Анотація до роботи:

Львова А.Б. Натрійзалежна артеріальна гіпертензія (клінічні, генетичні та терапевтичні аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11. – кардіологія. – Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці диференційованих схем лікування натрійзалежної артеріальної гіпертензії (НЗАГ), основаної на вивченні клініко-гемодинамічніх особливостей її перебігу, поліморфізму гена АПФ та ефективності антигіпертензивної терапії. Обстежено 80 хворих з м'якою та помірною есенціальною артеріальною гіпертензією (ЕАГ) і 20 пацієнтів з нормальним рівнем артеріального тиску (АТ). З метою діагностики солечутливості застосовували метод добового моніторування АТ і пероральне навантаження сіллю. На підставі клініко-інструментального, лабораторного та генетичного обстеження хворих встановлені особливості клінічного перебігу НЗАГ, добового профілю АТ і ефективність сучасної антигіпертензивної терапії в солечутливих пацієнтів. Встановлено, що найкращим препаратом серед вивчених в цієї категорії хворих є індапамід-ретард. Показано, що в хворих з ЕАГ клінічний перебіг захворювання, добовий профіль АТ та ефективність антигіпертензивної терапії пов'язані з поліморфізмом гена АПФ, незалежно від солечутливості, але при цьому негативний вплив D-алеля гена АПФ більш істотно виражено в хворих із НЗАГ.

1. Виявлення індивідуальних особливостей порушення регуляції АТ та розробка на цієї основі диференційованих схем лікування хворих на ЕАГ є актуальною проблемою кардіології. На підставі вивчення клініко-гемодинамічних, генетичних та терапевтичних аспектів натрійзалежної АГ вирішена науково-практична задача кардіології – удосконалення діагностики та лікування ЕАГ у залежності від чутливості до кухонної солі.

2. Серед солечутливих хворих вірогідно частіше (р < 0,05) зустрічаються жінки, що дає підставу розглядати жіночу стать як фактор ризику розвитку солечутливості. В групі солечутливих пацієнтів вірогідно частіше, ніж у групі солерезистентних спостерігається поєднання АГ з ожирінням (р < 0,05), порушенням електролітного і ліпідного обмінів (р < 0,05) та цукровим діабетом II типу (р < 0,05), що свідчить про більш глибокі метаболічні зміни в цих хворих.

3. На механізми формування натрійзалежної АГ істотно впливає зниження чутливості рецепторів язика до солі. Встановлений прямий вплив "сольового апетиту" на процеси ремоделювання лівого шлуночка та його участь у механізмах формування відповіді АТ на перевантаження натрієм. Поріг смакової чутливості до солі прямо корелює з товщиною стінок лівого шлуночка (ТЗС, r = 0,36, р < 0,05; ТМШП, r = 0,48, р < 0,01; ВТС, r = 0,53, р < 0,01), площею тіла (r = 0,33, р < 0,05) , рівнем середньодобового ДАТ (r = 0,48, р < 0,01) та його варіабельністю в середньому за добу (r = 0,48, р < 0,01) і в нічний час (r = 0,48, р < 0,01).

4. Відмінною особливістю натрійзалежної АГ є відповідь АТ на сольове навантаження: підвищення АТ, його варіабельності, показників "навантаження тиском" (більшою мірою це стосується ДАТ), що зберігається в нічний час, та порушення добового ритму АТ. Обмеження добової кількості споживаної солі в солечутливих пацієнтів приводить до вірогідно більш вираженого зниження ДАТ, "навантаження тиском" та варіабельності АТ, ніж у соленечутливих. У хворих із натрійнезалежною АГ вірогідної динаміки показників ДМАТ при проведенні сольового навантаження не відзначається.

5. Сольове навантаження в пацієнтів із підвищеною чутливістю до солі може приводити до ішемічних змін на ЕКГ (депресія сегмента ST), які не супроводжуються клінічними проявами.

6. У солечутливих пацієнтів вірогідно частіше (р < 0,01), ніж у солерезистентних розвивається ексцентричне ремоделювання лівого шлуночка. В осіб із натрійзалежною АГ та невеликим терміном захворювання (не більше 5 років) АГ частіше має перебіг із відносно зниженим периферичним опором, в пацієнтів з більш тривалим анамнезом захворювання спостерігається його підвищення (р < 0,05).

7. Встановлено існування зв'язку I/D поліморфізму гена АПФ з особливостями клінічного перебігу натрійзалежної АГ. У формуванні солечутливості бере участь інсерційний алель гена АПФ. Обтяжена спадковість щодо ЕАГ пов'язана з алелем D, незалежно від чутливості до солі. Генотип АПФ (D-алель) негативно впливає на показники варіабельності і "навантаження тиском", а також процеси ремоделювання серця незалежно від солечутливості. У гомозигот за алелем D вірогідно (р < 0,05) більше розміри лівих порожнин серця, правого шлуночка, а також маса міокарда лівого шлуночка, ніж у гомозигот за алелем I та гетерозигот.

8. У хворих із DD-генотипом активність АПФ у плазмі істотно вища ніж у хворих із II-генотипом (р < 0,001). У групі з натрійнезалежною АГ існує тісний і вірогідний (р < 0,05) взаємозв'язок між активністю АПФ і розмірами шлуночков серця, товщиною стінок, масою міокарда та індексом маси міокарда лівого шлуночка. Активність АПФ у плазмі в цій групі хворих негативно корелює з ФВ (r = -0,83, р < 0,01) і позитивно – з ЗПО (r = 0,57, р < 0,05) та рівнем офісних САТ (r = 0,63, р < 0,05) і ДАТ (r = 0,58, р < 0,05). Зазначений кореляційний зв'язок існує тільки в носіїв D-алеля (DD-генотип). В хворих із натрійзалежною АГ плазмова активність АПФ не справляє істотного впливу на процеси ремоделювання серця, що може бути пов'язано, зокрема, з перевагою в цій групі алеля І гена АПФ.

9. Існують вірогідні розбіжності в антигіпертензивному впливі різних груп препаратів (інгібітор АПФ еналаприлу малеат, -блокатор бетаксолол, діуретик індапамід-ретард і антагоніст кальцію лацидипін) на добовий профіль АТ в хворих на ЕАГ у цілому, а також в кожній групі окремо. Найбільш ефективним в солечутливих пацієнтів є діуретик індапамід-ретард, який вірогідно зменшує варіабельність, як САТ, так і ДАТ, "навантаження тиском" та нормалізує добову криву АТ.

10. На чутливість до терапії препаратами еналаприлу малеат та індапамід-ретард впливає генетичний поліморфізм гена АПФ. У хворих на АГ взагалі, а також у кожній групі окремо (з натрійнезалежною АГ та з натрійзалежною АГ), простежується негативний вплив D-алеля гена АПФ на ефективність проведеної терапії, а також на варіабельність АТ та його циркадний ритм. Однак у групі хворих з натрійзалежною АГ цей вплив виражений більш істотно.

Публікації автора:

1. Львова А.Б. Влияние пероральной нагрузки натрием на суточный профиль артериального давления у больных с эссенциальной артериальной гипертензией // Эксперементальная и клиническая медицина. – 2003. – № 1. – С. 80-84.

2. Львова А.Б. Сравнительный анализ антигипертензивной эффективности препаратов первой линии при лечении больных с различным ответом артериального давления на солевую нагрузку // Проблеми медичної науки та освіти. – 2004. – № 2. – С. 76-78.

3. Целуйко В.И., Львова А.Б. Клинические и гемодинамические особенности натрийзависимой артериальной гипертензии // Український терапевтичний журнал. – 2002. – Т. 4., № 3. – С. 45-47. (Особисто автором здійснений підбір, клінічне обстеження тематичних хворих, статистична обробка отриманих даних; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

4. Целуйко В.И., Львова А.Б. Дифференцированные подходы к лечению больных с артериальной гипертензией в зависимости от реакции артериального давления на солевую нагрузку // Український кардіологічний журнал. – 2003. – № 6. – С. 49-54. (Особисто автором здійснений підбір, клінічне обстеження, лікування тематичних хворих, статистична обробка отриманих даних; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

5. Целуйко В.И., Львова А.Б., Кравченко Н.А. Полиморфизм гена ангиотензинпревращающего фермента у больных с натрийзависимой артериальной гипертензией // Международный медицинский журнал. – 2004. – Т. 10, № 1. – С. 28-32. (Особисто автором здійснений підбір тематичних хворих, аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

6. Целуйко В.И., Кравченко Н.А., Львова А.Б., Ляшенко А.В. Полиморфизм гена ангиотензинпревращающего фермента при сердечно-сосудистой патологии // Цитология и генетика. – 2002. – Т. 36, № 5. – С. 30-33. (Автор виконувала підбір та клінічне обстеження частини хворих на артеріальну гіпертензію, аналізувала отримані дані, брала участь у формулюванні висновків, статистичній обробці матеріалу).

7. Львова А.Б. Особенности суточного профиля артериального давления у лиц с натрийзависимой артериальной гипертензией // Матеріали Української науково-практичної конференції "Профілактика ї лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної програми". – Київ, 2002. – С. 72-73.

8. Львова А.Б. Эффективность эналаприла малеата у больных с натрийзависимой и натрийнезависимой эссенциальной артериальной гипертензией // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т. 10, № 1. – С. 58.

9. Львова А.Б. Эффективность -блокатора бетаксолола у больных с натрийзависимой и натрийнезависимой эссенциальной артериальной гипертензией // Запорожский медицинский журнал. – 2003. – Т. 2, № 6. – С. 206.

10. Целуйко В.И., Львова А.Б., Ляшенко А.В., Кравченко Н.А. Полиморфизм гена АПФ и показатели центральной гемодинамики у больных с артериальной гипертензией // Матеріали об'єднаного пленума правлінь українських наукових товариств кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною участю "Серцева недостатність – сучасний стан проблеми". – Київ, 2002. – С. 124. (Особисто автором здійснений підбір та обстеження частини хворих; спільно з співавторами аналізувала отримані результати, формулювала висновки).

11. Целуйко В.И., Львова А.Б. Натрийзависимая артериальная гипертензия // Матеріали наукових праць Української науково-практичної конференції з міжнародною участю "Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та ії ускладнень". – Харків, 2003. – С. 264-265. (Автор проводила клініко-інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, аналізувала результати, брала участь в формулюванні висновків).