1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі виявлення неврологічних особливостей міофасціальної больової дисфункції шийно-грудної локалізації, і на цій підставі розроблена диференційована система терапевтичних заходів. 2. Основними неврологічними проявами шийно-грудної міофасціальної дисфункції є больовий синдром та міотонічні порушення (100 %), які поєднуються з цефалгічним синдромом (75 %), вегетативною дистонією (85 %), диссомнічними та тривожно-депресивними порушеннями (60 %). 3. Висока загальна суб’єктивна інтенсивність больових відчуттів у гострій фазі міофасціальної дисфункції PRI (26+2,0) пов’язана з їх максимальною актуальністю ( PPI = 4). В хронічну фазу високий показник PRI (24,1+2,2) пов’язаний із аффективним і эвалюативним компонентами, про що свідчив максимальний показник числа вибраних дескрипторів ( NWC =15). 4. Існує прямий взаємозв’язок між суб’єктивною оцінкою інтенсивності больових відчуттів та рівнем тривожності, виразність якої зростає з переходом міофасціального болю в хронічний, що пов’язано з емоційним сприйняттям болю. 5. Цефалгії при м’язово скелетній дисфункції формуються як гострий та хронічний біль напруження (у 69% пацієнтів), вазомоторний біль (30%), венозний (25%). Частота і вираженість головного болю напруження зростала у хронічній фазі больового синдрому. 6. Синдром вегетативної дистонії проявляється на сегментарному рівні судинно-алгічно-трофічними порушеннями, а на надсегментарному рівні – у перманентних та пароксизмальних розладах у вигляді вегетативно-судинних, вегетативно-вестибулярних кризів і синкоп, а також високим рівнем тривожності і дисбалансом між синхронізуючими і десинхронізуючими системами головного мозку з переважанням останніх. 7. Вегетативні та емоційні порушення поглиблюються з переходом больового синдрому з гострої фази в хронічну, формуючи “тривожну больову особистість”. Формування синдрому вегетативної дистонії є з одного боку відповіддю на розвиток болю, а з другого – тлом, на якому міофасціальний біль легше розвивається та важче перебігає. 8. Міофасціальна дисфункція шийно-грудної локалізіції поєднується з розладами церебральної гемодинаміки функціонального характеру у вигляді асиметрії кровотоку, одностороннього та двостороннього вазоспазму в хребтових артеріях. Найбільш ранніми проявами гемодинамічних розладів є венозна дисгемія в вертебробазилярному басейні. При довготривалій наявності міотонічного синдрому виявлені гемодинамічні зрушення можуть служити підставою для розвитку стійкої гемодинамічної дисциркуляції. 9. Патогенетична корекція міофасціальної больової дисфункції приводила до зменшення проявів цефалгічного, вегетативно-дистонічного синдромів та порушень церебральної гемодинаміки. Виражений синдром вегетативної дистонії та високий рівень тривожності потребує додаткового призначення вегетотропних та ГАМК-ергічних (ноофен) препаратів. |