У висновках, що завершують роботу, автор узагальнює висновки, зроблені під час проведеного дослідження, і звертає увагу на обґрунтованість криміналізації дій, зазначених у ст. 297 КК, зважаючи на історичну усталеність уявлень про аморальність й протиправність діянь, пов’язаних з наругою над тілами померлих та місцями їхнього поховання, та на відповідність такої діяльності основним підставам криміналізації. Вирішення питання неузгодженості термінології, породженої оціночною природою викладення предмету злочину, пропонується через авторське визначення таких дефініцій, як “могила”, “труп”, роз’яснення змісту понять “інше місце поховання” та “предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі”. Викрадення таких предметів є різновидом наруги над могилою, який утворює об’єктивну сторону розглядуваного злочину. Утім, оскільки термін “викрадення” не охоплює всі можливі способи вчинення цього злочину, що породжує проблеми на практиці, його пропонується замінити на термін “незаконне заволодіння”. Злочинні посягання, передбачені ст. 297 КК, можуть відноситися лише до злочинів з формальним складом, незалежно від форми прояву їх об’єктивної сторони. Сам факт викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, у будь-якому випадку є проявом зневажання пам’яті про померлого, що заслуговує на оцінку такого діяння як злочину проти суспільної моральності. Наруга над місцем поховання, трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, можуть вчинюватися лише з прямим умислом та шляхом активних дій. Оскільки наруга над могилою містить значну кількість суміжних з іншими злочинами ознак, що значно ускладнює процес кваліфікації вчиненого діяння, практичне застосування розроблених автором рекомендацій сприятиме підвищенню правоохоронного потенціалу цієї норми. Для підсилення протидії злочинності у цій сфері обґрунтовано необхідність встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб. Виходячи з результатів дослідження особистості злочинця та ґрунтуючись на криміногенних детермінантах вчинення зазначених злочинів, запропоновано теоретично обґрунтовані та практично здійсненні заходи запобігання нарузі над могилами. Крім положень, які мають загальнонаукове теоретичне значення, дисертація містить рекомендації для практичних працівників правоохоронних органів. Окремі пропозиції, викладені у роботі, можуть бути прийняті до уваги керівними органами управлінь комунального господарства, СКП та місць перебування тіл померлих з метою подолання причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, передбачених ст. 297 КК, та вжиття відповідних профілактичних заходів для їх попередження. Запропоновано авторську редакцію ст. 297 КК: “Ст. 297. Наруга над могилою 1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі, – караються... . 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються... ” . |
