Результати дослідження теоретичних і методичних аспектів обліку і аналізу операцій з власним капіталом дають змогу зробити наступні висновки: 1. Розгляд поняття “власний капітал” в обліково-економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність його визначення. Це зумовлено відсутністю єдиної теорії капіталу і відповідно трактування природи капіталу. Вивчивши різні точки зору можемо уточнити поняття “власний капітал” - як сукупність засобів, внесених засновниками підприємства та приріст засобів у вигляді прибутку за рахунок їх використання. 2. Сума, за якою власний капітал відображається в балансі, залежить від оцінки активів та зобов’язань. Як правило, сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи сумі, яку можна отримати шляхом продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому на засадах принципу безперервності. 3. В балансі інших країн, на відміну від української практики, відображається інформація про оплачений і неоплачений акціонерний капітал. Акціонерний капітал за номінальною вартістю наводиться в пасиві, а дебіторська заборгованість акціонерів за неоплаченим капіталом – у складі короткострокових активів (окремою статтею дебіторської заборгованості). Вивчення зарубіжного досвіду дозволяє стверджувати, що введення інформації про оплачений і неоплачений акціонерний капітал в баланс підприємства сприятиме підвищенню ефективності ведення бухгалтерського обліку. 4. Провівши аналіз історичного аспекту обліку статутного капіталу дозволяє виділити основні його проблеми, які і зараз залишаються актуальними: застосування статичної або динамічної концепції обліку статутного капіталу, відображення статутного капіталу – в розмірі оголошеного чи фактично внесеного статутного капіталу; тлумачення понять “статутний фонд” і “статутний капітал”, обумовлене відмінністю однозначної думки серед вчених. 5. Дослідження розвитку обліку власного капіталу дозволяє виявити два підходи до нарахування дивідендів: за рахунок прибутку або за рахунок витрат. Якщо відповідно до чинного законодавства потрібно виплатити дивіденди в періоді, враховуючи те, що нарахування дивідендів є фінансовою діяльністю підприємства, то нарахування дивідендів слід відобразити на рахунку 953 “Витрати на нарахування дивідендів за привілейованими акціями”. 6. Результати дослідження показали, що поки не вирішено на законодавчому рівні питання оцінки внесків до статутного капіталу. Засновники господарських товариств можуть визначати критерії, за якими буде проводитись оцінка їх внесків (договірна оцінка). Головне, щоб це було оформлено відповідним актом оцінки і приймання-передачі до статутного капіталу (можливий інший документ, головне – правильне документальне оформлення даного факту). Враховуючи те, що така оцінка може відрізнятися від балансової чи ринкової, слід залучати експертів для її виконання. Отже, засновники при створенні підприємства можуть завищити або занизити свої активи. 7. На практиці виникають певні труднощі з передачею права власності стосовно статутного капіталу. Виникає проблема з оформленням такої передачі, особливо якщо це пов’язано з реєстрацією права власності, наприклад, на нерухомість чи на автотранспорт. Є ситуації, коли сторони оформляють акт приймання-передачі певного майна до статутного капіталу юридичної особи, що створюється, однак воно залишається на балансі засновника, більше того, він продовжує платити за нього відповідні податки, нараховувати амортизацію тощо. 8. Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відпо-відальністю, повні товариства та ін.) та деяких специфічних видів діяльності, пов’язаних з фінансовими операціями. 9. Організація бухгалтерського обліку представляє собою систему практичного здійснення прийомів і способів відображення господарських операцій, яка повністю забезпечує дієвий контроль і всебічний аналіз господарської діяльності підприємства при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку. Організуючи облік власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників. 10. Основними завданнями організації обліку власного капіталу є: забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу; контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу; своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу; контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами; організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації; правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом. 11. Облік власного капіталу забезпечує не тільки інформацією про операційну діяльність, але й фінансову діяльність (зміни у складі власного капіталу, так і поточних, і довгострокових зобов’язань підприємства), при цьому об’єднуючи практично всі функції управління – облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень. 12. Дослідивши коефіцієнти фінансової стійкості підприємства, ми прийшли до висновку, що слід використовувати такі : коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності робочого капіталу, коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт довгострокового залучення коштів, коефіцієнт довгострокових зобов’язань, коефіцієнт поточних зобов’язань, коефіцієнт страхування бізнесу. Підчас визначення основних коефіцієнтів слід пам’ятати, що структура власного капіталу є важливою ланкою при визначенні оптимального способу фінансування інвестиційних проектів, прогнозуванні цін акцій. 13. При комп’ютерній формі ведення обліку з метою полегшення і прискорення ведення обліку статутного, додаткового та вилученого капіталу пропонуємо шаблон для автоматичного розрахунку сум за типовими операціями з формування та змін статутного капіталу, а для резервного капіталу – шаблон, що передбачає відображення в обліку визначеного в установчих документах відсотку щорічних відрахувань від нерозподіленого прибутку підприємства. | 