Підсистема УВТ “Назви військового одягу” розвивалася відповідно до загальних тенденцій та закономірностей історичного розвитку української мови і формування війська в різні історичні епохи: становлення війська в Київській Русі та в козацькій державі, зародження регулярних західноєвропейських і російської армій, функціонування самостійного українського війська в добу визвольних змагань на початку ХХ ст., розвиток національних збройних сил на сучасному етапі. Розвиток УВТ, зокрема й досліджуваної підсистеми, відбувався епізодично, хвилеподібно, оскільки визначальними рушіями її динаміки були ідеологічно-політичні умови існування української державності. Спираючись на загальнотеоретичні засади сучасного термінознавства, військову термінологію визначаємо як сукупність моногалузевих і полігалузевих спеціальних найменувань, що співвідносяться з певними поняттями та реаліями військової сфери й утворюють відповідну терміносистему. Військова терміносистема – це складник національної терміносистеми, яка має свої особливості формування, зумовлені специфікою військової підмови та військової мови в цілому. З погляду походження назви військового одягу є гетерогенними. Їхнє ядро становить автохтонна лексика, що складалася впродовж віків (лати, плащ, кожух, знак). Інтенсивні інтеррегіональні військові контакти України з іншими народами спричинили проникнення чужомовних лексичних елементів, серед яких тюркізми: бадана, бехтер, опанча, тегиляй, кутас, башлик, кушак, кирея, папаха; полонізми (пас), германізми (кітель), французькі запозичення (еполети, камзол) та ін. Для термінів УВТ притаманні загальномовні лексико-семантичні відношення: полісемія, омонімія, синонімія. У військовій терміносистемі виділяємо внутрішньосистемну (багатозначність усередині УВТ), міжсистемну та міжгалузеву полісемію. Омонімія в досліджуваній терміносистемі спричинена розвитком значень слів та випадковим збігом різних за походженням, але співзвучних номінацій (галун, кубанка, кант). Наявність синонімів у назвах військового одягу свідчить, що ця система не штучне утворення, а природна мовна ієрархія, у якій відбуваються ті самі динамічні процеси, що й у літературній мові, пов’язані з подальшим її унормуванням. У цілому ж явище синонімії у назвах військового одягу, як і в будь-якій іншій терміносистемі, відбиває історію становлення і динаміку її розвитку на сучасному етапі. Наявність фонетичних (бехтеръ, бахтеръ), словотвірних (убиръ, убранство, убор, уборство, убиря, убрання) та граматичних (нарамница – нараменник) варіантів є ознакою остаточно несформованої терміносистеми на певному синхронному зрізі. До складу військової термінології (назви одягу) входять терміни різних структурних типів: терміни-однослови (френч, бушлат), терміни-композити (шапка-вушанка, гермошолом, однострій), терміни-словосполучення (тужурка шерстяна, плащ брезентовий). Аналітичні терміни на зразок шолом сталевий, ремінь поясний, форменка бавовняна літня є свідченням подальшого розвитку цього ряду. Терміносистема назв військової форми одягу структурована за десятьма тематичними групами, кожна з яких об’єднує назви за різними мотиваційними ознаками, зокрема: за ‘належністю’ (гусарка, черкеска, матроска, мічманка), ‘матеріалом’ (шкірянка, залізняк), ‘частинами тіла’ (наколінник, нагрудник, наплічник), ‘функцією’ (тілогрійка, тільник), ‘зовнішньою ознакою’: формою, кроєм, фасоном (кольчуга, безкозирка, кльош) тощо. Історична доля назв одягу неоднакова. Одні з них дійшли до сьогодення без жодних семантичних змін і використовуються на позначення військового одягу сучасної армії(одяг, шапка, чоботи, сорочка). Інші назви вийшли з ужитку разом із зникненням реалій, які вони позначали, перейшовши до розряду історизмів (кіраса, лати, ментик, прилбиця, гелм). Незначна частина слів збереглася в діалектах (кабат, закавраш, кутас). Деякі застарілі військові терміни, розширивши свою семантику, входять до активного лексичного фонду української мови (панцир, нагрудник). Серед назв військової форми одягу переважають відантропонімні (від прізвищ відомих військових діячів), які в українській мові представлені апелятивами бекеша, френч, мазепинка, будьонівка та ін. Відетнонімні утворення репрезентовані назвами кабардинка, черкеска, венгерка, відтопонімною є лексема кубанка. В історичному розвитку військової термінології східнослов’янських мов переважали процеси конвергенції над процесами дивергенції. Чимало слів на позначення предметів військової форми одягу спільні для них: шинеля, берет, погони. Проте є лексеми, спільні для двох мов за відмінності в третій. Серед них наявні українсько-білоруські ізолекси (риштунок), українсько-російські (бадана, колонтар), російсько-білоруські (тегиляй, фуражка). У групі назв одягу функціонують національно-специфічні утворення, для яких немає відповідників в інших східнослов’янських мовах: тиляги, обладунок – в українській мові; куяк, налатник – у російській мові. |
