У висновках сформульовані центральні положення, що зводяться до наступних: По-перше, функціонування новітніх міфів зумовлено специфікою розвитку сучасного українського суспільства – активізацією й інтенсивністю функціонування технологій у всіх сферах суспільного буття. Соціальні технології є сполучною ланкою між теоретичним обґрунтуванням суспільних процесів і соціальною практикою. Як явище соціальної дійсності соціальна технологізація виступає сукупністю прийомів, що забезпечують досягнення сприятливих умов життя спільноти, тобто задовольняють потреби людини у спільності, структурі й значущості, що тією чи іншою мірою відповідають вимогам соціального часу сучасного суспільства. Соціальні технології при цьому дозволяють не лише вивчати і передбачати різні соціальні зміни, але й активно впливати на практичне життя й отримувати запрограмований результат. По-друге, провідне місце в системі соціальних технологій займають політичні технології, від впровадження й функціонування яких залежить розвиток суспільства загалом. Оскільки необхідність у зверненні до політичної сфери соціального буття диктується специфічними політичними відносинами, що спрямовують розвиток суспільства у майбутньому. Адже, так чи інакше, відсутність політичної стратегії розвитку нашого суспільства та нормативного забезпечення цього процесу в системі права та світогляду громадян, навряд чи дасть змогу говорити про ефективність цього процесу Технології в галузі політики розглядаються як у вузькому значенні стосовно виробничої і соціальної сфери поряд із політичними (політичний маркетинг і політична реклама) і виборчими технологіями (вплив на масову свідомість через засоби масової інформації), так і в широкому – як збірний термін для визначення сукупності цих спеціалізованих технологій. Політичні технології – це практично орієнтоване знання у цій сфері, метою якого є створення або заміна організаційних структур та управління поведінкою людей; це сукупність методів і засобів вирішення завдань, розроблених у процесі планування та проектування суспільних процесів. У структурі політичних технологій виокремлено сім послідовних етапів, які характеризуються своїми операціями і процедурами. Це дає можливість простежити процес творення і впровадження у масову свідомість новітніх міфів. Перший етап для суб’єкта управління політичними процесами є періодом формування формальної мети (досягнення в суспільстві стабільності, створення соціально-політичних умов для розвитку демократичного суспільства, запобігання виникненню конфліктних ситуацій або розв'язання конфліктів) і неформальної (утримання влади). Метою суб’єкта виборчого процесу є прихід до влади, реалізація і утримання цієї влади, надаючи їй суттєво нового характеру. Другий етап передбачає збирання, володіння, впорядкування, систематизацію й аналіз політичної інформації для виявлення і акумуляції інтересів широких мас населення, конструювання та реалізації перспективних нових ідей. Третій – характеризується виявленням та ієрархієзацією найважливіших суспільних проблем. Від знання про найгостріші проблеми в країні чи регіоні, відображення їх у масовій свідомості суспільства залежить здібність продукувати нові ідеї для розв’язання цих проблем . Четвертий етап – це перехід від упорядкованого і систематизованого накопичення знань до поглиблення і конкретизації, тобто розроблення концепції розв'язання політичних проблем, створення системи і вибір оптимального варіанта для досягнення мети. На цьому етапі технології проводяться такі процедури, як програмування й підготовка програми дій. П’ятий етап політичних технологій виборчого процесу реалізується за допомогою засобів впливу на масову свідомість(Public Relations та політична реклама) для створення бажаної психологічної установки у масовій свідомості, яка б спрямувала почуття і симпатії електорату, а на управлінському рівні – запровадила нові закони. На шостому етапі – у сфері управління політичними процесами – здійснюється трансформація теорії в практику – реалізація нових законів. На виборчому рівні – це народне волевиявлення на виборах. Сьомий етап політичних технологій підбиває підсумки, оцінює досягнутий результат, що є передумовою постановки нової мети, визначення цілей і завдань, засобів і методів для її досягнення. Отже, специфіка технології полягає в тому, щоб виявити і найдоцільнішим способом розподілити порядок процедур і операцій для досягнення належного результату. З цього слідує, що політичні технології відкривають можливості суб’єктам політичної діяльності для маніпуляції свідомістю мас, створення ілюзорної реальності, впровадження в масову свідомість новітніх міфів. По-третє, міфологічне сприйняття й осмислення явищ дійсності супроводжує як людство впродовж усього існування, так і окрему людину протягом всього її життя. Міфологічне світосприйняття має свою специфіку, яка починається з наївної спроби вирішити питання, які перебувають за межами сприйняття практичного освоєння світу, з метою полегшення існування та виживання людини. Міфи народжуються, розповсюджуються, трансформуються у всіх сферах суспільного життя: матеріальній, соціально-політичній, духовній і культурно-побутовій. Масштабність їх функціонування прямо пропорційно залежить від рівня розвитку масової свідомості: економічної, моральної, політичної тощо. Реалії сьогодення показують, що політична свідомість активізується і значно домінує над іншими формами свідомості. Тому й міфи, які породжуються і функціонують у соціально-політичній сфері суспільного життя є найпоширенішими й найвпливовішими. Ці міфи ми називаємо новітніми. Новітній міф володіє готовими темпоральними характеристиками, в яких викристалізувалося три послідовні етапи розвитку: перший характеризується гармонією і спокоєм існування; другий – порушенням правильного стану речей і третій – це час, коли треба відродити справжній стан речей. Це час появи генія, національного героя. Кожен новітній міф має свій життєвий цикл. У його існуванні виділяємо три стадії. Перша стадія – народження. На противагу архаїчному міфу, новітній міф є авторським. Для новітнього міфу важливою умовою виникнення є спеціально розроблена інформація, що розповсюджується з певною метою. Друга стадія – розповсюдження. Це дає підставу вважати, що новітні міфи виконують низку функцій: формування ідентичності; підвищення гомогенності думок, що в свою чергу веде до гомогенності групи; створення моделі, прикладу, зразку для підтримання усталеного порядку; мобілізаційна функція; спонукання до здійснення колективної дії (участь у мітингах, страйках); критика не речей, ситуацій, а певного суб’єкта політичної діяльності, оскільки річ чи ситуація породжені злим умислом когось. Третя стадія – відмирання. Новітній міф вичерпується тоді, коли реальність, створена на його основі, вступає в суперечність із цим міфом. У масовій свідомості формується заперечення реалій, побудованих на його (міфі) основі. Специфікою новітніх міфів: а) навмисний характер розповсюдження; б) одночасне існування кількох міфів (вони виникають, конфліктують, зникають або трансформуються в щось інше); в) охоплюють зазвичай не все суспільство, а окремі групи населення. По-четверте, головними передумовами виникнення новітніх міфів на сучасному етапі розвитку суспільства є: свідоме конструювання їх суб’єктами політичної діяльності з метою приходу до влади, утримання цієї влади і створення легітимності влади в очах населення; нестабільність економічної ситуації у державі; відсутність державницької ідеології; специфічність змін у політичному житті суспільства, які характеризуються швидкоплинністю і мінливістю, а по суті залишаються незмінними; можливість пояснення малозрозумілих соціальних явищ та політичних подій, що диктуються динамічністю розвитку сучасного політичного життя, в якому на різних рівнях переплітаються інтереси різних політичних партій, організацій, структур, соціальних груп; дефіцит якісної політичної інформації; специфіка масової свідомості, яка полягає в некритичному сприйнятті дійсності. По-п’яте, провадження новітніх міфів у масову свідомість відбувається в процесі політичної комунікації. Найефективнішими формальними засобами для трансляції новітніх міфів є політична реклама, PR, листівки, гасла, а неформальними – політичні чутки. Під час комунікативного процесу суб’єкти політичної діяльності для трансляції новітніх міфів в масову свідомість використовують такі техніки як дозованість і фрагментація інформаційного потоку та миттєвість доставки інформації, а також такі мовні стратегії еріксонівського гіпнозу, як “скажіть “Так”, “розрив шаблону”, “заговорювання” і “потрійна спіраль Мільтона Еріксона”, а також такі техніки НЛП, як “А-Прім”, “масштабування”, “інтонація”. По-шосте, новітні міфи є складовою соціальних технологій. Під новітньою міфологією розуміється такий тип світогляду, в якому знання і розуміння соціально-політичних подій і процесів замінюється образами, символами і вірою в них. У новітніх міфах не має особливого міфологічного ставлення до світу загалом, вони містять уявлення про роль соціальних груп у житті суспільства, особливості й орієнтири політичних процесів. Новітня міфологія підносить на вищий рівень образ певного суб’єкта політичної діяльності (лідера, кандидата, групу), а дії опонентів витлумачує як негативні, ворожі. Новітні міфи є складовою технології влади, відкриваючи можливості для прихованого впливу на масову свідомість, ставлять такі цілі: а) обґрунтувати право суб’єктів управління політичними процесами керувати суспільством у певному напрямку; б) програмувати думки, настрої, переконання, психічний стан мас; в) здійснювати політичний контроль суб’єктами політичного процесу в межах певної спільноти. Отже, новітня міфологія – це форма суспільного світогляду, спрямована на суб’єктивне розуміння соціальної дійсності, штучно створена фахівцями галузі політичних технологій для досягнення цілей сучасних політичних сил, партій, лідерів тощо і реалізується та підтримується засобами психологічного впливу через технології комунікації. | 