1. Нульсуфіксація є вагомим складником системи суфіксального творення іменників української мови, її специфіка виявляється в опозиції нульового суфікса до інших формантів за показниками матеріального вираження. Нульовий суфікс – універсальний словотворчий засіб: на відміну від матеріально виражених формантів, він має багатофункційні вияви у вигляді кількох словотвірних моделей, відтак може бути засобом творення іменників чоловічого, жіночого, середнього та спільного роду, а також дериватів із неповною граматичною парадигмою – іменників pluralia tantum. 2. Функційний обсяг нульового суфікса широко окреслюється транспозицією (виловлювати – вилов, їздити – їзда; широкий – шир, синій – синь) та мутацією (критикувати – критик, пророкувати – пророк). Матеріально не виражений суфікс може передавати поєднання різних типів словотвірних значень: модифікаційно-мутаційних (рева, завида – додатковий стилістичний відтінок зневаги; молодь, збрід – додаткове значення збірності), транспозиційно-мутаційних (вимолот – “дія” і “вимолочене зерно”: первинне значення дії переходить у вторинне – результат дії). Нульовий суфікс виявляє тяжіння до сполучування з дієслівними основами (базіка, каприза; витік, насип, обвал, перехід; розмова, від’їзд), рідше поєднується з прикметниковими та дієприкметниковими твірними основами (зелень, міць, пріль, гниль, вись, глиб). Така обмеженість зумовлює зменшення кількості нульсуфіксальних утворень в окремих словотвірних розрядах: найменуваннях приміщень; філософських, релігійних, політичних течій, напрямків; збірних номенах тощо, де перевага у словотворенні згаданих назв належить іншим суфіксам, які поєднуються з іменниковими твірними основами. 3. Нульовий суфікс належить до поліфункційних афіксів: він формує розгалужену систему словотвірних типів у межах трьох словотвірно-семантичних полів – абстрактності, предметності та суб’єктності. Найбільш численний лексико-словотвірний тип – це девербативи на позначення незакінченої тривалої дії, що становлять великий масив активної лексики в сучасній українській мові; нульсуфіксальні іменники мають сему опредметненої дії, яка абстрагована від діяча, мислиться поза часом, і, у панівній більшості випадків, репрезентують нецілеспрямований рух (біг, їзда, рух, хода). Обстежений матеріал дає підстави стверджувати, що нульсуфіксальні іменники широко представлені в усіх стилях і сферах функціонування сучасної української мови: розглядані деривати трапляються в офіційно-діловому, публіцистичному (науково-публіцистичному, художньо-публіцистичному, інформаційно-публіцистичному) та епістолярному стилях. Деривати з матеріально не вираженим суфіксом зрідка використовуються в конфесійному стилі, що пояснюється своєрідністю церковно-релігійного мовлення (вживання старослов’янізмів та запозиченої лексики). Нульовий суфікс є засобом творення слів загального літературного вжитку, лексем спеціального використання (з галузей техніки, сільського господарства, мисливства, рибальства, будівництва, медицини тощо), дериватів із певним стилістичним забарвленням (розмовні, поетичні слова), похідних, обмежених активністю вживання (архаїзми, історизми та неологізми). Велика кількість нульсуфіксальних іменників використовується у виробничо-професійній, технічній, медичній термінології (вибіл, випал виробів, відбій, відгін, засіл, обсмол, витин каменя “хірургічна операція”, висип, кесарів розтин). Нульовий суфікс відзначається високою активністю і в творенні термінів гуманітарного профілю: виклик, виділ, доказ, позов – юридичні терміни, виступ, відозва, задум, огляд – літературознавчі терміни тощо. Розмовно-побутове та говіркове мовлення теж представлене значною кількістю похідних з матеріально не вираженим суфіксом, численні нульсуфіксальні деривати потрапляють у художнє мовлення, вони відзначаються високою частотою вживання в прозі та інтенсивно використовуються в поезії. 4. Ємність семантичного поля нульового суфікса вимірюється строкатою розгалуженою системою таких словотвірних типів та підтипів: 1) назви опредметненої дії, включаючи її різновиди – виробничі процеси, обрядодії, одноактну, повторну дію, 2) назви звуків; 3) назви стану, почуттів людини та взаємин між людьми; 4) абстрактні поняття (як результат мислетворчості людини); 5) назви опредметненої властивості, кольорів; 6) кількісно-параметричні номени, одиниці виміру; 7) найменування інструментів, устаткування (прилади, механізми), мисливського й рибальського обладунку, транспортних засобів, посуду та предметів домашнього вжитку; 8) назви місцин, приміщень і різноманітних споруд; 9) ботанічні назви; 10) назви продуктів харчування та напоїв; 11) назви речовин, матеріалів, сировини; 12) найменування явищ природи; 13) збірні назви; 14) назви осіб чоловічого, жіночого й т.зв. спільного роду та найменування міфічних істот; 15) зоологічні назви, а також інші поодинокі деривати на позначення одягу, взуття, прикрас, документів тощо. 5. Нульовий суфікс творить стилістично нейтральні іменники (50% від загальної кількості виявлених дериватів), панівна більшість яких позначає дію, а також формує вагому частину кожного зі згаданих словотвірних типів. Фіксується чимало нульсуфіксальних похідних, що належать до різногалузевої термінології. Стилістичною маркованістю вирізняються нульсуфіксальні назви осіб спільного роду, що мають відтінок зневажливості чи глузливості й використовуються у розмовно-побутовому мовленні, художніх творах, зрідка – у публіцистиці. Близько 20% нульсуфіксальних похідних, незалежно від значення, мають розмовний характер (відскік, гик, заблуда, загад, муть, надоїда). Лексеми, що обмежені територією вживання в сучасній українській мові, наповнюють усі згадані словотвірні типи. Найбільше регіоналізмів фіксується в межах мікрополя nomina loci – назви приміщень, сховищ, посуду (навєс “ґанок”, погреб; притула, придєл, причепа – “господарські прибудови до основної будівлі”, заїзд, закат, закот, заход, підкат – “приміщення для зберігання сільгоспреманенту”, запера “будівля для снопів, соломи; приміщення для сільгоспреманенту”, зсип “призьба”, насип “долівка”, ухват “рогач”, зріз “різновид діжки”, зсипа “різновид корзини для зерна”; звара “посуд для води”, довжа “глек продовгуватої форми”) та серед найменувань мисливського й рибальського обладунку (завід, переміть, перемета, підхват, хапа – “риболовні снасті”; грузи; підбори “мотузки на риболовній сітці”; смик “вудка без вудилища”; одрєз, вріз, уріз “гвинтівка з обрізаним стволом”; запал “частина рушниці”; звід “пастка з пружиною для лову лисиць та вовків”). 6. Місце нульового форманта в суфіксальній системі української мови визначається кількома чинниками: конкурентоспроможністю (що виявляється в словотвірній синонімії, пор., білість – білизна – біль), виконанням цілої низки функцій – творення іменників як стилістично нейтральних, так і стилістично маркованих, можливістю виступати засобом диференціації значення (синь – синяк – синька – синюха) тощо. У межах нульсуфіксальної словотвірної підсистеми української мови виявлена умовна внутрішня опозиція: повнота/неповнота граматичної парадигми за показниками числа. Так, іменники з матеріально не вираженим суфіксом типу вилов, випал, відгін, напруга не вживаються у формі множини; тим часом, нульовий суфікс може бути засобом творення плюративів, пор.: вибори, з’їди, ліки, ноші, спец. жмаки, розм. балаки, гулі, миги тощо. 7. У деяких сегментах суфіксальної системи нульовий суфікс стає потужним конкурентом матеріально вираженим формантам, наприклад, у творенні назв опредметненої узагальненої дії, одноактної дії, осіб спільного роду. Особливо сильні позиції матеріально не вираженого суфікса у творенні термінів: часом, з-поміж кількох синонімічних суфіксальних утворень, перевага у використанні надається нульсуфіксальним дериватам. 8. Висока інформативність у поєднанні з компресією, мовною економією, що притаманна матеріально не вираженому суфіксу, забезпечують інтенсивне використання нульсуфіксальних дериватів у сучасній українській мові. Місткість розгляданих утворень, їхня форма (короткі, зручні для спілкування та писемної фіксації) дозволяють використовувати до 5 іменників із матеріально не вираженим суфіксом в одному реченні. Останнім часом нульовий суфікс зміцнює свої позиції в продукуванні новотворів, розширюючи семантичний діапазон за рахунок сполучуваності з іншомовними основами. 9. Нульовий суфікс є одним із виразників національної специфіки української мови, важливим засобом формування термінологічної та розмовно-побутової лексики, забезпечує виразність висловлення у художніх творах, публіцистиці й епістолярії. |
