У дисертації теоретично і методологічно розв’язано важливу наукову задачу щодо удосконалення науково-практичних засад еколого-економічної оптимізації сільськогосподарського землекористування в регіоні. Це дозволило виявити регіональну специфіку землекористування та визначити його ефективність для різних суб’єктів- землекористувачів. На даній основі зроблено наступні висновки: Аналіз сільськогосподарського землекористування доводить необхідність розробки оптимальної структури земель, тобто такого співвідношення між природними та агро-ландшафтами, яке б забезпечило процес адаптації
14 сільськогосподарської діяльності до навколишнього природного середовища в нових умовах господарювання. Особливого значення набуває вивчення екологічних проблем сільськогосподарського землекористування і економічної ефективності використання родючих земель саме в новостворених сільськогосподарських підприємствах. Встановлено, що ефективність землекористування залежить від поєднання форм землекористування з формою власності, тобто з наявністю реального (повноправного) власника (землекористувача). У зв’зку з цим в залежності від видів землекористувачів пропонується авторська класифікація форм землекористування: індивідуальна, сімейна, колективна та муніципальна. Доведено, що найбільш ефективними формами для Львівської області є колективна та сімейна. Розроблено теоретико-методологічні підходи та методику щодо виявлення регіональної специфіки сільськогосподарського землекористування з врахуванням ландшафтних умов, історичних передумов розвитку форм сільськогосподарського землекористування, економічного розвитку регіону, демографічної ситуації та існуючого правового поля в галузі земельних відносин. Сутність методики полягає в комплексному поєднанні економічних та екологічних показників. При цьому в якості базових економічних показників слід вважати кількісні і якісні характеристики вирощеної сільськогосподарської продукції, а екологічними – кількісні та якісні характеристики земельних ресурсів. Обґрунтовано методологічний підхід щодо відновлення родючості земель сільськогосподарського призначення у Львівській області трьома основними шляхам. Перший шлях – пов’язаний із досягненням оптимальної лісистості, другий – із зменшенням розораності земель сільськогосподарського призначення до оптимального рівня і, третій шлях – визначенням оптимальної структури посівних площ. Основним критерієм тут рекомендована урожайність сільськогосподарських культур. Проведено природно-кліматичне районування земель сільськогосподарського призначення Львівщини, яке враховує різноманітність природних умов та рельєфу: форми, крутизну схилів тощо. На даній основі зроблена розгорнута територіальна диференціація для природного та агро- ландшафтів за основними показниками: лісистістю, розораністю, структурою посівних площ. Розроблено методологічні засади оцінки ефективності сільськогосподарського землекористування для різних форм господарювання з врахуванням: економічних, екологічних, виробничих, демографічних та соціальних факторів. В результаті визначено природно-виробничу та ринково-економічну ефективність використання земель сільськогосподарського призначення. Перший показник оцінюється через співвідношення фактичної та потенційної урожайності, а другий – через співвідношення існуючої та економічно доцільної урожайності. Доведено, що для більш ефективного управління процесом раціонального сільськогосподарського землекористування слід застосовувати розгорнуту систему якісних ознак форм господарювання. Такими ознаками для
15 колективних форм виступатимуть наступні: мета створення, база створення, кількість власників та види зобов’язань, а для фермерських господарств - найм робочої сили, база створення, джерела фінансування та термін землекористування. При цьому важливу роль відіграє рівень технічної оснащеності господарств та їх забезпечення трудовими ресурсами. 8. Виявлено, що для території Львівщини характерні загальні тенденції переходу особистих селянських господарств із категорії допоміжних (підсобних) виробників сільськогосподарської продукції в основні. Одним з факторів підсилення даного процесу є збільшення в останні роки їх землезабезпеченості. Втім, незважаючи на високу природно-виробничу ефективність землекористування ринково-економічна ефективність в особистих селянських господарствах залишається низькою. Тому пріоритетним повинен бути розвиток різноманітних корпоративних форм господарювання. |
