У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні і розробці науково-методичних рекомендацій з удосконалення методики обліку і контролю витрат на ремонт основних засобів. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції: 1. Для правильного визначення фінансових результатів, на які впливають витрати на проведення ремонтних робіт, запропоновано здійснювати класифікацію ремонту за техніко-економічними та організаційними ознаками. Під час відображення в обліку вищезазначених операцій слід враховувати причину їх виникнення. Для виконання обліком контрольної функції рекомендовано організовувати аналітичний облік витрат на проведення ремонту за об’єктами основних засобів. 2. У зв’язку з необхідністю усунення дрібних пошкоджень, спрямованих на зберігання в робочому стані об’єктів та підтримання властивих йому характеристик, що є основним завданням поточного ремонту, запропоновано визначення «поточного ремонту» як процесу забезпечення або відновлення працездатності об’єкту шляхом виконання дрібних робіт з виправлення і/або часткової заміни окремих деталей (частин) основного засобу. 3. Для достовірного визначення фінансових результатів підприємства, на формування яких впливають незавершені ремонтні роботи, запропоновано накопичення витрат, які виникли внаслідок ремонту, пов’язаного з поліпшенням об’єкта основного засобу, обліковувати на окремому синтетичному рахунку, до моменту оприбуткування поліпшення. Ці рекомендації дадуть можливість документально підтверджувати відповідними розрахунками прийняте рішення керівника про вплив проведених ремонтних робіт на первісно встановлені економічні вигоди основного засобу. 4. З огляду на недоліки чинної законодавчо-нормативної бази з питань методики обліку витрат на проведення ремонтів основних засобів, здійснення податкових розрахунків наведено ряд рекомендацій щодо їх удосконалення. Надано пропозиції щодо класифікації методів ремонту залежно від форми їхньої організації, масштабів закладу, характеру і складності основних засобів. Для підвищення оперативності післяоглядового ремонту розроблено форму Журналу реєстрації замовлень на терміновий ремонт. Ці пропозиції дадуть можливість впливати на розмір витрат з проведення ремонту та на ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів. 5. У дисертації обґрунтовано можливість виділення будь-якої частини (компонента) об’єкта основних засобів у складі об’єкта, тільки у разі, якщо ця частина (компонент) буде описана в Державному класифікаторі України класифікації основних фондів, кожній із частин такого об’єкта присвоєно окремий інвентарний номер і надана можливість виконувати самостійно таким компонентом покладені на нього функції, взявши за основу наведений в П(С)БО 7 термін «об’єкт основних засобів». Надано рекомендації щодо внесення відповідних змін до п.14 та п.15 П(С)БО 7. 6. У процесі вивчення практики впливу ремонтних робіт на економічні вигоди підприємства запропоновано : наводити в інвентарній картці техніко-експлуатаційну характеристику об’єкта основного засобу в натуральних одиницях, яку необхідно перераховувати на чинні грошові вимірники, для визначення впливу ремонтних робіт на його економічні вигоди; внести зміни до п.14 та п.15 П(С)БО 7 в частині уточнення основи для зміни первісної вартості об’єкта основного засобу; 7. Для дотримання принципів нарахування та відповідності доходів і витрат між звітними періодами запропоновано створення резервів на ремонт основних засобів. Ці рекомендації дадуть можливість рівномірно включати майбутні витрати на проведення ремонтних робіт до витрат звітного періоду. У дисертації дано рекомендації щодо обліку створених резервів на ремонт основних засобів із застосуванням субрахунку 474 рахунку 47 «Забезпечення інших витрат і платежів» та внесення змін до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 стосовно операцій, які відображаються в кореспонденції з рахунком 15 «Капітальні інвестиції», та рахунком 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». 8. Критичний аналіз та узагальнення практики дали змогу внести рекомендації щодо внесення змін до первинних документів обліку основних засобів, відповідно до Акта форми № ОЗ-1, Акта форми № ОЗ-3, інвентарної картки обліку основних засобів форми № ОЗ-6 та картки обліку руху основних засобів форми № ОЗ-8 з урахуванням вимог П(С)БО №7 щодо графи «Норма амортизаційних відрахувань» без поділу амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт та повне відновлення. 9. Для визначення розміру витрат, які будуть підлягати амортизації у випадку перевищення 10% ліміту, запропоновано використання калькуляційних статей, що застосовуються в бухгалтерському обліку, для формування собівартості ремонту. Доведено необхідність внесення змін до частини другої п.8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заміною словосполучення «на початок розрахункового кварталу» на словосполучення «на початок звітного року». 10. Для досягнення стратегічних і тактичних цілей бюджетування витрат на ремонт об’єктів основних засобів має передбачати систему мотивацій як одного із напрямків удосконалення контролю. Рекомендовано впроваджувати його на рівні структурних підрозділів підприємства. 11. Для забезпечення ефективності контролю за витратами на ремонт об’єктів основних засобів та сприяння досягненню їх стратегічної мети запропоновано: для контролю за формуванням собівартості ремонтних робіт застосовувати ріні види цін: довідкові ціни, ціни тендерних торгів, ціни пропозицій, ціни фактичних угод; здійснювати аналіз навколишнього підприємницького середовища (постачальників ресурсів, постачальників підрядчиків та підприємств, які надають послуги з ремонту), у якому відбувається процес перетворення матеріально-технічних ресурсів в загальний розмір матеріальних витрат. |