Незадовільна годівля ремонтних телиць, які за даними росту та розвитку відстають від показників стандарту породи, не дозволяє повністю розкрити їх генетичні задатки, а вирощені з таких телиць корови мають невисоку продуктивність. Через нестачу потрібних комбікормів та необхідних добавок, годівля корів у багатьох господарствах західного регіону України є також не нормованою. Виникла негайна потреба відшукання альтернативних шляхів організації збалансованої годівлі ремонтних телиць високопоживними кормами власного виробництва для спрямованого їх вирощування, а також нормованої годівлі корів з метою підвищення їх молочної продуктивності і рентабельності виробництва молока.
Показано, що найвищий вихід поживних речовин з 1 га можна одержати при заготівлі зерносінажу та комбінованого силосу. Зерносінаж, розробленого нами складу, має високу поживність (понад 0,6 кормових одиниць в 1 кг), містить достатню кількість протеїну різних за розчинністю фракцій, а також вуглеводів, вітамінів та мінеральних солей, і дозволяє досягнути з 1 га 72,0 ц кормових одиниць і 9,4 ц перетравного протеїну. Кукурудза в умовах західного регіону України, де спостерігається недостатній тепловий режим, але є необхідна кількість вологи не достигає для одержання зерна, проте дає високий врожай зеленої маси. Наявність достатньої кількості цукрів робить цю культуру найбільш цінною для заготівлі силосу. Проте, кукурудза містить невелику кількість перетравного протеїну, що значно понижує кормову цінність такого силосу.
Добавка до кукурудзи в процесі силосування багатої протеїном олійної редьки і заготівля при цьому комбінованого силосу не лише збільшує загальну кількість соковитого корму в господарстві, але й значно підвищує його поживну цінність за рахунок протеїну. Оптимальним співвідношенням зеленої маси кукурудзи до інших компонентів при заготівлі комбінованого силосу у наших дослідах було, як – 4:1 (при розрахунку на загальну масу). Комбінований силос такого складу був високої якості і охоче поїдався ремонтним молодняком та коровами-первістками. Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці комбінованого силосу складав – 105,6 г. У кукурудзяному силосі кожна кормова одиниця містила лише 65 г перетравного протеїну. Вміст інших поживних і мінеральних речовин та їх співвідношення були також кращими у комбінованому силосі. Заготівля його у господарстві дозволяє одержувати високий вихід поживних речовин і перетравного протеїну з 1 га площі, відповідно – 68,0 і 7,2 ц/га. Найважчою ланкою в технології спрямованого вирощування ремонтних телиць є їх нормована годівля у післямолочний період (вік – 6-12 міс.), коли проходить інтенсивний ріст задньої частини тулубу тварин, де формуються важливі для майбутньої молочної продуктивності органи (вим’я, статеві органи тощо). Згодовування в цей період великої кількості об’ємистих кормів (силосу, січки соломи, жому) при нестачі високоякісного бобового сіна призводить до поганого поїдання таких кормів та недостатнього засвоєння поживних речовин, що спричиняє зниження інтенсивності росту та розвитку молодняка. З таких телиць навіть при наступній задовільній годівлі не вдається одержати високопродуктивних корів. Включення в їх раціони додаткової кількості концентратів для підвищення інтенсивності росту часто призводить до ожиріння молодняка. Ожирілі телиці погано приходять в охоту та перегулюють.
Виявлено, що найкращий ефект при спрямованому вирощуванню ремонтних телиць можна одержати шляхом включення в їх раціони у віці 6-12 місяців зерносінажних кормів. Ці корми не кислі, багаті поживними речовинами, мають ароматний запах і охоче поїдаються теличками, що сприяє їх росту та розвитку. Жива маса таких телиць у 12-місячному віці склала 281,2 кг, ширина в клубах – 52,1 см, що є навіть дещо вище показників стандарту української чорно-рябої молочної породи. При годівлі корів-первісток зерносінажем, а також комбінованим силосом зростала перетравність поживних речовин. Коефіцієнти перетравності органічної речовини складали відповідно 77,5-79,4 %, сирого протеїну – 75,4-76,1 %. При згодовуванні кукурудзяного силосу (контрольна група) коефіцієнти перетравності були нижчими і становили: органічної речовини – 73,8 %, а сирого протеїну – 72,2 %.
Найбільше поступлення азоту в продукцію та його відкладання в організмі було у корів-первісток, яким згодовували зерносінаж та комбінований силос. На продукцію використовувалось – 93,1 та 95,0 г азоту, а відкладалось в організмі – 14,2-14,0 г на добу. В цих же групах виявилися і найвищі коефіцієнти перетравності сирої клітковини – 62,2-63,4 %, що обумовлено оптимальною кількістю АДФК, яка краще перетравлюється. У фазі воскової стиглості рослин, які використовувалися при заготівлі зерносінажу, ще не настало огрубіння рослин (зв’язок з лігніном не тривкий), тому ферменти мікрофлори рубця краще розщеплюють клітковину такого складу. Відомо, що при вищих коефіцієнтах перетравності клітковини спостерігається й краща перетравність інших речовин кормів. У рубці корів-первісток дослідних груп порівняно з контрольною більш активно проходили процеси мікробного синтезу, на що вказує вищий вміст загального, білкового та амінного азоту і нижчий — аміаку.
Це обумовлено наявністю у зерносінажних кормах більшої кількості азотистих речовин з різним ступенем розчинності та відповідно до цього вуглеводів: цукрів, крохмалю, АДФК. Наявність в раціонах протеїнів та вуглеводів з різним ступенем розчинності їх фракції, сприяє більш тривалому протіканню у передшлунках процесів мікробного синтезу і кращому використанню поживних речовин на продукцію. 6. Годівля корів дослідних груп зерносінажем та комбінованим силосом сприяла зменшенню у крові вмісту азоту сечовини до 2,01-2,14 мг% (у контрольній – 3,04 мг%), та призводила до зростання азоту амінокислот (амінний азот), який складав до 3,82-3,86 ммоль/л проти 3,42 ммоль/л у корів контрольної групи, в раціонах яких переважав кукурудзяний силос із легкорозчинними фракціями протеїну та мінімальною кількістю цукрів. У сироватці крові корів дослідних груп спостерігався вищий вміст загального білку (76-78 г/л), в тому числі альбумінів (38-41 г/л), що вказує на повноцінну їх годівлю і краще використання протеїну кормів на продукцію. 7. Не встановлено особливо помітних змін у хімічному складі сечі корів-первісток різних груп. Проте, у сечі первісток дослідних груп спостерігалася дещо менша кількість загального азоту та азоту сечовини. Це якраз характеризує більш повноцінну годівлю тварин, при якій використання азоту корму на продукцію є високим. Позитивний вплив на організм тварин мало згодовування не лише зерносінажу кормів, але й комбінованого силосу в поєднанні з макухою. На підставі проведених нами досліджень встановлено, що корови-первістки всіх груп, які були одержані із добре розвинутих телиць, при спрямованому їх вирощуванні, мали високу продуктивність.
Проте, найвищі надої молока за лактацію одержано від корів-первісток дослідних груп – другої та третьої, які становили 4309 та 4536 кг відповідно. У корів-первісток контрольної групи, основу якої складав силос кукурудзяний з відповідними добавками, надій за лактацію був дещо нижчим і складав – 4153 кг молока. Ця ж закономірність збереглася також, при переведенні одержаної кількості натурального молока на базисну жирність. Хімічний склад молока між групами мало відрізнявся. Однак вміст сухої речовини в молоці корів-первісток третьої групи був дещо вищим – 12,49 % що обумовлено більшим вмістом в ньому жиру. Такий тип годівлі тварин забезпечує належну молочну продуктивність корів та якість молока. Годівля корів-первісток більш дешевими кормами власного виробництва – зерносінажем та комбінованим силосом з невеликою кількістю покупних добавок виявилася економічно вигідною.
Затрати корму на 1 ц молока при використанні зерносінажу та комбінованого силосу становили відповідно 1,24-1,19 ц кормових одиниць. При годівлі корів-первісток кукурудзяним силосом цей показник був вищим – 1,31 ц кормових одиниць. Прибуток при реалізації 1 ц молока у дослідних групах корів-первісток становив 17,78 та 19,74 грн відповідно. У контрольній групі – 16,70 грн. Рентабельність виробництва молока при цьому складала у дослідних групах при годівлі зерносінажем та комбінованим силосом – 37,6-42,8 %, а при використанні кукурудзяного силосу (контрольна група) – 34,6 %. Отже, застосування даної технології при виробництві молока в умовах господарств західних областей України значно підвищує рентабельність молочного скотарства в регіоні і робить дану галузь тваринництва перспективною. |
