У дисертаційній роботі представлено обґрунтування, теоретичне узагальнення та практичне вирішення науково-практичного завдання вибору напрямків інвестування на підприємствах сільськогосподарського машинобудування. Основні висновки, отримані у дослідженні, полягають у такому: 1. Встановлено, що інвестиції слід розглядати як будь-які довгострокові вкладення (фінансові, матеріальні, інтелектуальні, інформаційні), спрямовані в різні галузі та сфери економіки як в макро-, мезо- і мікро- економічні системи, так і в показники якості продукції з метою отримання матеріального доходу та соціального ефекту у майбутньому, забезпечення охорони навколишнього середовища. Сформульоване поняття інвестицій як економічної категорії дає змогу: розглядати інвестиції як довгострокові вкладення в макро-, мезо- і мікро- економічні системи, так і в покращення показників якості продукції, що випускається з метою підвищення конкурентоспроможності продукції та іміджу підприємства; зазначити, що метою інвестування може бути як одержання матеріального доходу, так і соціального ефекту з урахуванням розвитку регіональних господарських систем; дає змогу оцінити, що сучасний суспільний розвиток потребує комплексного підходу до використання інвестицій. Доведено, що наведена в роботі класифікація інвестицій дозволить більш системно аналізувати варіанти формування інвестиційних ресурсів підприємств сільськогосподарського машинобудування та визначити напрямки інвестування виробничої діяльності. 2. Встановлено найбільш реальні джерела фінансування тракторо- і сільськогосподарського машинобудування на сучасному етапі розвитку економіки. Показано можливість застосування накопичених коштів, які утворилися за рахунок використання прискореної амортизації та дорівнюють сумі податку з частки прибутку, яка перейшла в амортизаційний фонд. 3. Розроблено методичний підхід щодо оцінки інвестиційного потенціалу підприємства, який дозволяє оцінити підприємство як з боку його можливостей до формування інвестиційних ресурсів, так і з боку його збитків від втрачених можливостей у результаті недоотримання відповідної величини інвестицій. Виявлено найбільш вагомі показники для оцінки інвестиційних можливостей підприємства. До них, зокрема, відносяться: місія та цілі діяльності, стратегія розвитку, оцінка відповідності організаційної системи управління та стратегії, оцінка позицій конкурентів у галузі, визначення конкурентних сил і моделі конкуренції, оцінка конкурентного статусу підприємства в галузі. 4. Обґрунтовано та розроблено теоретико-методичний підхід щодо обґрунтування напрямків фінансування розвитку підприємств сільськогосподарського машинобудування, який зокрема містить такі етапи, як: позиціювання досліджуваного підприємства за допомогою матриці позиціювання; кластеризація виробників на основі побудови графіка розподілу конкурентних позицій підприємств для визначення підприємства-еталона; кластеризація окремих марок тракторів; визначення якісних параметрів техніки, що потребують поліпшення, прийняття управлінських рішень щодо здійснення напрямку інвестування за допомогою багатофакторної моделі. Показано, що його використання дозволить більш точно провести дослідження й отримати необхідні дані для цілеспрямованого інвестування за умов обмеженості коштів. 5. Сформовано коло показників якості, на основі аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища з застосуванням комплексних та системних методів кластерного аналізу, що враховують відповідну специфіку виробників сільськогосподарської техніки та можуть бути використані при аналізі вітчизняними заводами-виробниками. На основі аналізу техніко-економічних параметрів, що мають безпосередній вплив на виробництво та експлуатацію техніки, з метою досягнення більшої точності результатів, з використанням методу таксономії та побудовою дендрограм, розроблено систему визначення показника для кожної групи досліджуваних параметрів сільськогосподарської техніки, який потребує вдосконалення. 6. Розроблено об’ємну форму матриці позиціювання щодо визначення напрямку вкладення коштів для поліпшення якісних характеристик моделей тракторів, яка, на відміну від існуючих, має три одиниці вимірювання: „Рівень розвитку сегмента ринку” / „Конкурентна позиція підприємства у сегменті ринку”/ “Якісні характеристики моделі”. Використання багатофакторної моделі дозволить виробнику візуалізувати отримані результати, обрати економічно привабливі напрямки капіталовкладень, дасть змогу більш коректно позиціювати моделі тракторів на ринку, визначити ступінь ризику й дозволить виявити найбільш перспективні моделі тракторів та оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень. 7. Результати дисертаційного дослідження впроваджено на ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», «Укртрактор», Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка, НТУ «ХПІ». Основні положення та науково-методичні розробки можуть бути рекомендовані для подальшого впровадження й використання на підприємствах машинобудівної галузі з метою активізації та цілеспрямованості інвестиційної діяльності. |