У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукової проблеми – розробку теоретико-прикладних підходів щодо визначення негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах як підготовки, так і безпосередньої участі в проведенні аварійно-рятувальних робіт підвищеної складності. 1. Поняття "психічний стан" з моменту його появи зазнало значних змін, пов'язаних як із розширенням сфери його застосування, так і великою мірою з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї категорії - причинності, регуляції, детермінації, прояву. Психічний стан є частиною (компонентом) функціонального стану організму фахівця аварійно-рятувального підрозділу МНС України, що може зазнавати істотних змін у зв’язку з впливом на організм професійної діяльності в умовах дії стрес-факторів екстремальної ситуації. 2. Під екстремальною ситуацією (у фахових межах діяльності органів та підрозділів МНС України) розуміється будь-яке поєднання компонентів зовнішнього середовища, що характеризуються наявністю безпосередньої загрози фізичного або морального збитку персоналу МНС; опосередкованих соціальних загроз (соціально-правові санкції, матеріальний збиток, можливі наслідки фахових не успіхів і т.п.); опосередкованої або неопосередкованої загрози особистої смерті. Екстремальна ситуація в діяльності персоналу МНС України являє собою певну сукупність різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів, де число таких поєднань може бути нескінченним. Тому для ефективної, спрямованої регуляції поведінки працівника недостатньо визначити лише таку ситуацію. Крім того, при наявності безмежної кількості варіантів поєднань стрес-факторів, що викликають негативні психічні стани, в тій самій ситуації персонал МНС, маючи індивідуально-психологічні особливості, буде поводитися по-різному. До стрес-факторів належать такі фактори діяльності працівників МНС України, вплив яких призводить до стану динамічної неузгодженості. Стан динамічної неузгодженості може характеризуватися порушенням адекватності фізіологічних реакцій (реакція, що виникає під час діяльності у фахівців підрозділів МНС України, насамперед при дії фізичних чинників) або порушенням адекватності психологічних і поведінкових реакцій (характерне для інформаційно-семантичних факторів службової діяльності). Проте найбільш частим у діяльності персоналу МНС є змішаний тип реакції, коли первинна зміна фізіологічних функцій є приводом для динаміки поведінкових реакцій або, навпаки, зміни психологічних характеристик призводять до появи фізіологічних зсувів. Мірою екстремальності може виступати ступінь незакінченості адаптаційного процесу з розвитком явищ часткової або повної дезадаптації, коли стан динамічної неузгодженості переходить у критичний. 3. Аналіз законодавства України, підзаконних актів з проблем діяльності фахівців екстремального профілю свідчить про суттєві неузгодженості у використанні термінів і понять сфери цивільного захисту. Крім того, на сьогодні в межах психології діяльності в особливих умовах існує довільне трактування визначень та понять, ігнорування термінології, яка вживається відповідно до чинного законодавства та державних стандартів. Неоднозначність понять «екстремальна ситуація», «надзвичайна ситуація», «аварійно-рятувальні роботи» і т.ін. призводить до розходжень у поглядах на суть тих або інших психічних явищ, розбіжності трактувань досліджуваних феноменів, суперечливості отриманих даних, відсутності суворих критеріїв при їхній інтерпретації, використання неадекватних методичних прийомів дослідження і т.ін. Логіка вивчення проблеми мінімізації негативних психічних станів і реакцій, що виникають у персоналу аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, зумовлюють необхідність подальшого розвитку понятійного апарату в цій галузі, диференціації і чіткої ієрархії основних понять у межах спеціальності 19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах. Лише з моменту врегулювання й визначення єдиного понятійного апарату щодо проблем виникнення та реагування на надзвичайні ситуації стане можливим на державному рівні розпочати вироблення єдиної Концепції психологічного забезпечення діяльності фахівців МНС України. 4. Під час дослідження достовірно доведено, що психічні стани фахівців АРП МНС України можуть зазнавати істотних змін у зв’язку із впливом на організм професійних завдань, що різко змінюються під час їх виконання, та негативних факторів професійної діяльності (пожежа, землетрус, аварія, надлишок або брак інформації, загибель людей, безпосередня загроза життю або здоров’ю фахівця, кліматичні умови тощо). У цілому результати дослідження показали взаємозв'язок психологічних, фізіологічних і соціально-психологічних факторів, що впливали на ефективність професійної діяльності й стресостійкість рятувальників. Усі обстежені зазнавали впливу стресогенних факторів, серед яких можна виділити три основні рівні: соціальний, соціально-психологічний та психологічний. 5. З’ясувалося, що в умовах виконання аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації відбувається активізація емоційних переживань, деформується перцептивна сфера рятувальників. Розвиток негативних психічних процесів пов'язаний як з індивідуальними особливостями обстежених, так і з характером процесу адаптації їх до умов життєдіяльності в екстремальних умовах великомасштабної надзвичайної ситуації. Спостереження показало, що: у групі обстежених з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності розвиток депресивного типу реагування відбувається на фоні одночасного розвитку таких біполярних тенденцій, як характерна індивідуальна особистісна активність і вимушений самоконтроль та потреби в самоактуалізації на фоні посилення тривожності; обидві моделі детерміновані індивідуальним досвідом рятувальників і виконують функцію захисту від загрози емоційних потрясінь, пов’язаних з потоком інформації загрозливого характеру; у групі обстежених з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності виявлені дві моделі характерного реагування на ситуацію загрози: а) поєднання прагнення до соціально-контрольованої активності й безпосередньо до самоконтролю; б) зниження гнучкості розумових процесів внаслідок зростання тенденцій песимістичного характеру й проявів замкнутості. Незалежно від типу психологічного реагування обстежених, рятувальники гостро переживали весь трагізм наслідків надзвичайної ситуації. Подібний висновок дала підставу зробити виявлена однотипність природи виникнення показника тривожності в розглянутих групах. 6. Включення працівників АРП МНС України в реальні умови надзвичайної ситуації розділило обстежених на три основні типи сприйняття подій, у тому числі: а) ті, хто прагне примірити нові умови до звичних соціальних стереотипів (узагальнення наявного досвіду); б) тих, хто намагається одержати нові знання (раціоналізація); в) ті, для кого «втеча у світ фантазій» (механізм витіснення небезпеки) виявилася найбільш комфортним осередком психологічного захисту. У цілому затяжний період перебування в стресовій ситуації, вимушене інтенсивне формування нових компенсаторно-пристосувальних особистісних механізмів психологічного захисту, латентний характер процесів витіснення зі свідомості переживань тривоги й страху провокували стан хронічної психоемоційної напруги. У період участі в ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації видимі зміни відбувалися переважно в психоемоційній сфері обстежуваних і були відправним чинником подальших психічних і фізіологічних змін. У групі з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності зміни проходили переважно в посиленні захисних реакцій за типом витіснення (шкала "К", СМДО) і зниження показника гіпертимності (9-а шкала, СМДО). У групі з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності зміна шкал СМДО вказувала на психосоматичний шлях реагування, що формувався під впливом стресогенних факторів і насамперед за рахунок 2-ї шкали («песимістичність»). 7. Проекція загальнотеоретичних і методологічних положень та висновків, зроблених у процесі дослідження, дала змогу одержати ряд результатів, що повніше розкривають специфіку психологічного забезпечення діяльності рятувальників та надати низку практичних рекомендацій керівному складу і психологам МНС України з питань організації роботи щодо зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед особового складу. Загальна технологічна схема роботи керівного складу, практичних психологів МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю можуть виникнути у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, повинна включати такі елементи: прогнозування психологічного змісту умов майбутньої діяльності, виявлення її вимог до психофізіологічних, психологічних і соціально-психологічних якостей рятувальника; психологічний відбір кандидатів на службу в АРП; цільова професійно-психологічна підготовка; психологічна допомога та психологічна реабілітація. Запропонована в дослідженні схема роботи керівного складу аварійно-рятувального підрозділу, практичних психологів МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, є за формою організованим процесом цілеспрямованої соціальної, психологічної й педагогічної дії на особу (групу) на користь розвитку емоційних, вольових, мотиваційних, пізнавальних, операційних сторін, процесів, властивостей, утворень, станів і установок психіки рятувальників, необхідних для їхньої ефективної професійної діяльності. За змістом запропонована схема включає: психологічне обґрунтування кваліфікаційних вимог, професійно-психологічний відбір, професійно-психологічну підготовку, психологічну підтримку, психологічне забезпечення відновлювального періоду після виконання складних завдань в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації та контроль за ефективністю даної системи. Автор бачить перспективи подальшого розвитку роботи в розширенні інтенсивності й насиченості змісту системи комплексного психологічного забезпечення та впровадження індивідуального підходу, вивчення індивідуального стилю діяльності, поліпшення функціональних резервів фахівців аварійно-рятувальних підрозділів МНС України та дослідження механізмів компенсаторних можливостей забезпечення надійності фахівця на всіх етапах формування, навчання й діяльності рятувальників. | 