У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні історичних умов, засад, ролі, місця, характерних рис, особливостей розвитку національної системи військового виховання в Україні і розробці рекомендацій щодо використання дослідженого досвіду у практиці. Головні наукові та практичні результати роботи. 1. Історія розвитку національної системи військового виховання не знайшла належного висвітлення у працях українських істориків. В роботах, що присвячені цій науковій проблемі, розглядаються тільки окремі елементи національної системи військового виховання. Бракує цілісного підходу до розгляду досвіду діяльності органів державного і військового управління та їх впливу на розвиток національної системи військового виховання в незалежній Україні. 2. Історичні передумови розвитку національної системи військового виховання в Україні характеризуються тим, що система військового виховання України має глибоке історичне коріння. Дослідження військової історії України, відповідних науковоісторичних праць показало, що періоди формування й розвитку національної системи військового виховання обумовлюються існуванням відповідних державних формацій. Після розвалу СРСР (останньої державної формації на теренах України) було зруйновано ідеологічну платформу радянської системи військового виховання. Система військового виховання в державі починала розвиватись в умовах пошуку нових соціально-моральних цінностей, які черпались із загальнолюдських і національних цінностей та суспільної моралі. Саме вони визначали напрямок розвитку національної системи військового виховання. Основними засадами розвитку національної системи військового виховання в незалежній Україні були історично сформовані й збережені в свідомості українського народу військові традиції, існуючі соціально-політичні умови, діяльність органів державного і військового управління. 3. Процес розвитку та становлення національної системи військового виховання в суверенній Україні має свої етапи. Перший – етап створення засад для відродження національної системи військового виховання (1991 – 1993 рр.). Починається з прийняттям концептуальних положень про оборону та будівництво ЗС України й завершується закріпленням на державному рівні основ національної системи виховання. Другий – етап пошуку й апробації оптимальних функціональних компонентів системи військового виховання в державі (1994 – 1997 рр.). Починається зі створенням органів виховної соціально-психологічної роботи ЗС України і завершується прийняттям Концепції (основ державної політики) національної безпеки України на підставі Конституції – Основного Закону України. Третій – етап структуризації системи виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України й входження її у систему військового виховання як найважливішої підсистеми (1997 – 2006 рр.). Починається із затвердженням Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року (1997 р.) й завершується прийняттям Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки. Досвід структуризації національної системи військового виховання показує, що важливими факторами впливу на процес структуризації системи військового виховання в період, що розглядається, були активна, але безсистемна діяльність органів державного і військового управління щодо нормативно-правового забезпечення військового виховання та відсутність науково обґрунтованих, методологічних підходів, детально продуманих кроків у організації військового виховання в державі. Не зважаючи на це були визначені основні суб‘єкти, що несли відповідальність за розвиток системи військового виховання, сфера функціонування системи, об‘єкти впливу, завдання і напрямки розвитку системи військового виховання. Аналіз історії розвитку системи військового виховання дозволив зробити висновок, що цілісною системою військового виховання можна б було вважати сукупність взаємопов‘язаних структурних компонентів – методологічного, нормативно-правового, сімейно-побутового, системно-освітнього, воєнно-організаційного та мас-медійного, які б являли собою усталену цілісність і функціонували б заради системного, цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток громадян та військовослужбовців із метою їх підготовки до захисту Батьківщини. 4. Особливості розвитку національної системи військового виховання полягають в тому, що цей процес проходив у складних умовах формування офіційної державної ідеології й майже повної відсутності фінансування прийнятих трьох держаних програм будівництва, розвитку й реформування ЗС України. Багатовекторність ідеологічних концепцій, відсутність достатнього фінансового забезпечення – це фактори, що негативно вплинули на розвиток системи військового виховання. Разом із тим Україна мала незаперечні успіхи в утвердженні незалежності, в інституалізації нових форм суспільного життя і це було позитивним фактором, що сприяв трансформації радянської системи військового виховання в національну систему військового виховання. Розвиток національної системи військового виховання проходив без належного методологічного забезпечення. Військове виховання на сімейно-побутовому рівні в період, що розглядається, давало зворотний ефект. Системно-освітній компонент фактично позбавився національної школи військового виховання. Відсутність підготовлених національно свідомих фахівців, формальний підхід до їх підготовки призводили до різкого зниження ефективності виховного процесу. Одним із основних факторів, що сприяв розвитку національної системи військового виховання, був факт існування непоборного бажання українського народу мати свою незалежну державу й власні збройні сили. Саме традиції військового виховання, як елемент культури, відігравали в житті суспільства важливу функцію. Мілітарна сфера була підґрунтям на якому виростала система певних правил i норм, завдяки яким здійснювалась правно-регулятивна функція культури. Це підґрунтя сприяло розвитку національної системи військового виховання. Особливість і неповторність національної системи військового виховання проявлялась перш за все в її культурній самобутності. За п’ятнадцять років розвитку система військового виховання так і не прийняла сталого вигляду. Результати її функціонування були неочікуваними, що призвело до значного соціального напруження у військовій організації, падіння престижності військової служби в громадському суспільстві. Постійне критичне ставлення до воєнної організації, що панувало в мас-медіа, створювало атмосферу негативного ставлення до військової служби в широких верствах населення України. Як результат, із кожним роком падав авторитет військової служби. Усе більше й більше громадян України починали ставитись до воєнної організації негативно, зверхньо, відчужено. 5. Найважливіший результат аналізу розвитку національної системи військового виховання в Україні полягає в тому, що вона проходить другий період з трьох (виникнення, становлення, зрілість) свого розвитку – становлення. Розвиток системи відбувається на основі загальнолюдських і національних цінностей. Такі цінності окреслюють ідеал виховання, основні якості громадян, які необхідно формувати в процесі функціонування національної системи військового виховання. Військове виховання має торкатись всіх сфер особистості вихованця (громадянина): інтелектуальних, емоційно-почуттєвих, вольових, мотиваційних, фізичних, психофізіологічних тощо. З розвитком українського суспільства і його соціальних систем, наприклад такої, як система військового виховання, із зростанням його інтелектуальної й матеріальної могутності прямий вплив на сьогоденний стан системи військового виховання починають здійснювати майбутні перспективи розвитку військової організації. У процесі розвитку системи військового виховання роль минулого теж зростає. Не розібравшись у розвитку структурних елементів системи військового виховання як явища, неможливо зрозуміти й пояснити процес розвитку системи. Маючи приблизні уявлення про розвиток системи, неможливо ефективно здійснювати теоретичну й практичну діяльність. Пізнати механізм розвитку системи на рівні сучасних досягнень конкретних наук і практики – важливе завдання, що стоїть перед ученими. Для того, щоб завершити становлення системи військового виховання в суверенній Україні, було б доцільно досягти структурної й організаційної тотожності частин і цілого, підсистем і систем. Як тільки частини і ціле національної системи військового виховання стануть структурно тотожними, процес її становлення скінчиться. 6. Результати дослідження історії розвитку системи військового виховання в Україні дозволяють визначити практичні рекомендації щодо удосконалення цього процесу. Очевидно, що необхідна систематизація військового виховання на державному рівні та широка популяризація й упровадження перспективних ідей, технологій, цілісних моделей військового виховання, які існують у розвинутих державах. На підставі цього результати дослідження можуть бути використані: для розроблення науково-дослідних робіт по вивченню вітчизняного досвіду систематизації військового виховання, написання узагальнюючих і науково-популярних робіт із воєнної історії, навчальних, методичних, довідкових та інших матеріалів з української історії періоду після проголошення державної незалежності України у 1991 році; як довідковий матеріал для змістовного наповнення навчальних курсів дисциплін “Історія військових формувань України”, “Історія української державності”; “Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил)”, “Організація і методика виховної роботи у Збройних Силах України”, що викладаються у Національній академії оборони України; для організації заходів щодо створення єдиної національної системи військового виховання та її гармонічного розвитку й адаптації до сучасних умов розвитку воєнної організації. Узагальнений досвід розвитку системи військового виховання, теоретичні напрацювання сучасних воєнних істориків можуть бути використані в ході пошуків оптимальної структури системи, проведення її реформування й створення сприятливих умов для успішного її функціонування в процесі розвитку воєнної організації України. Автор пропонує започаткувати школу національного військового виховання, ввести до тематичних планів військових навчальних закладів теми, що розглядають історію, сучасну технологію та перспективи національного військового виховання. Необхідно продовжити подальші наукові дослідження розвитку й становлення національної системи військового виховання в умовах інтенсивної її трансформації до стандартів євроатлантичного співробітництва. | 