації, що пов’язано, з одного боку, з роздержавленням і приватизацією, перепрофілюванням діяльності та формуванням нового власника, намаганням вижити в умовах нестабільної перехідної економіки, з іншого, - обумовлено розвитком ринкових відносин: жорсткою конкуренцією та необхідністю освоєння нових ринків сировини, енергоресурсів, зростанням вартості акціонерного капіталу. Основними критеріальними ознаками, що визначають сутність реорганізації суб’єктів господарювання, є: зміна форми власності, зміна організаційно-правового статусу та власників суб’єктів, вирішення питань, пов’язаних з правонаступництвом. 2. Побудова системи обліку і звітності в значній мірі залежить від типу реорганізаційних перетворень. В дисертації рекомендовано розширити діючу класифікацію видів реорганізації. Зокрема, пропонується доповнити її групуванням за джерелами фінансування реорганізаційних процесів, оскільки крім внутрішніх джерел у даний час поширення набуває проведення реорганізації за рахунок коштів зовнішнього походження. Крім цього, облік та інформаційне забезпечення залежить від ступеня добровільності реорганізаційних заходів, ініціатором яких виступають не лише власники підприємства (на добровільних засадах), але й державні та інші органи, що вимагають примусових змін, частими є рейдерські захоплення. 3. Незважаючи на те, що міжнародними та національними обліковими стандартами пріоритетним визнається об’єднання бізнесу шляхом придбання одних суб’єктів іншими, у вітчизняній практиці таку реорганізацію доцільно проводити з використанням й інших методів – злиття, приєднання суб’єктів. Це дозволить активізувати реорганізаційні процеси, оскільки злиття (приєднання) не супроводжується купівлею-продажем, не вимагає оподаткування приєднуваного майна. Особливо це важливо для будівельної галузі, де традиційно збереглися будівельні об’єднання, які включають широке коло учасників будівництва (загальнобудівельні, спеціалізовані одиниці, управління механізації, підприємства промисловості будівельних матеріалів, управління виробничо-технологічної комплектації). Переведення їх на облік та консолідацію звітності за методом придбання, як цього вимагають міжнародні та національні стандарти обліку, не можна вважати раціональним, це призвело б до розбалансування системи взаємовідносин між членами таких об’єднань. 4. Використання того чи іншого методу об’єднання підприємств дає неоднакові результати у вартісній оцінці майна правонаступника. Загальна валюта балансу об’єднаних підприємств за методом придбання є нижчою, ніж при об’єднанні за методом злиття (приєднання). Це зумовлено тим, що з об’єднуючого балансу шляхом придбання вилучаються внутрішні інвестиції між підприємствами групи, а також внутрішньогрупові сальдо, внутрішньогрупові обороти, прибутки (збитки) від внутрішньогрупових операцій. Вони є характерними для будівельної галузі, оскільки більшість будівельних об’єднань утворені за принципами виробничої кооперації, глибоко спеціалізовані, включають розгалужену мережу проектних, забудівельних, генпідрядних та субпідрядних організацій, допоміжних, підсобних та обслуговуючих господарських одиниць. 5. З метою встановлення рівних умов для суб’єктів, що зазнавали реорганізаційних перетворень у різні періоди часу, об’єктивного відображення результатів в обліку пропонується запровадити такі вимоги: - для акціонерних та інших господарських товариств розміри статутного капіталу не повинні бути нижчими за визначену законодавчо мінімальну межу; - за допомогою інвентаризації встановити реальні джерела формування додаткового та іншого капіталу, організувати чіткий аналітичний облік за формами походження, видами та напрямами його використання; - підприємствам, що проходили приватизаційну реорганізацію у різні періоди і які після цього проводили дооцінку (індексацію) майна, дозволити суму індексації спрямовувати на збільшення статутного капіталу з розподілом між учасниками, акціонерами пропорційно до раніше встановлених часток (акцій) без будь-якого оподаткування. 6. До найважливіших принципів, що мали б враховуватися при здійсненні обліку і складанні звітності під час реорганізації, слід віднести: - усі активи, зобов’язання, права та обов’язки попередньо функціонуючого суб’єкта переходять до новоутворених структур; - при злитті чи приєднанні, поділі чи виділі наявне майно та зобов’язання кожного суб’єкта має бути підтверджене проведеною інвентаризацією; - сумарна вартість майна та зобов’язань за балансами новоутворених структур має відповідати даним звітності суб’єктів, що підлягали реорганізації; - дату реорганізації доцільно вважати кінцем звітного періоду, на яку мають бути складені баланс та інші форми звітності; - дата складання звітності не обов’язково повинна збігатися з кінцем календарного звітного періоду; - дані передавального акту чи розподільчого балансу використовуються для складання вступних балансів новоутворених структур на дату початку їх діяльності, однак можуть бути корективи на події, що відбулися після дати складання розподільчого балансу до державної реєстрації нових одиниць; - звітність на дату реорганізації складається за формами і змістом подання річної фінансової звітності. 7. Особливу роль при реорганізації відіграє балансове узагальнення інформації, оскільки за даними балансу здійснюється об’єднання активів, капіталу, боргових зобов’язань. Він служить підставою для поділу чи виділу окремих господарських одиниць. Баланс є головним інформаційним джерелом при перетворенні суб’єктів. Тому у теорії балансознавства запропоновано виділяти в окрему категорію реорганізаційні баланси, до яких відносити об’єднувальний (консолідований), розподільчий (для поділу чи виділу господарських суб’єктів), трансформаційний (складається при зміні організаційно-правового статусу суб’єкта), а також нульовий баланс та ліквідаційний баланси, оскільки вони стосуються питань погашення зобов’язань та розподілу майна між власниками. 8. Для відображення трансформаційних перетворень з передачі майна, капіталу, зобов’язань новоутвореним в результаті реорганізації господарським одиницям запропоновано використовувати транзитний рахунок 68, субрахунок 3 «Внутрішньогосподарські розрахунки», оскільки реорганізація включає події, що не співпадають у часі, зокрема при: вилученні й анулюванні акцій попереднього суб’єкта і випуску та розповсюдженні акцій нової одиниці; реєстрації статутного капіталу і передачі майна, зобов’язань за передавальним актом чи розподільчим балансом та інші. При перетворенні акціонерного товариства в іншу форму для обліку вилучених акцій рекомендовано використовувати відповідний рахунок 45 «Вилучений капітал» з відображенням на ньому акцій за номінальною вартістю. Це дозволить без додаткових операцій визначати за даними обліку і балансу фактично внесену величину статутного капіталу за схемою: заявлений (зареєстрований) статутний капітал (рах. 40) мінус неоплачений та вилучений капітал (відповідно рах. 46 та 45). 9. Специфічними об’єктами обліку є події, які виникають після дати складання розподільчого балансу до моменту реєстрації новоутворених господарських одиниць. Такі події класифіковано на операції, пов’язані з продовженням здійснення звичайної поточної діяльності, і такі, що викликані самою реорганізацією суб’єкта. У зв’язку з цим, розроблена методика відображення зазначених операцій в обліку і наведено можливі коригувальні записи у розподільчому балансі з метою складання вступного балансу новоутвореного в результаті поділу суб’єкта. 10. На всіх етапах проведення реорганізації виникає потреба у додатковій специфічній інформації, що є невластивою для звичайної операційної діяльності. У дисертації запропоновано затвердити в уставленому порядку рекомендаційний документ, який би визначав основні принципи обліково-інформаційного забезпечення реорганізаційних перетворень. Розроблена структура і зміст таких Методичних рекомендацій з обліку та формування звітності при реорганізації підприємств передбачає обґрунтування доцільності та ефективності реорганізації, розкриття основних елементів облікової політики, форми та змісту об’єднувального, розподільчого і трансформаційного балансів при об’єднанні, поділі чи перетворенні суб’єктів, порядок розкриття інформації у Примітках до фінансової звітності. |