Прядко Олена Вікторівна. Митні пільги і тарифні преференції : Дис... канд. наук: 12.00.07 - 2008.
Анотація до роботи:
Прядко О.В. Митні пільги і тарифні преференції. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.
Дисертаційна робота є першим спеціальним монографічним дослідженням проблемних питань організаційно-правових засад митних пільг і тарифних преференцій в Україні. У ній поглиблено вивчені такі базові поняття, як „митні пільги”, „тарифні пільги (преференції)”, закріплені в законодавстві, а також запропоновано визначити дефініції, що потребують нормативного врегулювання: „митні переваги” (у сфері митних правовідносин), „митні привілеї”.
Досліджено правові засади механізму надання і скасування митних пільг і тарифних преференцій. Запропоновано чітко розподілити між органами державної влади повноваження щодо надання, припинення й контролю за законністю користування митними пільгами й тарифними преференціями. Показано закономірний взаємозв’язок національної й загальної (міжнародної) систем преференцій у зовнішній торгівлі.
У результаті детального аналізу стану нормативного регулювання відповідної сфери суспільних відносин сформульовано конкретні пропозиції щодо можливих шляхів оптимізації організаційно-правового механізму митних пільг і тарифних преференцій.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукового завдання щодо заповнення прогалин у теоретичному обґрунтуванні й нормативному закріпленні митних пільг і тарифних преференцій, імплементації відповідних міжнародно–правових норм з метою раціоналізації процесу їх надання відповідно до ідеї справедливості – вихідної засади правової ідеології демократичної держави, а також ефективності в умовах активізації процесу реалізації євроінтеграційної стратегії України.
Отримані результати дисертаційного дослідження можна сформулювати у вигляді наступних положень теоретичного характеру:
Митно-правовий інститут митних переваг належить до базових правових системних утворень митного права разом з митним контролем, митним оформленням і митним регулюванням. Під митними перевагами варто розуміти передбачений актом митного або податкового законодавства, а також укладеним в установленому порядку міжнародним договором України засіб митного регламентування, що полягає у стимулюванні учасників митних правовідносин до реалізації законних прав та інтересів шляхом надання митних пільг, тарифних преференцій, забезпечення функціонування механізму митних привілеїв. Залежно від того, в чому саме і щодо яких товарів і предметів полягає пріоритетність при проведенні митних процедур, митні переваги пропонується класифікувати на митні пільги, тарифні преференції й митні привілеї.
Митні пільги варто визначати як стимулюючий захід митної політики держави щодо надання додаткових прав або звільнення їх від виконання обов’язків перед державою в процесі митних відносин в односторонньому порядку або на умовах взаємності, суть якого – спрощення процедур митного контролю й оформлення, митного обкладення (за винятком імпортного або експортного мита) при переміщенні товарів і предметів через митний кордон держави.
З урахуванням семантичного значення категорії “митний тариф” тарифні преференції пропонується означити як засіб митно-тарифної регламентації по наданню однією державою в односторонньому порядку або на умовах взаємності переваг товарам іншої держави або групи держав у виді звільнення від обкладення митом, зниження ставок мита, встановлення квот на преференційне ввезення товарів та інших предметів, повернення раніше сплаченого мита з метою полегшення їх доступу на внутрішньодержавний товарний ринок.
Варто розмежовувати поняття “тарифні преференції” і “тарифні пільги”. По-перше, саме такий поділ спостерігаємо в назві розд. ІІІ Закону України “Про Єдиний митний тариф” (“Звільнення від сплати мита, тарифні пільги та преференції”), а також у митному законодавстві інших держав. По-друге, означення “тарифні” етимологічно пов’язано з грошовими коштами, вартістю, ціною, номенклатурою товарів, оподаткуванням, бюджетом. По-третє, митний тариф становить собою систематизований звід ставок мита, що встановлюється винятково Верховною Радою України.
Розмежовуючи тарифні пільги й тарифні преференції, враховуючи, що в законодавстві й науковій правовій літературі почасти виникає потреба позначити одним поняттям сукупність і перших, і других, а також з метою формування понятійного апарату митно-правового інституту митно-тарифного регулювання пропонуємо трактувати тарифні пільги (преференції) як засоби реалізації митної політики держави, які полягають у наданні додаткових прав або звільненні від виконання обов’язків перед державою щодо сплати до Державного бюджету України податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються митними органами в процесі переміщення товарів і предметів через митний кордон держави.
Митні привілеї, як заснований на принципі взаємності й міжнародних звичаях засіб митного регулювання у формі норм-доповнень або норм-вилучень, покликані сприяти виконанню офіційно уповноваженими на те особами представницьких функцій.
Митний кодекс України оперує словосполученням “митні пільги” лише коли йдеться про відповідні митні переваги, що надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном (гл. 50). Доцільно, вбачається, передбачити в цьому кодифікованому акті також інші випадки надання митних пільг і тарифних преференцій, що є можливим за умови чіткого сформулювання останніх.
Підставою надання митних пільг і тарифних преференцій є наявність достатніх даних, що підтверджують це право суб’єкта переміщення через митний кордон держави, з одного боку, й відповідний обов’язок митного органу – з другого, застосувати щодо товарів чи предметів спрощену процедуру митного декларування, контролю, оформлення або існування пільгового режиму митного обкладення.
Органом державної влади, покликаним контролювати дотримання законодавства фізичними та юридичними особами, яким надано митні пільги й тарифні преференції, має бути Держмитслужба України. Причому це повноваження необхідно закріпити в МК України як основному кодифікованому акті в галузі митної справи.
Відсутність нормативної моделі правових переваг у сфері митних відносин ставить під сумнів результативність процесу кодифікації митного законодавства. Необхідно погодитися з тим, що Митний кодекс визначає засади організації і здійснення митної справи в Україні. Саме тому Митний кодекс має встановлювати правовий механізм справляння цього самого мита, надання і скасування митних пільг і тарифних преференцій. Водночас за межі предмету регулювання МК України слід винести економічні, організаційні, правові, кадрові й соціальні аспекти діяльності митної служби.
Основним критерієм оцінки ефективності митних пільг і тарифних преференцій є міра досягнення мети їх впровадження у практику митної та зовнішньоекономічної діяльності. Вимірювання ступеня досягнення очікуваних і бажаних позитивних результатів має проводитися за показниками ефективності – належний адресат митної пільги, неущемленість інтересів “непільгової” категорії учасників митних відносин, виправданість та правомірність цілей надання митних та тарифних пільг (преференцій), максимум результату за мінімальних витрат з державного бюджету, вчасність і наукова обґрунтованість, реальність і доступність для передбачених законодавством суб’єктів митних відносин, юридична ефективність, законність та обґрунтованість реалізації наданих додаткових прав.
Вимога, як критерій адекватності нормативної моделі поведінки суб’єкта права істинності намічених законодавцем цілей (тобто “духовні” норми), актуалізує питання внесення змін до ст. 67 Митного кодексу України стосовно: (а) виключення членів сімей указаних вищих посадових осіб держави з числі таких, ручна поклажа й супроводжуваний багаж яких підпадає під дію митної пільги у виді звільнення від митного огляду; (б) звуження випадків застосування такої митної пільги лише поїздками у службових цілях.
Доцільно доповнити Митний кодекс України главою, врегулювавши порядок використання митних пільг і тарифних преференцій, прямо передбачивши у ній, по–перше, критерії віднесення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до числа тих, які можуть користуватися митними пільгами і тарифними преференціями при ввезенні ними товарів на митну територію України, по-друге, обов’язковість відповідності міжнародним стандартам системи звітності за результатами використання митних пільг і тарифних преференцій; по-третє, організаційно–правові заходи, спрямовані на забезпечення повної прозорості та адресності надання даної категорії митних переваг.
Реалізація викладених пропозицій, з одного боку, дозволить підвищити ефективність організаційно-правового механізму надання чи скасування митних пільг і тарифних преференцій як одних з основних інструментів митно-тарифного регламентування, а з другого – служитиме гарантією забезпечення прав і законних інтересів суб’єктів переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон держави.
Існуючі тепер і запроваджувані в майбутньому митні пільги й тарифні преференції мають ґрунтуватися на чітких правових підставах, прозорому механізмі їх надання і припинення їх дії. Вони покликані сприяти вирішенню важливих тактичних завдань економічного розвитку і стратегічних цілей сучасної митної політики України. Виважена й науково обґрунтована система митних переваг становить собою доволі потужний інструментарій проведення ринкових перетворень, формування в суспільній свідомості й у міжнародної спільноти позитивної уяви про Україну як державу європейську не лише географічно, а й з точки зору розвиненості державних інституцій і громадянського суспільства.
Публікації автора:
Майстренко О.В. Митні пільги // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2000. – № 44 - С. 129. – 132.
Майстренко О.В. Митно-тарифне регулювання // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2001. – № 46. – С. 151.
Майстренко О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з незаконним використанням митних пільг в умовах ринкових відносин //Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2001.– № 47. – С. 117–120.
Майстренко О.В. Визначення поняття митних пільг // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2003. – № 62. – С. 65.
Майстренко О.В. Контроль за наданням тарифних пільг на етапі митного оформлення // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – 219 с.
Майстренко О.В. Пільгові операції у Митному кодексі ЄС// Актуальні проблеми економічної безпеки України в умовах її інтеграції до світового співтовариства: Матер. наук.-практ. конф. курсантів, студентів і молод. науковців (м. Дніпропетровськ, 31 бер. – 1 квіт. 2005 р.) – Дніпропетровськ: Академія митної справи України, 2005. – 149 с.
Майстренко О.В. Митне регулювання в умовах економічної інтеграції // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 24–25 лист. 2005 р.) – Дніпропетровськ: Академія митної справи України, 2005. – С. 49–50.
Майстренко О.В. Митні переваги як інститут митного права // Тези Форуму вчених-адміністративістів південно-східних регіонів (м. Запоріжжя, 19–20 жов. 2006 р.). – Запоріжжя: ЗНУ. – 2006. – С. 91.
Прядко О.В. Митні переваги як митно-правовий інститут // Митна політика та актуальні проблеми економічної та митної безпеки України на сучасному етапі: Матер. міжн. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 23 лист. 2007 р.) – Дніпропетровськ: Академія митної справи України, 2008. – С. 191–193.