Проведене у дисертаційній роботі дослідження дозволило сформувати теоретичні засади і рекомендації щодо вдосконалення обліку та аналізу в управлінні інноваційною діяльністю підприємств, які знайшли своє практичне відображення в діяльності вітчизняних інноваційних підприємств, зокрема, в галузі машинобудування. Найбільш важливими науковими результатами дослідження є такі: У дисертаційній роботі уточнено економічний зміст термінів “інновація”, “інноваційна діяльність”, “інноваційне підприємство”, “технопарк” та запропоновано внесення відповідних змін до законодавчих та нормативних актів щодо даних термінів. Обґрунтовано доцільність віднесення інновацій до окремого самостійного об’єкта бухгалтерського обліку, враховуючи що інновації – це кінцевий результат інтелектуальної діяльності (науково-технологічних досліджень, науково-технологічних відкриттів і винаходів та наукових ідей) у вигляді нового об’єкта (системи, технології, обладнання, товарів і послуг) або у вигляді об’єкта, що якісно відрізняється від попереднього аналога. Методологічна основа обліку інноваційних процесів – це класифікація витрат, яка є базою формування відповідної інформації та прийняття на її основі управлінських рішень. У дисертаційній роботі запропоновано класифікацію витрат за такими ознаками: стадіями відтворювального процесу, характером робіт, джерелами фінансування, центрами формування, методами групування і включення до проекту, періодичністю виникнення і цільовим спрямуванням.
Розробка й застосування в обліку класифікацій витрат відповідно до наведених в дисертації ознак і статей витрат посилить значимість облікової інформації в плануванні, нормуванні, аналізі, прогнозуванні та системі управління витратами інноваційної діяльності. У результаті запропонованих до використання аналітичних рахунків до Плану рахунків, пропозицій щодо обліку витрат за інноваційними проектами, а також представлених моделей варіантів обліку інноваційних процесів (які крім витратного враховують і ринковий підхід) та розглянутих найпоширеніших господарських операції при здійсненні інноваційної діяльності, учасники інноваційної діяльності отримують методичне та інформаційне забезпечення для ведення обліку з інноваційної діяльності. Ефективний варіант організації збору й систематизації обліково-управлінської інформації для аналізу інноваційної діяльності, на наш погляд, можливий за умови застосування на підприємстві додаткових регістрів управлінського обліку, зокрема: картки і журналу обліку раціоналізаторських пропозицій працівників підприємства; листа опитування і журналу реєстрації результатів експертних оцінок з питань організації, наявності вузьких місць у процесі виробництва й обігу; журналу обліку щоденної кількості заявок на поточний ремонт технологічного устаткування. Управлінський облік інноваційної діяльності за сегментами пропонується здійснювати за зовнішніми (типи, категорії покупців, географічні зони реалізації) та внутрішніми сегментами (нові вироби та послуги, центри, доходи, витрати, прибуток, інвестиції).
Використання представлених моделей управлінського обліку за зовнішніми і внутрішніми сегментами, а також рекомендації щодо їх застосуванню дають можливість отримати інформацію необхідну для прийняття управлінських рішень як відносно кожного окремого сегмента діяльності, так і всього підприємства в цілому. Впровадження сучасних інформаційних систем управління обумовлює інновації в управлінні підприємством. А процес автоматизації на підприємстві є процесом створення інноваційного продукту.
За допомогою використання програмних продуктів для автоматизації існуючих на підприємстві бізнес-процесів досягається підвищення ефективної управління як окремими підрозділами, так і підприємством у цілому. Враховуючи це, вибір програмного забезпечення, представленого на ринку України, запропоновано здійснювати на підставі таких критеріїв до інформаційної системи: способу поставки, стандарту, рівня управління, архітектури, розміру підприємства, місця зберігання даних. На прикладі таких інформаційних систем, як 1С:Бухгалтерія і ІТ - Підприємство розроблено рекомендації щодо вдосконалення обліку інноваційної діяльності, наведено рекомендації щодо їх адаптації до потреб ведення обліку інноваційної діяльності, яких необхідно дотримуватись під час впровадження інформаційних систем, а також визначені основні чинники, які характерні для інформаційних систем галузі машинобудування. З метою забезпечення користувачів інструментарієм для аналізу інноваційної діяльності запропоновано модель “витрати – доходи – ризик”, яка на відміну від традиційних методів, що базуються на співвідношенні “витрати – доходи”, дозволяє інноваційним менеджерам оцінити ступінь дохідності і ризику та збалансувати їх на кожному етапі розподілу інвестицій в інноваційному проекті. Рівень ризику пропонується визначати шляхом застосування коефіцієнтів. Кожен коефіцієнт залежить від виду й етапу впровадження інноваційного проекту та розраховується експертом. Залежно від стану проекту і методів управління його ризиками майже однакові проекти щодо дохідності будуть значно відрізнятись за рівнем ризику. Вибір ефективного інноваційного проекту пропонується здійснювати за допомогою використання “портфельного підходу”, суть якого полягає у виборі проекту з максимальним рівнем дохідності й мінімальним ризиком.
|