Анотація до роботи:

Черкес Б.С. Національна ідентичність в архітектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.01. – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2006 р.

Дисертаційне дослідження присвячене визначенню архітектурно-планувальних закономірностей у пошуках національної ідентичності під час формування громадських центрів столичних міст в країнах з досвідом авторитарного правління. На конкретних прикладах архітектури громадських центрів Києва, Москви та Берліна визначено аналогії та відмінності в інтерпретації проявів національної ідентичності у країнах з різним історичним досвідом та національною культурою. У наукову галузь архітектури і містобудування введено категорії «ідентичності» та «національної ідентичності» і розроблено концепцію її визначення як порівняльної сутності закономірних процесів формування та історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників. Розроблено і використано матрицю ідентичностей і функцій та класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на основі трьох проявів поняття «ідентичність» як порівняльної сутності явища. Запропоновано методику їхнього визначення. Виявлено значення політичних ідей, програм та міфів для формування національної ідентичності, а також її прояви у функціональному змісті та архітектурній формі міських громадських центрів. У дослідженні виявлені архітектурні засоби утвердження ідентичності. Висновки та положення дисертаційного дослідження стануть інформаційно-методичною базою для державних проектів та міжгалузевих програм у напрямку архітектурно-планувальної організації урбаністичних структур в Україні і сусідніх країнах Євросоюзу і СНД. Дисертація відкриває новий напрям в теорії архітектури і містобудування, що ґрунтується на врахуванні категорії «ідентичності».

1. Сформульована актуальність проблеми сучасного інтенсивного розвитку громадських центрів столичних міст і необхідність підвищення якості наукової обґрунтованості процесу їх проектування, враховуючи державні завдання розвитку, охорони та відтворення архітектурної спадщини. З метою удосконалення теорії та методології архітектури в цьому напрямку у наукову галузь архітектури і містобудування введено категорії «ідентичності» та «національної ідентичності» і розроблено концепцію визначення національної ідентичності як порівняльної сутності закономірних процесів формування та історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників, що є новим напрямком у розвитку теорії архітектури.

2. Громадські центри столичних міст визначено, як об’єкти дослідження, які демонструють вплив ідеологічної детермінації (особливо в період тоталітаризму) на утворення та трансформацію їх архітектурної форми і змісту. Такими об’єктами порівняльного факторного аналізу обрано громадські центри Києва, Москви, Берліна, а також Варшави (як аналога) під час дототалітарного, тоталітарного і посттоталітарного періодів їх розвитку. Таким чином, об’єктами порівняльного аналізу архітектури центральних громадських просторів обрані столичні міста Східної та Центрально-Східної Європи з найбільш показовими політичними перетвореннями. Результати аналізу свідчать, що одним із важливих факторів, який впливає на процеси трансформації громадських просторів цих міст, є ідентифікація населення з різними соціальними, релігійними, культурними чи політичними символами. Основи такої ідентифікації лежать, як в історії, так і в нинішніх суспільних процесах, а формування нових та трансформація існуючих громадських просторів відображає складний процес пошуку сучасних ідентичностей.

3. Охарактеризовано політичні передумови, які сприяли спочатку утвердженню, а згодом, – поваленню тоталітарних устроїв в СРСР і Німеччині та їх відображення в процесі архітектурного проектування громадських центрів столичних міст у період формування режимів у 30-ті роки ХХст., під час Другої світової війни, в повоєнний час, в період «холодної війни» та протистояння двох полярних політичних та ідеологічних систем, і в посттоталітарний період, залежно від різної національної та інтернаціональної ідентифікації населення і політичних еліт.

4. Розглянуті історико-політичні умови показали, що в СРСР і Німеччині до Другої світової війни відбувалися аналогічні процеси формування та трансформації архітектурно-планувальної структури їхніх столичних громадських центрів, які характеризуються такими загальними проявами:

створення великих громадських просторів на основі композиційних осей та симетричних планувальних структур;

використання пам’яток містобудівної історії та архітектури для ствердження національної ідентичності у нових архітектурних формах, або їх нищення, якщо вони суперечать новій державній ідеології;

використання великомасштабних споруд – символів як архітектурних домінант в планувальних композиціях, де з найбільшою силою художніми засобами визначалися політичні доктрини та міфи, що впливали на свідомість «народних мас».

5. Показано, що після Другої світової війни відбувалося конкурентне протистояння ідеологічних принципів архітектурного формування громадських центрів. Політична влада в СРСР, спираючись на переможний пафос, прагнула будувати споруди – ідеологічні символи в столичних громадських центрах соціалістичних країн. Самоідентифікація архітекторів у цей період також впливала на виховання естетичних смаків суспільства. Певні архітектурні кола копіювали досвід соціалістичного реалізму, інші намагалися продовжувати тенденції модернізму та раціоналізму міжвоєнного часу або шукали натхнення в історичних зразках і намагалися створити нову формальну мову, пов’язану з національним досвідом. Значення ідентичності як важливого фундаментального фактору для архітектури переконливо ілюструють зміни у формуванні громадських центрів столиць колишнього Східного блоку після розвалу СРСР. У цьому процесі простежується вплив міжнародних зразків архітектурної творчості та досвід відтворення зруйнованих пам’яток національної архітектури.

6. Розроблено матрицю ідентичностей та виведено класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на основі трьох проявів поняття «ідентичність» як порівняльної сутності явища. Такими різновидами проявів є: 1 – функціональна структура громадських центрів; 2 – просторове значення; 3 – часова періодизація. До першого (функціонального) структурного різновиду віднесено наступні ознаки: політична, репрезентативна, ритуальна, комунікаційна, культурна, торгово-побутова. До другого (просторового) входять наступні значення міського центру: глобальне, державне, національне, локальне, регіональне, міське, а до третього (часового) наступні періоди історичного розвитку: дототалітарний, тоталітарний, посттоталітарний. Запропонована методика дає змогу точніше діагностувати процес історичного формування громадського простору міста і прогнозувати можливі суспільні й архітектурні процеси і наслідки, що підвищує ефективність архітектурного і містобудівного проектування.

7. Встановлено, що утвердження, а потім повалення тоталітарних режимів та пов’язаних з ними форм національних і політичних ідентичностей у структурі громадських просторів центрів столичних міст підпорядковується такими закономірностям:

режим переважно розміщує репрезентативні споруди в історично-сформованих центрах міст, тим самим руйнуючи стару національну ідентичність;

площа нових монофункціональних громадських просторів перевищує в середньому в 2–3 рази існуючі до того;

після краху режиму і в процесі утвердження посттоталітарної національної ідентичності населення міста по-новому трактує і освоює громадський простір, внаслідок чого відбувається його радикальне чи поступове зменшення і трансформація.

8. Визначено вплив політичних ідей, програм та міфів на формування національної ідентичності, а також її прояви у функціональному змісті та архітектурній формі міських громадських центрів. Їх архітектурні якості сприяють пошуку та вираженню «своєї» ідентичності або інших, але толерантних до неї. Політична трансформація суспільства призводить до формування нової парадигми його розвитку та пошуку нової ідентичності, яка ґрунтується на запереченні старої: створюється нова політична міфологія, проводиться ревізія історії, відбувається переклад нових міфів на мову архітектури та їх візуалізація у містобудівельних ансамблях і спорудах. Виявлено аналогічність процесів втілення нових ідентичностей у просторовій структурі міста у різних національних культурах.

9. Показано, що архітектура відіграє важливу роль у формуванні та утвердженні національної ідентичності за допомогою доступних їй зображальних засобів, матеріалізуючи, трансформуючи та візуалізовуючи потрібні для існування цієї влади політичні міфи. До архітектурних засобів утвердження нової ідентичності належать містобудівельні (створення нових ансамблів вулиць і площ), архітектурні (будівництво нових споруд) та художньо-декоративні засоби (формування локального середовища, спорудження пам’ятників, пропагандистських та малих архітектурних форм).

10. Політичне утвердження нової влади та ідентичності по-новому трактує охорону існуючих пам’яток архітектури та відтворення втрачених. Для надійного збереження архітектурної спадщини (цінного містобудівного ансамблю, унікальної споруди, місця видатної історичної події тощо), зв’язаної з попередньою ідентичністю, її треба якомога швидше оголошувати пам’ятною і ставити під державну охорону. В іншому випадку нова національна свідомість і потреба її просторової матеріалізації трансформують громадський простір відповідно до нових політичних гасел. У зв’язку з цим визначено та введено в теорію архітектури поняття «ями ідентичностей», тобто явища, пов’язаного з процесами навмисного руйнування архітектурних пам’яток попередньої епохи та позбавлення їх ознак колишньої ідентичності. Це поняття також обґрунтовує необхідність врахування загальної категорії «національна ідентичність» в теорії і практиці сучасної архітектури та містобудування.

Таблиця 2

Схема структурної послідовності дослідження

Публікації автора:

1. Черкес Б., Щербаков И. Архитектор Иван Багенский // Архитектура СССР. – 1989. –№ 5. – С. 90 – 95.

2. Черкес Б.С., Кулык С. Н. Становление архитектуры советского Львова // Вестник Львовского Политехнического института «Резервы прогресса в строительстве и архитектуре».– 1990. – № 263. – C. 116 – 118.

3. Черкес Б., Грицюк Л. Возвращение Евгения Нагирного // Архитектура СССР. – 1991. – №3. – C. 90 – 103.

4. Черкес Б.С. Город и аграрная среда.: Монографія. – Львов: Изд-во Львовского университета «Світ», 1992. – 152 с.

5. Черкес Б. С. Архітектура України між Сходом і Заходом (перша половина ХХ ст.) // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірник наукових праць. Під ред. Б. Черкеса та М. Бевза – Львів: Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 1996. – C. 171 – 172.

6. Черкес Б. Регіональні особливості архітектури України на європейському тлі // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: науково-технічний збірник. Ред. І. Фомін. – K.: КДТУБА, 1998. – Вип. 3. – С. 75 – 80.

7. Черкес Б.С. Уявлення про архітектуру в епоху сталінізму і їх експорт до Центрально-Східної Європи // Вісник Державного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». – №358. – 1998. – C. 3 –10.

8. Черкес Б.С. Сталінське планування Львова // Вісник Державного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». «Книга міст Галичини». – 1999. – № 379. – С. 96 – 106.

9. Черкес Б.С. Планування повоєнного Львова // Вісник Державного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». –1999. – №375. – С. 3 – 8.

10. Черкес Б.С., Ракочий Я.В. Перші радянські архітектурні ідеї для Львова (1939–1941) // Містобудування та територіальне планування: Науково-технічна збірка.– К.: КНУБА, 1999. – Вип. 3. – С. 138 – 143.

11. Черкес Б.С. Радянська архітектура в європейських столицях: пам’ятники полеглим у Берліні та Відні // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». – 2001. – №429. – С. 19 –35.

12. Черкес Б.С. Формування ансамблю вулиці Хрещатик // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». – 2002. – №439. – С. 12 – 34.

13. Черкес Б. Традиція та ідентичність в новій українській архітектурі // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». – 2003. – № 486. – С. 71 – 91.

14. Черкес Б. Теоретичні передумови формування національної ідентичності засобами архітектури // Науково-технічний збірник «Сучасні проблеми архітектури та містобудування». – Київ, 2003. – № 11 – 12. – С. 129 – 158.

15. Черкес Б. Архітектурні концепції ідентичностей в процесі трансформації історичного центру Берліна в 1945–1990 роках // Збірка наукових праць ВУЗів художньо-будівельного профілю України і Росії «Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті». – Харків, 2003–2004. – №3 – 4. – №1– 2. – С. 165 – 178.

16. Черкес Б. Палац Рад як візуалізація російської національної ідентичності у радянський час // Вісник Львівського державного аграрного університету «Архітектура і сільськогосподарське будівництво» – 2004. – №5. – С. 275 – 286.

17. Черкес Б. Архітектурна інтерпретація української ідентичності у ХХ столітті // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура». – 2004. – № 505. – С. 3 – 23.

18. Черкес Б. Функція та ідентичність громадських просторів у пострадянський час. // Досвід та перспективи розвитку міст України. Проблеми планування великих міст: Зб. наук. праць. Відповідальний редактор Ю.М. Білоконь. – К.: Ін-т «Діпромісто», 2005. – Вип. 8 – С. 49 – 57.

19. Черкес Б.С. Архітектурний туризм як засіб формування національної ідентичності // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура», «Архітектура і туристичний бізнес» – 2005. – № 531. – С. 19 – 22.

20. Черкес Б.С. Архітектура на службі влади: гітлерівська реконструкція Берліна // Вісник Львівського державного аграрного університету «Архітектура і сільськогосподарське будівництво» – 2005. – №6. – С. 198 – 206.

21. Черкес Б., Фомин И. Архитектура городских общественных центров как проявление национальной идентичности в условиях идеологического детерминизма // Досвід та перспективи розвитку міст України. Проблеми планування великих міст: Зб. наук. праць. Відп. ред. Ю.М. Білоконь. – К.: Ін-т «Діпромісто», 2005. – Вип. 8. – С. 43 – 48.

22. Черкес Б. Функція та ідентичність форми в історичній трансформації громадського простору міста // Досвід та перспективи розвитку міст України. Наукові дослідження в містобудуванні: Зб. наук. праць. Відп. ред. Ю.М. Білоконь. – К.: Ін-т «Діпромісто», 2005. – Вип. 9 – С. 38 – 45.

23. Tscherkes B. Denkmдler von Fьhrern des sowjetischen Kommunismus in der Ukraine. In: Bildersturm in Osteuropa. ICOMOS. Hefte des Deutschen Nationalkomitees, Bd. XIII, Berlin / Mьnchen, 1994. – S. 39 – 45.

24. Tscherkes B., Hofer E. Stalinistische Architektur in der Ukraine. In: Stalinistische Architektur unter Denkmalschutz? ICOMOS. Hefte des Deutschen Nationalkomitees, Bd. XX, Berlin / Mьnchen, 1996. – S.78 – 85.

25. Tscherkes B., Hofer E. The Psalm of Stalinism. Kiev: Center of Government of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. In: Mastering the City. North-European City Planning 1900 – 2000. Ed. Bosma K. and Hellinga H. Rotterdam / Тhe Hague: NAI Publishers / EFL Publications. 2^nd volume, 1997. – Р. 98 – 111.

26. Tscherkes B., Hofer E. The Building of Galician Seym in Lvov. In: Mayors and City Halls. Local Government and the Cultural space in the Late Habsburg Monarchy. Ed. Purchla J. Cracow: Poligraficzny Cenzus Publishers, 1998. – Р. 209 – 223.

27. Tscherkes B. Lviv // Цffnung der Grenzen. Architektur nach 1989. – Graz: Verlag Haus der Architektur Graz, 1999. – S. 56 – 67.

28. Tscherkes B. Genetic manipulation. Modern architecture and sculpture in Ukraine – Rotterdam: Archis. – 2000. – №2. – P. 26 – 37.

29. Tscherkes B. Outstanding cultural landscapes in Ukraine. // The regional expert meeting on cultural landscapes in Eastern Europe. – Paris – Warsaw: UNESCO-World Heritage Centre. – 2000. – Р. 103 –107.

30. Tscherkes B. Architektur in der neuen Ukraine // Цsterreichische Osthefte, Цsterreichisches Ost- und Sьdosteuropa-Institut, Hefte 3/4, Ukraine. Ed. Peter Jordan, Andreas Kappeler, Walter Lukan und Josef Vogl. – Wien – Berlin – Bruxelles – New-York – Oxford: Peter Lang Verlag der Wissenschaften, 2000. – S. 641 – 655.

31. Tscherkes B. Die Geschichte der Kreschtschatik-StraЯe. – Berlin: Bauwelt. – 2001. – №48. – S. 40 – 57.

32. Tscherkes B., Hofer A. Stдdtebau in Osteuropa. Featuring Kiew, Moskau, St.Petersburg. – Wien: Institut fьr Stдdtebau und Raumplanung Technische Universitдt Wien. Materialien zu Stдdtebau und Raumplanung. – 2001. – Nr. 17. – 216 s.

33. Tscherkes B. Zauber meiner Seele. Anatoli Poljanski und die Pionierrepublik Artek auf der Krim, in: Glьck Stadt Raum in Europa 1945 bis 2000, Hrsg. im Auftrag der Akademie der Kьnste in Berlin von Romana Schneider und Rudolf Stegers. – Basel – Berlin –Boston: Birkhдuser, 2002. – S. 76 – 81.

34. Tscherkes B. Stalinist Visions for the Urban Transformation of Lviv, 1939 – 1955. // Harvard Ukrainian Studies. Lviv: A City in the Crosscurents of Culture. Volume XXIV, Ed. John Czaplicka. – Cambridge, Massachusetts: Ukrainian Research Institute Harvard University, 2002. – Р. 205 – 222.

35. Tscherkes В. The architectural identity of «European suburbs»: the perception of Ukraine. // Ideals in concrete. Exploring Central and Eastern Europe. – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 59 – 64.

36. Tscherkes В. «We want to eliminate all traces of the war!». Post-war Reconstruction in Soviet Posters. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 33 – 43.

37. Tscherkes В. The Kreshtchatik. // Happy. Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 52 – 62.

38. Tscherkes В. «Everybody wanted to see the symbol of the ideology disappear».Construction and Demolition of Lenin’s Statue in Lviv. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar(ed.). – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 374 – 382.

39. Tscherkes В. «Artek, artek! – Joy of My Heart!». // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 427 – 444.

40. Tscherkes B. New Traditionalism in the Ukraine. // Architectural Imitations. Reproductions and Pastiches in East and West. Ed. by Denslagen W., Gutschow N. – Maastricht: Shaker Publishing, 2005. – P. 313 – 341.

41. Tscherkes B. Stadt und Identitaet in postsowjetischer Zeit. // A. Hofer, K. Semsroth, B. Tscherkes Urbane Metamorphosen fuer die Krim. – Wien: LIT Verlag, 2006. – S. 118 –131.

ВИБРАНІ ОПУБЛІКОВАНІ ТЕЗИ КОНФЕРЕНЦІЙ, НА ЯКИХ БУЛИ ПРЕДСТАВЛЕНІ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черкес Б. Поиски национальных элементов в архитектуре Галиции ХХ в. // Материалы конференции «Проблемы истории архитектуры». Москва: ЦНИИТИА, 1991. – С. 109 – 111

2. Черкес Б.С. Различное культурное наследие в архитектуре Галиции. // Материалы конференции «Запад-Восток». Москва: ЦНИИТИА, 1992. – С. 3 – 7.

3. Czerkies B., Danczak I. Architekt Julian Zachariewicz w ukrainskiej i polskiej kulturze // Ochrona wspolnego dziedzictwa kulturowego. Warszawa: Stowarzyrzenie Konserwatorow zabytkow. Polski komitet narodowy ICOMOS, 1993. – S. 72 – 85.

4. Czerkies B. Traditionalism in the post-Communist Era. // Materials of the Polish-American Conference «Evaluation of Cultural Landscape and the Role of Society in its Preservation», Warsaw: ICOMOS, 1993. – P. 5 – 6.

5. Tscherkes B. The Preservation of Soldiers‘ Cemeteries in Galicia in the 20^th cty. // «Cemetery Art». Materials of the International Conference ICOMOS. Wroclaw: Museum Architektury, 1993 – P. 175 –180.

6. Tscherkes B.Historical Cities in the Ukraine: Communist Past and New Reality // Materials of the international symposium «Preservation and Administration of the Cultural Heritage in Central and Eastern Europe». –Warsaw: UNESCO/ICOMOS, 1994. – P. 11– 23.

7. Черкес Б., Кубелік М., Гофер Е. (Ред.). Архітектура, як відображення ідеології. Тези міжнародної конференції. – Львів – Відень: Віденський технічний університет / Державний університет «Львівська політехніка», 1996. – 69 с. (українською і німецькою мовами).

8. Tscherkes B. Ideologischer Auftrag und seine Realisierung in der ukrainischen Architekturperiodika der Nachkriegszeit // Architektur als Spiegelbild von Ideologien. Abstracts. Lviv/Wien: TU Wien/ «Lvivska Politechnika», 1996. – S. 65.

9. Черкес Б. Звідки і куди? // Архітектура Галичини ХІХ – ХХ ст.: Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю заснування університету «Львівська політехніка». – Львів: Видавництво «Атлас», 1996. – С. 19 – 44.

10. Черкес Б.С. Архітектурні уявлення сталінізму і їх експорт до Центрально-Східної Європи // Збірник тез конференції «Мистецтво на зламі століть». Львів: Інститут етнографії НАН України /Львівська Академія мистецтв, 1998. – С. 3 – 15.

11. Tscherkes, B., Hofer, E. Wo findet Europa statt? Gedanken ьber цstliche Grenzen. // Common European Cultural Standards in Contrast to Non-European Cultural Standards. Konferenz im Rahmen des Eurokonferenzprojektes «Cultural Standards in Business and Society in the European Union» – Wien: Universitaet Wien. Sonderdruck, 1998. – 6 s.

12. Черкес Б. Юліан Захарієвич і значення його творчості на порозі ХХІ ст.// Матеріали міжнародної конференції. Програма. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 1998. – 8 c.

13. Tscherkes, B. (1999): Zeitgenцssische Architektur in der Ukraine. Symposium «Building Site Central Europe». Sonderdruk. – Graz: Austrian Architectural Foundation and Technical University of Graz, 1999. – 10 s.

14. Tscherkes B. Outstanding cultural landscapes in Ukraine. // The regional expert meeting on cultural landscapes in Eastern Europe.Abstracts. – Paris – Warsaw: UNESCO–World Heritage Centre, 2000. – P. 103 – 107.

15. Tscherkes B. New Traditionalism in the Ukraine. // Architectural Imitations. Conference of the Getty Research Institute and the Research Institute for Culture and History at Utrecht University. – Utrecht: Utrecht University, 2002. – P. 258 – 294.

16. Черкес Б. Функционализм между Россией и Европой: Архитектура в Украине после 1918 г. //Сборник памяти И. Леонидова. Ред. Ю. Волчок. – Москва: Московский Союз Архитекторов, 2002. – С. 22 – 25.

17. Tscherkes B. The Meaning of Public Space as the City’s Reception Room: Representation, Ritual and Commemoration. // Symposium «Collage Europa: Architectural Dialogue.The Reality of European Cities in East and West». Abstracts. –Rotterdam: Netherlands Architecture Institute, 2004. – P. 17 – 23

18. Tscherkes B., Semsroth K., Hofer A. 10 Jahre Europдische Nachbarschaft. Lemberg – Wien: Akademische Kooperation der Architekturfakultдten L'vivska Polytechnika – TU Wien. // Konferenz «Chancen einer neuen EU-Nachbarschaft: Moldau und Ukraine». Sonderdruck. – Wien: Diplomatischen Akademie Wien, 2004. – 10 s.

19. Tscherkes B., Semsroth K., Hofer A. Connect Wien_Ukraine // Internationales Symposium. Programm. Wien: Institut fuer Staedtebau, Landschaftsarchitektur und Entwerfen TU Wien, 2005. – 5 s.

20. Tscherkes B. Identity and Public Space in Post-Communist Cities // Book of Abstracts. The Dream of a Greater Europe. Special publication of abstracts presented at the AESOP 2005. Congress held at the Vienna University of Technology.Vienna: Oesterreichischer Kunst- und Kulturverlag, 2005. – P. 372.

1. Черкес Б., Кубелік М., Гофер Е. (Ред.). Архітектура Галичини ХІХ – ХХ ст. – Львів: Атлас, 1996. – 208 с.

2. Tscherkes B., Hofer E. Цsterreichische Architektur in Lemberg. // Цsterreichisch-Ukrainische Rundschau, Nr. 3, Wien, 1996. – S. 67 – 76.

3. Черкес Б.С. Архітектура України на порозі ХХІ ст. // Архітектурний вісник. – Львів: 1999. – №3 – 4. – С. 6 – 12.

4. Черкес Б., Гофер Е. Галицький сейм. – Львів: Центр Європи, 1999. – 20 с.

5. Tscherkes B. Sowjetische Ehrenmale in Europaeischen Hauptstaedten. Am Beispiel von Berlin und Wien. Wissenschaftsbericht fuer «Deutsche Forschungsgemeinschaft», 2000. – 199 s.

6. Tscherkes В. Searching for Star Happiness: A Fairytale. // Happy.Cities and Public Happiness in Post-War Europe, Cor Wagenaar (ed.). – Rotterdam: NAI Publishers, 2004. – Р. 99 – 103.

7. Tscherkes B., Hofer A., Semsroth K. Urbane Metamorphosen fuer die Krim. –Wien: LIT Verlag, 2006. – 187 s.