У дисертації наведено рішення важливої наукової проблеми, яка полягає у створенні наукових основ управління конкурентоспроможністю продукції, обґрунтуванні теоретичних та методологічних підходів до подальшого удосконалення організаційно-економічних механізмів управління конкурентоспроможністю продукції машинобудівного підприємства. На основі одержаних результатів можна зробити висновки, основними з яких є такі: 1. Проведені дослідження дозволили встановити, що одним з реальних шляхів адаптації стратегічно важливого машинобудівного сектора промисловості України до умов сучасної глобалізації світової економіки є створення економічного механізму та розробки ефективної стратегії управління виробництвом конкурентоспроможної машинобудівної продукції. На основі проведених у роботі досліджень впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на якість продукції та обставин підвищення якості, що пов'язані з інтеграцією України у світовий конкурентний простір, виконане обґрунтування створення наукових основ управління конкурентоспроможністю продукції машинобудівного підприємства. 2. Використання відомих підходів до управління конкурентоспроможністю різних об'єктів та систем не дозволяє розв'язати проблему управління конкурентоспроможністю продукції машинобудування, виготовлення якої здійснюється в умовах упровадження у виробництво зі складною структурою та обмеженими ресурсами інноваційних рішень та технологій, спрямованих на підвищення якості продукції. Для вирішення проблеми управління конкурентоспроможністю продукції машинобудівного підприємства запропоновано новий науковий підхід, який дозволяє науково обґрунтовувати управлінські рішення з підвищення й забезпечення конкурентоспроможності продукції, виявляти й ефективно використовувати приховані виробничі резерви та на цій основі управляти конкурентоспроможністю продукції й ефективністю функціонування виробничо-економічної системи підприємства в умовах обмежених виробничих ресурсів при впровадженні інноваційних технологій та впливів зовнішнього середовища. 3. В основу управління конкурентоспроможністю продукції машинобудівного підприємства покладено розроблену та науково обґрунтовану в ході досліджень концепцію управління конкурентоспроможністю, яка базується на сформованих принципах управління конкурентоспроможністю продукції машинобудування (наукова обґрунтованість, моделювання процесу управління, безперервність моніторингу, кількісний вимір взаємозв'язків, орієнтованість на споживача, комплексність управлінських рішень, повнота і достовірність інформації) й розробленій моделі прийняття оптимальних управлінських рішень та оптимального функціонування системи при їх упровадженні; використанні запропонованої категорії «діапазон маневрування виробничими ресурсами»; методах дослідження процесу формування показників конкурентоспроможності та їх визначенні з урахуванням етапів складного виробництва (методу ієрархій та нейромережевого моделювання); а також на базі висунутої гіпотези існування умов оптимального функціонування виробничо-економічної системи при обмежених виробничих ресурсах з використанням методів виявлення цих умов та синергетичного підходу. Наукова обґрунтованість концепції забезпечена використанням методів дослідження процесу формування показників якості та конкурентоспроможності, методів обґрунтування прийняття управлінських рішень щодо забезпечення та підвищення конкурентоспроможності продукції та методів дослідження й визначення оптимальних умов функціонування виробничо-економічної системи підприємства. Концепцією передбачено формування та функціонування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю машинобудівної продукції. 4. Доведено, що з метою системного вирішення питань управління конкурентоспроможністю продукції доцільно використовувати розроблену систему управління конкурентоспроможністю продукції, в основу якої покладено модель, яка передбачає вибір оптимальних рішень щодо забезпечення потрібного рівня конкурентоспроможності продукції з урахуванням складності структури виробничо-економічної системи, що дозволяє в процесі виготовлення машинобудівної продукції врахувати динаміку формування показників її конкурентоспроможності. Управління конкурентоспроможністю машинобудівної продукції запропоновано розглядати як процес формування науково обґрунтованих рішень, спрямованих на забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції та створення умов оптимального функціонування виробничо-економічної системи складного виробництва. 5. Методологічні підходи до управління конкурентоспроможністю машинобудівної продукції, які закладено у запропоновану концепцію, передбачають ієрархічне представлення процесу формування конкурентоспроможності машинобудівної продукції, виготовлення якої здійснюється в умовах складного виробництва за декількома етапами, для дослідження вагомості яких розроблено архітектуру нейронної мережі. Доведено, що моделювання на основі пропонованої архітектури нейронної мережі дозволяє виявити найвагоміші чинники, що визначають конкурентоспроможність нової продукції. В результаті проведення виробничих досліджень встановлено, що чинники, які впливають на забезпечення якісних показників на перших етапах виробничо-економічної системи та рішення цих етапів, є більш вагомими у порівнянні з наступними етапами та їх відповідними рішеннями. 6. Науково обґрунтовано, що при прийнятті управлінських рішень щодо підвищення конкурентоспроможності продукції доцільно використовувати теоретичні й методологічні підходи, які на відміну від існуючих базуються на врахуванні структури складної виробничо-економічної системи, упорядкуванні цих рішень з урахуванням етапів процесу виготовлення машинобудівної продукції та синтезу оптимального рішення за комплексом показників якості й конкурентоспроможності. При цьому впорядкування множини рішень щодо забезпечення й підвищення конкурентоспроможності продукції необхідно здійснювати шляхом формування морфологічних таблиць альтернативних рішень з подальшим визначенням відносної значущості досліджуваних альтернативних варіантів рішень, з урахуванням критеріїв, що знаходяться в ієрархії. На основі цього, використовуючи запропонований алгоритм, виконується розрахунок конкурентоспроможності продукції для умов складного виробництва за декількома етапами, кількість яких визначається кількістю досліджуваних альтернатив, з урахуванням їх вагомості, визначену за методом ієрархій. Запропоноване ієрархічне уявлення процесу формування конкурентоспроможності продукції з урахуванням вагомості рішень кожного ієрархічного рівня та критеріїв, які знаходяться в ієрархії, складає основу розробленої методології дослідження конкурентоспроможності машинобудівної продукції, застосування якої дозволяє в умовах упровадження інноваційних рішень досягти рівня якості відповідно вимогам замовника цієї продукції. 7. Проведені дослідження довели, що існуючи показники конкурентоспроможності (навіть інтегральні) не дозволяють виявити існуючі складні взаємозв'язки між факторами впливу та результатами управлінських рішень з конкурентоспроможності продукції. Для ефективного формування інтегрованих управлінських рішень, як показали результати досліджень, доцільно виявити закономірності впливу рішень окремих етапів на забезпечення й підвищення конкурентоспроможності продукції. Врахування у процесі аналізу конкурентоспроможності продукції всієї множини факторів, що впливають на якість та конкурентоспроможність продукції досягається при використанні запропонованих методичних підходів, шляхом стиснення виробничо-економічної інформації, що забезпечує отримання оптимального управлінського рішення з мінімальними витратами часу. Виконано побудову ієрархічної класифікації досліджуваних рішень щодо підвищення конкурентоспроможності нової продукції. Забезпечення конкурентоспроможності нової продукції та підвищення конкурентоспроможності базової продукції машинобудівного підприємства слід здійснювати на підставі морфологічного аналізу і синтезу, нейромережевого моделювання та кластерного аналізу, використання яких для умов забезпечення конкурентоспроможності машинобудівної продукції базується на виявленні впливу управлінських рішень на економічні й технічні показники конкурентоспроможності продукції впродовж усього процесу формування цих показників з урахуванням вагомості відповідних рішень. 8. Визначення оптимального функціонування виробничо-економічної системи машинобудівного підприємства при створенні конкурентоспроможної продукції в умовах обмежених виробничих ресурсів, необхідно базувати на запропонованій та доведеній у роботі гіпотези про існування процесів самоорганізації в складних виробничо-економічних системах, яка полягає в тому, що ефективність функціонування й розвитку сучасного машинобудівного підприємства визначається існуючим потенціалом підвищення його конкурентоспроможності, який може бути активованим у наслідку пошуку прихованих резервів підприємства. У зв'язку з цим, особливу увагу при дослідженні запропоновано приділяти аналізу взаємозв'язків між виробничо-економічною системою та зовнішнім середовищем з метою визначення ефективності функціонування виробничо-економічної системи підприємства. Удосконалена у роботі методологія дослідження ефективності функціонування виробничо-економічної системи машинобудівного підприємства при створенні конкурентоспроможної продукції передбачає оцінку дефіцитності виробничих ресурсів, визначення діапазонів їх можливого маневрування з метою пошуку прихованих виробничих резервів та визначення синергетичного ефекту, що забезпечує отримання високої якості продукції при найбільш ефективному використанні всіх видів ресурсів. 9. Дослідження процесу функціонування і поведінки виробничо-економічної системи підприємства пропонується виконувати на основі розробленої економіко-математичної моделі, економічна сутність якої дозволяє врахувати вплив чинників зовнішнього середовища на конкурентну позицію підприємства в умовах, коли зміна одного і того ж чинника, зокрема ресурсу, по-різному та різною мірою впливає на зміну конкурентного положення підприємства, зокрема, випуску конкурентоспроможної продукції. При виявленні дефіцитності ресурсів та плануванні шляхів їх оптимального використання, як показали дослідження, доцільно використовувати розроблений у роботі механізм взаємозв'язку чинників зовнішнього середовища з економічними показниками функціонування виробничо-економічної системи підприємства при створенні конкурентоспроможної продукції. Використання виявлених закономірностей впливу виробничих ресурсів на процес функціонування виробничо-економічної системи машинобудівного підприємства та кількісне визначення синергетичного ефекту за рахунок поетапного формування оптимальних планів випуску конкурентоспроможної продукції, економічного механізму використання виявлених виробничих резервів шляхом маневрування виробничими ресурсами дозволяє, як показали результати досліджень, отримати підприємством додатковий прибуток, що має підставу щодо суттєвого підвищення конкурентоспроможності продукції. 10. Принципи розробки політики ефективного використання виробничих ресурсів при впровадженні управлінських рішень, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції, що сформовані у ході дослідження, дозволяють визначити діапазони маневрування виробничими ресурсами з урахуванням їх дефіцитності й можливого стану зовнішнього середовища та резерви виробництва, що складає основу запропонованого організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю, який на відміну від існуючого дозволяє науково обґрунтувати управлінські рішення, впровадити моніторинг процесу функціонування виробничо-економічної системи з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища та сформувати оптимальну стратегію розвитку підприємства. 11. Стратегію розвитку підприємства, спрямовану на створення конкурентоспроможної інноваційної продукції, запропоновано будувати на основі синергетичного та системно-цільового підходів до управління конкурентоспроможністю продукції, які знайшли подальший розвиток у роботі за рахунок наукового обґрунтування доцільності використання кластерного аналізу, технології нейромережевого моделювання, морфологічного аналізу і синтезу та засобів реалізації політики ефективного використання виробничих ресурсів. 12. Реалізація наукових положень і практичних рекомендацій дисертації, сприяє обґрунтуванню рішень щодо забезпечення й підвищення конкурентоспроможності продукції, ефективному використанню виробничих ресурсів, забезпеченню оптимального функціонування виробничо-економічної системи підприємства при впровадженні інноваційних технологій та адаптації машинобудівного підприємства до умов зовнішнього середовища трансформаційної економіки. Одержані результати дисертації можуть використовуватися як науково-методологічні основи для дослідження проблем, пов'язаних з виробництвом конкурентоспроможної продукції машинобудівного комплексу України. |