Проведене дисертаційне дослідження інвестиційних процесів в Україні з використанням зарубіжного досвіду дало можливість виробити науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення правового регулювання, методології та організації бухгалтерського обліку і аналізу інвестиційної діяльності підприємств. Запровадження розроблених рекомендацій у практику створить необхідні умови для активізації інвестиційної сфери, сприятиме підвищенню ефективності інвестицій. На основі одержаних результатів можна зробити наступні висновки і пропозиції: 1. З позиції динаміки кругообігу ресурсів у бізнесі підприємницьку діяльність можна прирівняти до окремого інвестиційного проекту, якому властиві такі фази: формування засновниками (власниками) власних і залучених зі сторони фінансових ресурсів для здійснення інвестицій; процес інвестування (вибір об’єктів і ефективне вкладання ресурсів); одержання прибутку та інших вигод від раніше здійснених інвестицій в процесі операційної діяльності. Отже, операційну діяльність слід вважати завершальною стадією загального інвестиційного циклу, етапом повернення вкладеного капіталу. 2. Враховуючи економічну природу інвестицій, їх функції у бізнесі, інвестування можна представити як процес, вид діяльності, аналогічний операційній чи фінансовій діяльності. Для інвестицій властивими є усі необхідні атрибути динамічного процесу: рух майна (здійснення і вилучення реальних інвестицій, придбання і продаж фінансових інструментів); рух коштів в результаті придбання чи реалізації активів інвестиційної сфери; наявність доходів, витрат, фінансових результатів (прибутків, збитків) від даного виду діяльності. Впровадження розроблених нами концептуальних положень, методологічних та організаційних принципів обліку і аналізу інвестиційної діяльності буде відповідати міжнародним правилам і стандартам, враховувати національні особливості економіки у цій сфері. 3. Узагальнення теоретичних і практичних підходів до розуміння основних понять дозволяє трактувати інвестиції як вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод. Таке визначення у порівнянні з тими, що даються у вітчизняному законодавстві, встановлює ціль і мету інвестування, охоплює усі його форми, розширює сферу інтересів інвестора. У свою чергу під капітальними інвестиціями треба розуміти вкладення коштів у будівництво (придбання) необоротних активів з метою одержання вигод у майбутньому. Власне трактування фінансових інвестицій відрізняється від прийнятого у національних стандартах обліку тим, що в ньому чітко визначені об’єкти інвестування – інші підприємства, фірми, компанії. Отже, капітальні інвестиції – це вкладення ресурсів у розвиток власної матеріальної бази підприємства, фінансові – в інші суб’єкти господарювання з метою одержання у майбутньому прибутку чи інших вигод. 4. При побудові інформаційної моделі щодо інвестиційної діяльності повинні враховуватися такі параметри: види інформації – місце облікової та звітної інформації в системі інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності; користувачі інформації – якісні параметри, що орієнтовані на власників, інвесторів, засновників (придатність до швидкого сприйняття, для прийняття рішень); призначення інформації – якісні параметри, що орієнтовані на прийняття рішень (релевантність, надійність, порівнянність); суттєві обмеження – вигода вища за витрати, поріг визнання, консерватизм (обачність). 5. Основу ресурсного забезпечення інвестицій складає капітал підприємства. Він служить відображенням фактично проінвестованих коштів у майно підприємства. Здатність капіталу приносити доходи створює необхідні умови для розширення, приросту внутрішніх інвестиційних ресурсів. Дослідження сутності і природи власного капіталу підприємств дозволяють зробити висновки, що для нього характерні усі необхідні ознаки, які є властивими для інвестування, зокрема, обов’язкова наявність внесків, добровільність внесення, претендування на дохід чи інші вигоди (участь у прибутках), участь в управлінні об’єктом інвестування. 6. До суттєвих відмінностей між власним і залученим зі сторони капіталом слід додати відмінність з позиції інвестиційних властивостей кожного з них. Якщо основною функцією власного капіталу є інвестування діяльності підприємства, то залучений капітал не завжди може бути джерелом інвестування. Для залучених зі сторони інвестиційних ресурсів характерними властивостями є гарантоване повернення, фіксовані дата погашення і ставки доходу (відсотків), визначена сума погашення. Не доцільно відносити до інвестиційних ресурсів поточну кредиторську заборгованість з тих міркувань, що вона виникає неминуче в результаті здійснення розрахункових операцій або перерозподілу національного доходу, тобто не дотримуються принцип добровільності, самостійності вибору інвестором об`єкта інвестування, претендування на одержання вигоди. Виходячи з інвестиційних властивостей капіталу, рекомендується будувати пасив балансу за такою структурою: власний капітал; залучені зі сторони інвестиційні ресурси; поточні зобов’язання. 7. Розміри власного капіталу за балансом не можуть відображати поточну ринкову вартість активів підприємства, тому що його ціна визначається за залишковим принципом. Теорія обліку досліджує структуру власності, права на неї, рух капіталу лише на найбільш високому, загальному рівні. Вартість підприємства – це сума, яку за нього готові заплатити, тобто ринкова ціна активів, акцій. Цей фактор рекомендується враховувати при приватизації, реорганізації, злитті (поділі) суб’єктів господарювання, виході окремих учасників з товариства. 8. В основу розмежування залучених зі сторони коштів на інвестиційні і поточні доцільно покласти принципи “добровільності” і “платності”, а не часовий фактор. У зв’язку з цим замість рахунків з обліку довгострокових і короткострокових кредитів рекомендовано встановити відповідно рахунки “Кредити банку для здійснення інвестицій” і “Кредити банку для поточної діяльності”. Те ж саме стосується й інших позикових коштів, одержаних від небанківських установ. 9. З розширенням сфери капітального інвестування, включенням до нього інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів вимагає перегляду структура аналітичного обліку, для якого повинні бути відведені рахунки ІІ порядку (субрахунки), ІІІ порядку (аналітичні за об’єктами), IV порядку (групові аналітичні). При здійсненні капітального будівництва господарським способом пропонується окрема номенклатура прямих і загальновиробничих витрат, розроблені облікові регістри. З огляду на міжнародні правила обліку до капітальних витрат рекомендується відносити частину адміністративних та інших непрямих витрат, якщо доведено, що вони стосуються капітального будівництва. 10. На підставі правил, встановлених міжнародними і національними стандартами обліку щодо оцінки на дату балансу необоротних активів за справедливою вартістю, фактична собівартість введених в експлуатацію власними силами об’єктів не може перевищувати нормативної суми витрат, визначеної проектно-кошторисною документацією конкретного об’єкта. Зважаючи на це, наднормативні витрати не повинні включатися до капітальних інвестицій, їх слід відносити до інших поточних витрат звичайної діяльності. 11. Фінансові інвестиції, що придбані і утримуються для подальшого продажу, доцільно відображати в обліку як звичайний товар зважаючи на те, що дохід від таких інвестицій формується від різниці в ціні (продажної і купівельної), а не за рахунок ринкових механізмів інвестування (дивідендів, відсотків, приросту капіталу). 12. Національні особливості інвестування вимагають альтернативних підходів до оцінки і обліку інвестицій у пов’язані сторони. Пропонується застосовувати метод оцінки за правилом нижчої ціни з відображенням в обліку на контрарних рахунках резерву на зменшення вартості і нереалізованого збитку за довгостроковими інвестиціями. Альтернативним методом до обліку інвестицій за правилом участі в капіталі може бути їх відображення і облік за фактичною собівартістю або переоціненою (справедливою) вартістю. 13. У підприємствах, що відповідають критерію пов’язаних осіб за наявності суттєвого впливу і контролю, консолідацію інвестованих капіталів при складанні звітності доцільно здебільшого здійснювати пропорційним способом. Це зумовлено тим, що такі групи в Україні в основному формувалися в результаті злиття і об’єднання підприємств, а не шляхом придбання. Розроблена методика і програмне забезпечення консолідації дозволяють здійснювати узагальнення показників звітності, враховувати необхідні умови формування і розподілу капіталу, прибутків, звільняти консолідований баланс від внутрішніх операцій, визначати при необхідності частку меншості. 14. В умовах багатоваріантності облікових номенклатур у сфері інвестування важливу роль у висвітленні принципів і методів обліку повинно відіграти моделювання з урахуванням критеріїв і факторів, які впливають на організацію обліку. Застосування методів моделювання в обліку капітальних і фінансових інвестицій дозволяє упорядкувати систему, охопити усі можливі варіанти його організації, зробити наголос на головному (спільному) і виділити особливості. Моделювання розширює поле зору при вивченні даної ділянки обліку. Комплексне подання замкнутих облікових циклів в окремих моделях є зручним для сприйняття в процесі підготовки спеціалістів. Головними критеріальними ознаками при моделюванні обліку капітальних інвестицій визнано наступні фактори: систему формування фінансових ресурсів; способи ведення будівельно-монтажних робіт; систему оцінки об’єктів будівництва і будівельних контрактів. При моделюванні облікового процесу з питань фінансового інвестування рекомендується враховувати такі чинники: інвестиції у пов’язані і непов’язані сторони; з суттєвим і несуттєвим впливом; такі, що засвідчують чи не засвідчують право власності; призначені для утримання чи для продажу. 15. Головними напрямами і підходами до аналізу інвестиційної привабливості є: проведення оперативної оцінки фінансово-майнового стану та діяльності майбутніх об’єктів інвестування; відбір вигідних варіантів інвестування; можливість встановити сприятливі варіанти серед великої кількості суб’єктів незалежно від їх відомчого та галузевого підпорядкування, місця розташування чи інвестиційної непривабливості інших; використання відкритої інформації та загальновідомих показників; застосування простого логічного і математичного механізму при обробці інформації; оцінка привабливості об’єктів інвестування за єдиним або кількома узагальненими показниками. 16. Для оцінки ефективності інвестиційних проектів доцільно застосовувати сукупність простих статичних і нових динамічних методів. Серед статичних найбільш придатним для перехідної економіки визнано розрахунок недисконтованого строку окупності. З нових динамічних методів найбільше переваг має показник внутрішньої норми доходності. Розрахунок внутрішньої норми окупності пропонується здійснювати комбінованим способом з використанням методів інтерполяції та ітерації. Розглядається схема поєднання традиційних статичних і нових динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів. 17. Виходячи з особливостей вітчизняної економіки, аналіз альтернативних джерел інвестування не завжди доцільно базувати на показниках і методах, що застосовуються у зарубіжних країнах. При оцінці вартості власного і залученого зі сторони капіталу необхідно враховувати такі чинники: нерозвиненість вітчизняного ринку альтернативних фінансових ресурсів, надто високі ставки плати за банківський кредит, низькі ставки дивідендних виплат. При визначенні раціонального співвідношення власних і залучених зі сторони ресурсів доцільно розраховувати показник фінансового леверіджу як різниці між коефіцієнтом рентабельності власного капіталу і коефіцієнтом віддачі на капітал в цілому. 18. Рекомендована в дисертації методика аналізу ефективності інвестицій за грошовими потоками дозволить більш оперативно і точно визначати витрати і доходи, пов’язані з реалізацією інвестиційних проектів. Однак, принципи формування грошового потоку конкретного інвестиційного проекту суттєво відрізняються від грошових потоків підприємства. На даний час на підставі облікової і звітної інформації динаміку грошових потоків можна визначити лише по підприємству в цілому. Ці потоки можуть бути наслідком реалізації кількох інвестиційних проектів, що входять до інвестиційного портфеля підприємства. Вони не враховують фактор часу і впливу інфляції. Дані про потоки грошових коштів окремих проектів доцільно визначати шляхом кумулятивного нагромадження доходів і витрат з початку реалізації конкретного інвестиційного проекту. 19. Розроблена автором методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств базується на загальновідомих показниках офіційної фінансової звітності, що характеризують майновий стан та оборотність капіталу, прибутковість та фінансову стійкість, ділову та ринкову активність майбутніх об’єктів інвестування. Методика дозволяє звести певну сукупність різнопланових чинників до єдиної системи оцінки з визначенням спочатку інтегрованих групових показників за окремими напрямами, а відтак – загального зведеного показника інвестиційної привабливості. |
