У висновках викладені загальні підсумки, зроблені автором у процесі проведення комплексного порівняльно-правового дослідження муніципального управління в США та в Сполученому Королівстві на сучасному етапі. Для систем органів муніципального управління Сполученого Королівства та США характерна, в першу чергу, відсутність єдиної системи цих органів на всій території країни та наявність як органів муніципального управління, створення яких є обов’язковим, так і органів, створення яких є факультативним. На відміну від існуючої в літературі точки зору, констатується, що до складу сучасної системи органів муніципального управління Сполученого Королівства входять лише органи муніципального управління загальної компетенції, а не загальної та спеціальної компетенції, як в США. Щодо органів муніципального управління спеціальної компетенції США наведено аргументи, які підтверджують, що не всі спеціальні та шкільні округи є органами муніципального управління, а тільки ті, що належать до незалежних (досить детальний розгляд муніципального управління в спеціальних та шкільних округах США в усіх розділах дисертації пов’язаний з тим, що інформація про ці органи включається до відповідних досліджень рідко). При розгляді організації муніципального управління в Сполученому Королівстві, увага звертається на нові, запроваджені у травні 2002 року організаційні форми “мер і менеджер”, “мер і кабінет”, “лідер і кабінет”, надається їхня характеристика. Зазначається, що при розробці цих форм використовувався відповідний досвід функціонування в США організаційних форм управління муніципальних корпорацій “рада – менеджер” та “рада – мер” у двох її різновидах: “рада – слабкий мер” та “рада – сильний мер”. Обстоюється точка зору щодо того, що вони є саме різновидами цієї форми, а не самостійними організаційними формами управління муніципальних корпорацій. При дослідженні організаційних форм муніципального управління в США аналізується також історія їхньої появи. Так, сучасний погляд на виникнення комісійної форми управління муніципальних корпорацій дає підстави стверджувати, що, на відміну від поширеного твердження, ця форма виникла не на основі практики управління приватними корпораціями, а на базі комісійної форми муніципального управління графств. Розглядаються також інші форми муніципального управління графств в США (“колегія – виборний керівник” та “колегія – менеджер”). Особлива увага звертається на організацію муніципального управління в тауншипах, – вони, поряд з органами муніципального управління спеціальної компе- тенції, найчастіше залишаються поза увагою дослідників. Зокрема, автором пропонується виділяти дві організаційні форми муніципального управління тауншипів у залежності від того, є тауншип інкорпорованим чи ні.
З урахуванням практичної і наукової важливості поглибленого вивчення досвіду зарубіжних країн для підвищення ефективності муніципальної реформи в Україні звертається увага на деякі інститути муніципального управління в США та у Сполученому Королівстві, більш детальні подальші дослідження яких представляються перспективними в разі можливого використання в майбутньому. Крім того, сформульовано ряд пропозицій щодо можливого вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування з урахуванням досвіду Сполученого Королівства та США на сучасному етапі. Так, відсутність прямої залежності обсягу коштів, які надходять від них у бюджети органів місцевого самоврядування від місцевих податків та зборів, від кількості місцевих податків та зборів, дозволяє вважати за доцільне поступове скорочення в Україні кількості місцевих податків та зборів з тим, щоб звести їх до одного, аналогічного податку місцевої ради у Сполученому Королівстві (у даний час, незважаючи на наявність сімнадцятьох місцевих податків і зборів, основу бюджетів органів місцевого самоврядування складають відрахування від загальнодержавних податків). Деякі науковці та практики відзначають, що істотним недоліком є наявність в України лише однієї організаційної форми місцевого самоврядування. З огляду на це, у дослідженні міститься пропозиція щодо введення в Україні: – для територіальних колективів, до складу яких входить менше ніж 150 членів, – єдиної, спрощеної форми місцевого самоврядування (з використанням відповідного досвіду Сполученого Королівства); – для всіх інших територіальних колективів, на вибір членів територіальних колективів, – одного з двох різновидів існуючої організаційної форми місцевого самоврядування, розроблених з використанням відповідного досвіду США (організаційна форма управління муніципальних корпорацій “рада – мер”). |