Комплексний аналіз німецьких запозичень у системі сучасної російської мови дозволяє зробити загальні висновки. Німецькі запозичення займають у системі сучасної російської мови особливе місце: незважаючи на їх значну кількість, лише 25 % з них входить до активного словника. Виділення тематичних груп німецьких запозичень базується на позамовних характеристиках (групуванні понять у реальній дійсності та свідомості носіїв мови) і дозволяє дати вичерпний опис процесу запозичення у співвідношенні з історико-культурологічними обставинами процесу. Виділяються такі тематичні групи німецьких запозичень: «Наука», «Техніка», «Промисловість», «Медицина, охорона здоров’я», «Культура, мистецтво», «Суспільно-політична сфера», «Зв’язок, транспорт», «Економіка», «Сільське, мисливське, лісове господарство», «Побут». Серед зазначених груп не виділяється провідна тематична група за кількісними характеристиками, проте першість розподіляється між суспільно-політичною, технічною та науковою сферами, менш активно поповнювались питомою німецькою лексикою галузі сільського господарства й медицини. Вивчення екстралінгвальних чинників показує, що процес запозичення з німецької мови протікав нерівномірно як у плані тематики, так і в плані хронології. Російсько-німецькі контакти в галузі науки, техніки й промисловості є провідним екстралінгвальним чинником у процесі запозичення, на другому місці виступає фактор першості Німеччини у цих сферах діяльності. Найбільша донорська активність німецької мови характерна для періоду XVIII – ХІХ ст., помітне зниження її популярності відбувається в роки Першої та Другої світових війн, післявоєнний період. Не відбувається активізація процесу запозичення і в наш час. Серед причин втрати німецькою мовою донорських позицій провідними є соціально-психологічні причини (характер мовних контактів, ідеологічне маркування лексики, соціальний статус білінгва). Екстралінгвальні чинники є провідними на початкових етапах процесу запозичення, тобто в момент входження слова до російської мови. На подальших етапах, тобто в процесі засвоєння запозиченої одиниці, провідна роль належить власне лінгвальним чинникам: фонологічним, граматичним, лексико-семантичним особливостям мови-одержувача. У фонетичному засвоєнні німецьких запозичень провідну роль відіграє мова-реципієнт: німецькі фонеми-прототипи втрачають властиві їм у мові-джерелі артикуляційно-акустичні й фонологічні ознаки, набуваючи при цьому відповідних характеристик російської мови. Спостерігаються варіантні субституції конвергентного й дивергентного характеру, які є лише певним етапом у процесі засвоєння, що не виключає подальшої повної адаптації до фонологічної системи російської мови. У цілому фонетична адаптація орієнтована на фонетичне значення прототипів у мові-джерелі. Морфемно-словотворче засвоєння німецьких запозичень відбувається поступово: виділяється етап опрощення морфемної структури слова, етап її актуалізації, перекваліфікації іншомовних морфем-прототипів та етап включення в словотвірну систему російської мови. Важливими факторами в процесі морфемно-словотворчої адаптації є як власне мовні фактори (словотвірна мотивація), так і позамовні (сфера й частота вживання лексеми, статус позначуваної словом реалії). У морфологічному аспекті німецькі запозичення підпорядковуються формально-граматичній парадигмі мови-реципієнта, повністю втрачаючи морфологічні характеристики, властиві їх прототипам у мові-джерелі. Запозичені іменники складають більшість лексики німецького походження. Родове оформлення іменників проходить за правилами російської мови і не залежить від родової належності їх прототипів у мові-джерелі. Німецькі запозичення повністю включаються у відмінкову й числову парадигми російської мови, повний набір дієслівних категорій отримують запозичені дієслова. У семантичному аспекті у більшості німецьких запозичень спостерігається збереження смислової структури їх іншомовних прототипів, що зумовлено предметністю, вузькою спеціалізацією та термінологічністю лексики. У лексем, що зазнали у російській мові семантичних модифікацій, зміни смислової структури проходять у таких напрямках: якісні зміни в семантиці слова, звуження та розширення семантики, модифікації внаслідок архаїзації. Під впливом німецьких запозичень стимулюється виникнення етимологічної та міжмовної омонімії, перегрупування синонімічних рядів, міграція лексики в різних функціональних сферах і тематичних групах. |
