Одержані у процесі дослідження результати дають підстави для таких висновків: 1. Аналіз літературних джерел, вивчення практичного досвіду роботи вчителів загальноосвітніх шкіл з фізичного виховання та результати спеціально проведених досліджень показали: - існує суперечність між обсягом нагромадженої інформації щодо застосування рухливих ігор у фізичному вихованні молодших школярів та нерозробленістю методики організації навчально-ігрового середовища на уроках фізичної культури для виховання емоційно-вольових і фізичних якостей молодших школярів; - для організації навчально-ігрового середовища на уроках фізичної культури важливе значення має врахування таких чинників: неоднорідність морфофункціональних показників дитячого організму, особливості тілобудови, тип вищої нервової діяльності, відмінності в прояві сенситивних періодів розвитку фізичних якостей, обсяг рухової активності та рівень фізичної працездатності. 2. Встановлено, що організація навчально-ігрового середовища в початковому навчанні відкриває значні можливості для розвитку емоційно-вольових якостей дітей означеної вікової групи. Водночас вивчення теоретичного аспекту проблеми, результати аналізу навчально-методичної літератури, передового педагогічного досвіду з проблем застосування рухливих ігор свідчать, що розвивальні можливості навчально-ігрового середовища використовуються не сповна, передусім у зв’язку з недостатнім опрацюванням питань організації такого середовища в навчанні молодших школярів. 3. Розроблено модель навчально-ігрового середовища, що передбачає три взаємопідпорядковані та взаємозумовлені блоки: теоретико-методологічний (визначає мету, вихідні теоретичні положення і компоненти середовища); психолого-педагогічний (репрезентує психолого-педагогічні принципи побудови навчально-ігрового середовища, зміст діяльності педагога з організації середовища та форми його функціонування в початковому навчанні) і технологічний (визначає технологію організації цього середовища на уроці шляхом формулювання завдань з організації навчально-ігрового середовища на кожному етапі, обґрунтування структури навчання в умовах навчально-ігрового середовища, здійснення моніторингу процесу розвитку емоційно-вольових якостей). 4. Факторний аналіз структури рухової та емоційно-вольової сфери 8- та 9-річних дітей дозволив встановити, що незалежно від віку й статі їхня діяльність визначається шістьма основними чинниками. Внесок кожного з них у загальну дисперсію вибірки в різні вікові періоди відмінний, що має принципове значення для обґрунтування складу засобів та їхнього нормування. Ідентифікація цих чинників практично однотипна: швидкісні, швидкісно-силові, силові якості, витривалість, спритність, гнучкість та емоційно-вольові якості. Параметри фізичної та емоційно-вольової діяльності в загальній структурі з віком змінюються, однак перебувають увесь час у досить тісному достовірному взаємозв’язку. 5. У результаті вивчення фізичної підготовленості молодших школярів встановлено: - з 7 до 9 років фізичний розвиток дітей відбувається гетерохронно, зазвичай за висхідною кривою; чітко виражені не лише вікові, але й статеві відмінності в результатах, які показують молодші школярі; - виявлено значну кількість школярів, які мають низький рівень фізичної підготовленості (21-29%), що свідчить про помилковість методики оцінки фізичної підготовленості за середнім показником, оскільки за узагальненим середнім значенням приховується значний відсоток школярів з низькими характеристиками фізичної підготовленості; - найсприятливіші періоди в розвитку фізичних якостей молодших школярів такі: у розвитку швидкості, сили, швидкісно-силових якостей, спритності – вік від 8 до 9 років; у вихованні гнучкості й витривалості у хлопчиків – від 8 до 9 років, у дівчаток – від 7 до 8 років; – навчання на уроках фізичної культури за розробленою моделлю навчально ігрового-середовища сприяє значним зрушенням у розвитку всіх фізичних якостей: у розвитку швидкісних якостей – на 15,9–16,4%; спритності – на 8,9–12,5%; витривалості – 19,9–22,4%; швидкісно-силових якостей – на 21,2–26,1%; сили – на 19,7–27,6%; гнучкості – на 31,9–35%. 6. Найбільший абсолютний приріст показників розвитку емоційно-вольових якостей школярів експериментальної групи за навчальний рік спостерігався у розвитку врівноваженості (27,5%, Р<0,001), емоційної стійкості (21,6%, Р<0,05) та самоконтролю (13,1%, Р<0,01). У контрольній групі ці показники значно нижчі й статистично недостовірні (Р>0,05): урівноваженість знизилася на 11%, емоційна стійкість підвищилася на 7,7%, рівень самоконтролю збільшився на 1,58%. 7. У результаті педагогічного експерименту доведено необхідність підвищення фізичної підготовленості школярів у навчально-ігровому середовищі двома етапами, метою яких є подальший розвиток фізичних якостей, покращення фізичного стану та виховання емоційно-вольових якостей учнів. 8. З’ясовано, що взаємодія рухової та емоційно-вольової активності є невід’ємним компонентом усебічного гармонійного розвитку дітей. Її позитивний вплив на розвиток молодшого школяра як особистості проявляється у формуванні впевненості у власних можливостях, здатності комфортно почуватися в різних умовах навколишнього середовища. 9. Виявлено такі особливості ігрової діяльності, які сприяють вихованню емоційно-вольових якостей молодших школярів: різноманітність предметного змісту рухливих ігор; емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивної взаємодії із соціумом; практичну спрямованість на творчість, яка сприяє самореалізації; досвід індивідуального переживання унікальних соціальних ролей та навички соціально адекватної поведінки. Проведене дослідження створює сприятливий ґрунт для подальших наукових розробок щодо окремих аспектів розвитку феномену емоційно-вольових якостей: побудови цілісної психокорекційної системи для розвитку емоційно-вольових якостей в умовах моделювання навчально-ігрового середовища в навчанні дітей різних вікових груп; особливостей прояву емоційно-вольової сфери в дітей з обмеженими фізичними можливостями. |