У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв’язання проблеми порушення загальної та сексуальної комунікації овдовілих чоловіків без партнерки. Проблему розв’язано з позицій системного підходу до вивчення особистісних, невротичних та сексуальних розладів, причин, механізмів розвитку і клінічних форм порушення сексуального здоров’я овдовілих чоловіків з метою розробки ефективної системи психотерапевтичної корекції цих порушень та ліквідації самотності чоловіків. У всіх самотніх овдовілих чоловіків є характерологічні особистісні відмінності та сексуальна дисфункція, які зумовлюють порушення комунікації та формування невротичних розладів, здебільшого (у 85±5% пацієнтів) за наявності соматичної патології, переважно вікового характеру. В овдовілих чоловіків без партнерки спостерігаються явно виражені акцентуації характеру, найчастіше (80±5%) педантичного й тривожного, а також застрягаючого, збудливого та дистимічного типів. Загостренню цих рис сприяло здобуте пацієнтами неправильне виховання, особливо часто – виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності (58±5%). У всіх чоловіків діагностуються невротичні розлади, що відповідають за формою рисам особистості: переважно нав’язливі думки або міркування та коїтофобія (73±5%), рідше неврастенія, соматизований та іпохондричний розлади (28±4%). Відсутність партнерки в овдовілих чоловіків є наслідком їхньої комунікативної неспроможності, пов’язаної з такими особистісними відмінностями, як песимізм, замкнутість, занижена самооцінка і невпевненість у собі, нетовариськість, залежність та уникання боротьби, уникання як основна стратегія психологічного захисту у спілкуванні; низький рівень потреби у відчуттях та їх пошуку і, як наслідок, дуже високий (до 52,5 бала) рівень суб’єктивного відчуття самотності; фемінінна статеворольова поведінка на соціогенному рівні. За відсутності партнерки в овдовілих чоловіків виявляються наслідки порушення практично всіх інтегральних критеріїв сексуального здоров’я: ретардації психосексуального розвитку (87±4%) та сукупних асинхроній статевого дозрівання (86±4%); трансформації статеворольової поведінки; недостатньої та неправильної поінформованості в питаннях сексу; дисгармонійних типів сексуальної мотивації і сексуальної культури; слабкої або послабленої середньої статевої конституції. У всіх чоловіків наявна еректильна дисфункція, що в 28±4% випадків сполучається з передчасною еякуляцією.
Причинами самотності овдовілих чоловіків без партнерки, за сукупного порушення всіх компонентів та складових сексуального здоров’я, є соматична патологія, а також ураження психологічного компонента, зумовлене внутрішньоособистісним конфліктом, та психічної складової біологічного компонента внаслідок існуючого у хворих невротичного розладу. 6. У результаті впливу зазначених патогенних чинників у овдовілих чоловіків без партнерки формуються два варіанти порушення сексуального здоров’я. Перший (15±4%) – невротичний варіант, що включає комунікативну форму, коїтофобію та очікування сексуальної невдачі; другий (85±4%) – соматичний варіант, що об’єднує ендокринні (цукровий діабет 2-го типу, патологічний клімакс) та урологічні захворювання (доброякісну гіперплазію передміхурової залози, хронічний простатит). 7. Психотерапевтична корекція особистісних відмінностей, невротичних, сексуальних розладів та самотності овдовілих чоловіків має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, етапності, послідовності, диференційованості та індивідуалізації. На різних етапах психокорекції слід використовувати відповідні існуючим формам невротичних та сексуальних розладів психотерапевтичні методи: когнітивну, раціональну, групову психотерапію, персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного росту, поведінковий, комунікаційний та сексуально-еротичний тренінги. Застосування розробленої системи психокорекції дає змогу ліквідувати в усіх чоловіків невротичні розлади і в переважної більшості з них (90±5%) нормалізувати сексуальну функцію, що дає змогу чоловікам узяти новий шлюб (78±4%) або вступити в сексуальний зв’язок. 8. Профілактика самотності овдовілих чоловіків повинна мати системний характер і включати запобігання розвитку в них невротичних розладів, дезадаптивних характерологічних та особистісних рис, порушенням сексуального й соматичного здоров’я. Для вирішення цих завдань мають застосовуватися, з одного боку, методи психотерапевтичної корекції (раціональна, інформаційна, поведінкова психотерапія), з другого – проводитися своєчасне виявлення та лікування соматичних захворювань, яке супроводжується потенцюючою та опосередкованою психотерапією. |