Анотація до роботи:

Тинкован О. В. Неурядові організації як суб’єкти вироблення державної політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2007.

У дисертації розглянуті проблеми неурядових організацій як суб’єктів вироблення державної політики. Зокрема, йдеться про неурядові організації, які займаються дослідженням суспільно значущих проблем. Запропоновано ввести поняття «неурядова дослідна організація» (НУДО), надане його визначення, розкрито сутність. Розглянуті основні етапи та особливості процесу становлення й розвитку неурядових дослідних організацій як суб’єктів вироблення державної політики в контексті історичного розвитку суспільства. З урахуванням досвіду західних країн з'ясовано, що впровадження практики залучення неурядових дослідних організацій до процесу вироблення державної політики в Україні буде служити дієвим механізмом підвищення результативності державного управління. Проаналізовано головні перешкоди на шляху створення потужної мережі неурядових дослідних організацій та їх залучення до вироблення державної політики і запропоновані рекомендації щодо їх подолання.

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягало в науково-теоретичному обґрунтуванні ролі й місця неурядових організацій як суб’єктів вироблення державної політики. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, на якій воно ґрунтується, і характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Як свідчить аналіз літератури, проблеми виникнення, розвитку й діяльності неурядових організацій, зокрема тих, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, у країнах розвиненої демократії вже давно стали предметом науково-теоретичних та прикладних досліджень (автором було вперше введено у вітчизняний науковий обіг результати 42 англомовних праць з досліджуваної теми). В Україні дані інституції ще не потрапили до сфери наукового інтересу. Водночас неурядові організації, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, уже є учасниками процесу вироблення державної політики. Вивчення даних інституцій має стати окремим напрямом досліджень у науковій галузі «державне управління». Виходячи зі ступеня розробки питання, пріоритетними напрямами пропонується вважати такі: процес та механізми взаємодії органів державної влади та неурядових організацій у виробленні державної політики; проблема нормативно-правового, організаційно-фінансового та кадрового забезпечення діяльності неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем; роль неурядових організацій у процесі аналізу державної політики; підготовка професійних аналітиків політики.

2. За результатами проведеного аналізу існуючих наукових підходів до визначення неурядових організацій, які займаються дослідженнями суспільно значущих проблем, автором запропоновано ввести у вітчизняний науковий обіг поняття «неурядова дослідна організація», з таким визначенням: «неурядова дослідна організація – це незалежна, неприбуткова організація, яка об’єднує фахівців, що мають спеціальні знання, метою діяльності якої є досягнення суспільного блага, а головними засобами його досягнення – дослідження конкретних суспільно значущих проблем, вироблення відповідних рекомендацій, їх просування в державну політику». Запропоновано також ввести в обіг чітко визначене поняття «неурядова дослідна організація» шляхом прийняття Закону України «Про непідприємницькі організації», до якого буде внесена відповідна стаття.

3. Виявлено, що західні дослідники неурядових дослідних організацій зазвичай наголошують на складності визначення НУДО через суттєву різноманітність, притаманну цим організаціям. З метою вирішення даної проблеми в дисертаційному дослідженні розглянуті різноманітні класифікації неурядових дослідних організацій, які застосовуються до таких інституцій у західних країнах, зокрема у США. Їх аналіз довів, що створення універсальної класифікації НУДО на даному етапі їх розвитку є проблематичним. Натомість у результаті дослідження були вироблені критерії визначення неурядових дослідних організацій, на основі яких органи державної влади та інші зацікавлені інституції можуть будувати результативну взаємодію з НУДО.

4. Вивчення ролі неурядових дослідних організацій у виробленні державної політики на прикладі США, Канади та країн Європи дозволило стверджувати, що в разі залучення НУДО до розробки державно-управлінських рішень та надання їм статусу суб’єктів вироблення державної політики вони можуть стати дієвим інструментом підвищення результативності державного управління. У результаті вивчення зарубіжного досвіду доведено, що процес становлення мережі НУДО складається з ряду етапів, які відображають соціально-політичні та економічні реалії країни, в якій вони діють. У цьому процесі визначальнаа роль належить органам державної влади, які є найбільшими споживачами продукції та послуг неурядових дослідних організацій. Усвідомлення отриманих результатів та врахування національної специфіки дозволить створити в Україні потужну мережу НУДО.

5. Дослідження факторів, які впливають на процес формування НУДО в зарубіжних країнах, показало, що найбільш впливовими є такі: конституційні зміни й урядова реформа, інтенсивність політичних дебатів влади та опозиції, взаємодія політичних лідерів і політичної культури суспільства, рівень свободи ЗМІ, розвиток внутрішньої інтелектуальної еліти, історія філантропії, незалежність організацій і активність громадянського суспільства. Крім того, безпосередньо на розвиток мережі НУДО в різних країнах світу впливають податкові системи, структури урядів, парламентські системи, рівень складності процесу прийняття державно-управлінських рішень, економічні й політичні фактори, підвищення рівня демократії, фактори копіювання та конвергенції. На думку автора, для України особливо цікавими є два останніх.

6. Аналіз зарубіжного досвіду участі неурядових дослідних організацій у виробленні державної політики дав можливість з’ясувати, що НУДО здійснюють вплив на даний процес за допомогою трьох основних методів: «атмосферного» впливу, впливу на формування середньострокового та оперативного порядку денного, здійснення мікрополітичних досліджень. НУДО впливають на процес вироблення державної політики, застосовуючи два основні підходи: офіційний та неофіційний. Вважається за доцільне рекомендувати співробітникам українських НУДО опанувати методи та інструменти впливу на процес вироблення державної політики, але з обов’язковим урахуванням специфіки трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні. При цьому основним завданням неурядових дослідних організацій є вироблення єдиного підходу до понятійно-категоріального апарату та застосування новітніх управлінських технологій у процесі вироблення державної політики з метою вдосконалення цього процесу та досягнення якомога більшої результативності впровадження обраного курсу державної політики.

7. Становлення неурядових дослідних організацій в Україні пройшло перший етап, який можна назвати екстенсивним. Він характеризувався трьома головними рисами: бурхливе зростання кількості НУДО; їх розосередження та розподіл за спеціалізацією; співробітництво українських НУДО з міжнародними організаціями. Наголошується, що етапом, до якого зараз підійшли українські неурядові дослідні організації, має стати інтенсивний етап. Його сутністю є підвищення рівня професіоналізму українських НУДО та результативності їх діяльності, активна участь у процесі вироблення державної політики.

8. Формування результативного процесу залучення неурядових дослідних організацій до вироблення державної політики в Україні вимагає розв’язання кількох проблем: нормативно-законодавче закріплення поняття НУДО та усунення недосконалості нормативно-правового забезпечення діяльності НУДО як суб’єктів вироблення державної політики; підготовка достатньої кількості фахівців для неурядових дослідних організацій, що може бути вирішено шляхом розробки спеціальних курсів та навчальних програм для фахівців неурядових дослідних організацій; подолання ментальної та інформаційної проблем розвитку НУДО в Україні шляхом розробки та проведення тренінгів для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування з роз’яснення сутності НУДО, їх ролі та можливостей у сфері вироблення державної політики та державно-управлінських рішень. Але вирішення цих питань можливе лише за активної участі органів державної влади.

9. Для ефективного залучення неурядових дослідних організацій до вироблення державної політики в Україні органам державної влади запропоновано:

створити Інтернет-сайт, на якому могли би реєструватися всі НУДО, які бажають співпрацювати з органами державної влади. Для реєстрації на сайті неурядові дослідні організації повинні надати інформацію про напрям їх діяльності, грантову історію, юридичну адресу, ресурсні можливості, контактні телефони, імена засновників тощо. Це дозволить органам державної влади обирати партнерів для різноманітних заходів та проектів. На сайті в обов’язковому порядку розміщати звіти про всі спільні з НУДО проекти. Це дозволить зацікавленим особам та широкому загалу контролювати та оцінювати ступінь залучення НУДО до вироблення державно-управлінських рішень і ефективність їх співпраці з органами державної влади. Надати НУДО можливість розміщати за бажанням звіти про здійснення власних проектів. Це дозволить певною мірою вирішити питання про можливість оприлюднення неурядовими дослідними організаціями результатів їх діяльності та ознайомлення з ними не лише органів державної влади, а й широкого загалу;

передбачити видатки з Державного бюджету та місцевих бюджетів за статтею «Оплата послуг зовнішніх консультантів», за якою фінансувати надання консультативно-дорадчих та експертних послуг неурядовими дослідними організаціями, науковими установами та незалежними експертами з питань формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами державної влади;

органам державної влади впроваджувати державні програми з надання грантів НУДО для виявлення можливих ризиків, дослідження суспільно значущих проблем та вироблення шляхів їх подолання.

Здійснення цих заходів буде сприяти створенню потужної мережі неурядових дослідних організацій в Україні як суб’єктів вироблення державної політики. У кінцевому підсумку ці заходи сприятимуть підвищенню ефективності та результативності державного управління в умовах реформ, що відбуваються на сучасному етапі в Україні.

Публікації автора:

1. Тинкован О. Проблеми розвитку недержавних дослідних організацій в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 2 (5). – С. 100 – 108.

2. Романов В., Тинкован О. Інституційні можливості аналізу державної політики // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 1 (7). – С. 18 – 24. (автором проаналізовано суб’єкти вироблення політики).

3. Тинкован О. Мозкові центри: походження, функції, класифікація // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 3 (9). – С. 43 – 55.

4. Тинкован О. Взаємодія органів державної влади та НДО в Україні: проблемні питання // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 4 (10). – С. 47 – 53.

5. Тинкован О. Проблема ротації кадрів між органами державної влади та неурядовими дослідними організаціями // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. – Вип. 4 (18). – С. 68 – 74.

6. Тинкован О. Неурядові дослідні організації та вибори: аналіз ситуації // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр.– Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 1 (19). – С. 57 – 63.

7. Тинкован О. З історії виникнення неурядових дослідних організацій Канади. // Ефективність держ. упр.: Зб. наук. пр – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 8. – С. 157 – 162.

8. Тинкован О. Концептуальні підходи до співпраці уряду з неурядовими дослідними організаціями: досвід Канади // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 1 (23). – С. 78 – 85.

9. Тинкован О. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування і недержавних організацій в Україні. – Д.: Центр екон. освіти, 2003. – 36 с.

10. Практичний порадник державного службовця з організації інформаційно-аналітичної роботи / В. Романов (керівник авт. кол.), Т. Брус, О. Тинкован та ін. – Д., 2006. – 51 с. (автором підготовлено огляд Інтернет-сайтів НУДО).

11. Романов В., Тинкован О. Неурядові дослідні організації: зарубіжний досвід. – Д.: Центр оперативної поліграфії ПП Усік Т.Л., 2006. – 44 с. (автором проаналізоване поняття неурядова дослідна організація, розглянута історія розвитку НУДО у США та Канаді, виділені загальні та специфічні фактори формування мережі НУДО).

12. Тинкован О. Неурядові дослідні організації як суб’єкти аналізу державної політики: спроба класифікації // Проблемні питання аналізу держ. політики. / Уклад. В. Романов. – Д.: Центр екон. освіти, 2002. – С. 31 – 37.

13. Романов В., Тинкован О. Недержавні організації як один із чинників процесу інтеграції України в ЄС // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В. Лугового, В. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – С. 26 – 28. (автором розглянуті ролі НДО у процесі інтеграції України в ЄС).

14. Тинкован О. Взаємодія органів державної влади та НДО як фактор ефективності державного управління в Україні // Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щоріч. наук.-практ. конф. 23 січня 2003 р.: У 2 ч. / За заг. ред. А. Чемериса. – Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч. 1. – С. 310 – 313.

15. Тинкован О. Співпраця неурядових дослідних організацій з органами місцевого самоврядування: проблемні питання // Розвиток демократії та місцевого самоврядування в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. та семінарів / За наук. та заг. ред. В. Капітона та ін. – Д.: Центр екон. освіти, 2003. – С. 112 – 116.

16. Тинкован О. Роль неурядових дослідних організацій у процесі міжсекторального обміну управлінськими кадрами // Проблеми підготовки управлінських кадрів на регіональному рівні: Матеріали регіональної наук.-практ. конф. / За заг. ред. О. Рудіка. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. – С. 69 – 72.

17. Тинкован О. Роль НУДО у процесі Європейської та Євроатлантичної інтеграції України // Актуал. пробл. європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіональної наук.-практ. конф. / За заг. ред. Л. Прокопенка. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. – С. 127 – 129.

18. Тинкован О. «Мозкові центри» як суб’єкти вироблення державної політики // Роль «мозкових центрів» в аналітичному забезпеченні президентських виборів 2004 року: Матеріали «круглого столу» 30 верес. 2004 р. – Д.: Дніпров. центр соц. дослід., 2004. – С. 4 – 7.

19. Тинкован О. Проблеми розвитку мережі неурядових організацій як важливої складової територіальної громади // Муніципальний менеджмент: становлення та розвиток в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю 10 груд. 2004 р. / За заг. ред. Ю. Шарова – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. – С. 188 – 191.

20. Тинкован О. Проблеми співпраці НДО та органів державної влади в Україні // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіональної наук.-практ. конф. / За заг. ред. Л. Прокопенка. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. – С.174 – 176.

21. Тинкован О.В. Тенденції розвитку співпраці неурядових дослідних організацій та органів державної влади // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р.: У 2 т. / За заг. ред. О. Оболенського, В. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – Т. 1. – С. 243 – 244.