У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні залежності ефективності функціонування АТ від узгодженості економічних інтересів різних учасників корпоративних відносин і розробці науково-методичних та практичних рекомендацій щодо розв’язання існуючого в акціонерному товаристві багатостороннього конфлікту інтересів. Вирішення цього завдання в прикладному плані дозволяє підвищити ефективність роботи АТ на базі узгодження економічних інтересів різних учасників корпоративних відносин. Головними науковими і практичними результатами дисертації є наступні. 1. Теоретичне дослідження економіко-організаційної та правової сутності акціонерного товариства шляхом комплексного аналізу фундаментальних (універсальних і специфічних) ознак АТ дозволило згрупувати ці ознаки наступним чином: до першої групи увійшли ознаки АТ як юридичної особи, до другої групи – ознаки АТ як господарського товариства (об’єднання капіталів), до третьої – специфічні ознаки АТ, які відокремлюють його від інших типів господарських товариств. 2. Комплексний аналіз специфічних ознак АТ дозволив істотно розширити спектр цих ознак, систематизувати їх, встановити причинно-наслідкові зв’язки між ними, обґрунтувати гіпотезу про первинний вплив специфічних ознак акціонерного товариства на ефективність його функціонування. 3. Обґрунтовано структуру системи корпоративного управління як системи взаємин між учасниками корпоративних відносин щодо розподілу акціонерного капіталу, чистого прибутку і адміністративних посад в органах управління АТ. Ця система включає головний елемент (корпоративний контроль), блок цілеспрямування (механізм узгодження інтересів) і ряд інфраструктурних елементів, що забезпечують стабільність системи, закріплюючи і підтримуючи баланс інтересів. 4. На підставі узагальнення економічної і управлінської теорії, вітчизняної і закордонної практики розроблено цілісну концепцію корпоративного контролю, в якій доведено, що тип контролю (приналежність контролю певній групі, яка має визначену орієнтацію – прибуткову чи неприбуткову) є істотним чинником розв’язання/загострення конфлікту інтересів у системі корпоративного управління. Виходячи з цієї концепції, обґрунтовано пропозиції із законодавчого регулювання відносин корпоративного контролю в частині: визначення термінів “контроль над суб’єктом господарської діяльності”, “прямий і непрямі методи контролю”, “вигоди від контролю”; класифікації пакетів акцій різних розмірів і відповідних їм типів контролю (впливу); ідентифікації відносин контролю на підставі врахування різних джерел контролю, тощо. 5. Запропоновано детальну класифікацію учасників корпоративних відносин у вітчизняних АТ, в якій, зокрема, проведено поділ великих акціонерів на дві категорії – реальних інвесторів і квазіінвесторів (тобто осіб, що отримали контроль над підприємством за допомогою маловитратних схем приватизації і націлених на “викачування” ресурсів з цього підприємства), розкрито мотиви їх економічної поведінки і дійсні причини неприбутковості багатьох вітчизняних АТ. 6. На основі поглибленого аналізу економічних інтересів учасників корпоративних відносин розроблено концепцію взаємодії і конфлікту інтересів в АТ, в рамках якої виявлено зони потенційних конфліктів інтересів, розраховано ступінь потенційної конфліктності кожного учасника, побудовано рейтинг потенційної конфліктності учасників, виділено першорядні корпоративні конфлікти, що безпосередньо впливають на ефективність функціонування АТ. Найвищим рівнем потенційної конфліктності відзначаються квазіінвестори, найменшим – незалежні (неафілійовані) ділові партнери. 7. Розроблено методологічні засади узгодження інтересів різних учасників корпоративних відносин: сформульовано поняття узгодженості (балансу) інтересів як стану стабільної рівноваги між інтересами різних учасників, коли кожен з учасників задоволений власним статусом і не докладає зусиль для його зміни; обґрунтовано кількісні та якісні характеристики балансу інтересів; визначено провідну роль центру контролю в процесі узгодження інтересів. 8. Запропоновано комплекс дій зі стимулювання перерозподілу корпоративного контролю на користь прибутково-орієнтованих груп, який передбачає: створення сприятливого ділового клімату для прибутково-орієнтованих груп, формування більш жорстких умов ведення бізнесу для квазіінвесторів та інших неприбуткових груп, істотне корегування приватизаційної політики на користь підвищення ефективності управління державними корпоративними правами замість необґрунтованого відчуження державної власності. Пропонується, зокрема, законодавчо впровадити відому доктрину “зривання корпоративної маски”, згідно з якою фактичні власники підприємств (центри контролю) мають нести юридичну відповідальність за діяльність підконтрольних підприємств. 9. Узгодження різновекторних інтересів ключових учасників корпоративних відносин може бути досягнуто шляхом стимулювання фінансової і адміністративної зацікавленості кожного учасника у довгостроковій максимізації прибутку АТ. Розроблена методика узгодження інтересів базується на визначенні внеску кожного учасника в формування джерел фінансування АТ і наданні учасникам відповідної компенсації у вигляді частки в акціонерному капіталі і чистому прибутку АТ, а також місць в органах управління і контролю (наглядовій раді, ревізійній комісії, дорадчих комітетах при наглядовій раді). 10. Розрахункове обґрунтування розробленої методики проведено на прикладі великого вітчизняного гірничо-збагачувального комбінату. Розрахунки показують, що головним результатом запропонованої схеми збалансованого представництва ключових учасників (держави, великих і дрібних приватних акціонерів, вищих керівників і рядового персоналу АТ) у чистому прибутку і наглядовій раді комбінату є зростання грошових доходів кожного учасника і акціонерного товариства як самостійного суб'єкта права, що позбавляє конфлікт інтересів будь-якої фінансової основи і попереджає його загострення в майбутньому. |