Анотація до роботи:
Савицька Л.Л. Мистецтво України в контексті художнього життя межі століть. 1890–1910-ті роки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київ, 2006. У дисертації на основі матеріалу художнього життя Києва, Харкова, Одеси досліджено процес трансформації українського образотворчого мистецтва наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Простежено появу нових творчих орієнтацій та їх взаємодію з сакралізованою традицією фольклору. Показано, що за всіх змін у культурі, множинності стилістичних пошуків діалог із народним мистецтвом залишався провідним чинником розвитку українського мистецтва, який впливав на характер прийняття й інтерпретації ідей символізму та модерну. З’ясовано, що професіональне мистецтво, сформоване в руслі властивого фольклору життєствердження, виявилося несприйнятливим до естетики потворного. Тому образна деформація реальності в мистецтві Україні помітного поширення не набула. Показано, що експресія зображувально-виражальних засобів укладається в межі колірних переваг і пластики, не порушуючи естетики народного мистецтва. З’ясовано роль і функції ідилічного пейзажу в перспективі розвитку українського мистецтва. Стверджено, що поетизація минулого та створення картини значень, звернених до національної історії, становлять основу українського варіанта символізму. Дисертація створює загальну картину змін у мистецтві України на початку ХХ ст. та регіональних особливостей художнього процесу. Дисертація містить новий фактичний матеріал, пов’язаний із аналізом творчості авангардних об’єднань Харкова «Блакитна лілія» і «Спілка сімох». Автор вводить до наукового обігу низку маловивчених подій художнього життя України та імена забутих майстрів мистецтва. |