Результати теоретичного та емпіричного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу, а також дозволили намітити перспективи подальшої розробки проблеми. Дослідження дало підстави для таких висновків: 1. Проблемі вивчення та корекції негативних психічних станів особистості в особливих умовах діяльності вченими приділяється значна увага, враховуючи її велику соціальну значущість. Існує декілька теорій, що пояснюють природу зазначеного феномену особистості: теорія інстинктів, теорія еволюційного підходу, соціобіологічна та когнітивна теорії, теорії соціального научіння та інші. Більшість досліджень зводиться до аналізу стресу, який позначає занадто великий клас явищ, а вивченню таких негативних психічних станів особистості, як тривожність, фрустрація, агресивність, нейротизм в особливих умовах діяльності приділялось недостатньо уваги. При цьому не в повній мірі враховується вплив специфіки діяльності в особливих умовах на емоційно-почуттєву сферу особистості. 2. Психологічний аналіз діяльності співробітників установ виконання покарань дозволив виявити негативні психогенні чинники, які детермінують прояв у них таких психічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність: екстремальність умов життєдіяльності, вплив криміногенного оточення, відсутність належної психологічної підтримки тощо. До факторів екстремальності зазначеної діяльності відносяться: небезпека здоров’ю та загроза життю, невизначеність, раптовість; часові, просторові, моральні та інші обмеження; високі її інтелектуальна, фізична напруженість та темп. Це негативно позначається на результатах професійної діяльності співробітників, стані їх фізичного та психічного здоров’я. 3. Виділено методологічні засади дослідження проблеми: діалектико-матеріалістичний підхід до вивчення психічних явищ, системно-структурний аналіз діяльності особистості та розвитку її емоційно-почуттєвої сфери. Відібрано та апробовано комплекс психодіагностичних методик з вивчення негативних психічних станів особистості в установах виконання покарань. 4. Виявлені детермінанти та механізми розвитку подібних негативних психічних станів у засуджених. Вони обумовлені як попередніми умовами їх життєдіяльності, так і особливостями їх статусу, формальних та неформальних взаємостосунків, спілкування із співробітниками установ виконання покарань. Встановлено, що такі негативні психічні стани засуджених, як тривожність, фрустрація, агресивність здатні передаватися співробітникам установ, які безпосередньо з ними контактують, і зумовлені приниженням їх гідності та відсутністю поваги до них, неадекватними покараннями, порушенням соціального положення, несправедливістю. Виявлено, що, у порівнянні зі співробітниками установ виконання покарань, засуджені проявляють значно вищий рівень негативних психічних станів. Для 66,6% з них характерна висока тривожність, 71,8% притаманна схильність до агресії, більш ніж у кожного третього ув’язненого високий рівень психотизму та нейротизму. Дещо сильніше проявляються такі негативні психічні стани у тих засуджених, які мають нижчий рівень освіти, які до моменту ув’язнення вели суспільно пасивний, а то й асоціальній спосіб життя, проживали переважно у місті. Для них характерні агресивно-жорстокі реакції, фрустрації, грубість, мотиви помсти та переносу власного страждання на інших, імпульсивність у поєднанні з низьким самоконтролем поведінки. 5. Співробітники, що безпосередньо контактують із засудженими, також виявили достатньо високий рівень негативних психічних станів. У майже кожного другого з них високий рівень тривожності, у 67,8% (майже як у засуджених) виявились агресивні вербальні реакції на зовнішні впливи, у 28,3% високий рівень психотизму. Для цієї групи співробітників характерне прагнення до підкорення інших, руйнівне збудження, підозрілість, емоційна неврівноваженість. Така поведінка є свого роду захистом, утвердженням у складному криміногенному оточенні. Особливо це типове для молодших за віком та стажем роботи працівників та для тих, у яких відсутній досвід психічної саморегуляції. У співробітників, що опосередковано спілкуються зі злочинцями сформована емпатійність, здатність до встановлення контактів. Високий рівень тривожності виявлений лише у кожного тридцятого, а агресивності - у кожного п’ятого співробітника зазначеної групи. 6. З метою зниження негативних психічних станів у співробітників установ виконання покарань, які безпосередньо контактують із засудженими, проведено формуючий експеримент, в основу якого покладено соціально-психологічний тренінг, навчання психічній саморегуляції та індивідуальне психологічне консультування. Розширення рівня усвідомлення особистістю індивідуальних проблем у процесі СПТ та консультування відбувалося шляхом осмислення, рефлексії нею мотивів власної поведінки, своєї ролі у виникненні конфліктних ситуацій, аналізу причин виникнення негативних вчинків, способів поведінки та емоційного реагування. Шляхом моделювання, рольових ігор, розвитку навичок з самоконтролю та емоційно-вольової регуляції в учасників експериментальної групи, у порівняні з контрольною, суттєво знизився рівень прояву негативних психічних станів. Представлене дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність вирішення проблеми вивчення та корекції негативних психічних станів особистості в установах виконання покарань. Перспективи подальшої роботи можуть полягати у більш детальному вивченні впливу негативних психічних станів засуджених на процес їх перевиховання, у дослідженні психологічних умов формування у співробітників установ виконання покарань професійно важливих якостей особистості. |
