Анотація до роботи:

Сиромля Н.М. Мовні засоби вираження символу (на матеріалі російської поезії символізму). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – Київ, 2006.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню мовних засобів вираження лінгвістичних символів «Вогонь», «Вода», «Земля», «Повітря» в ліриці російських символістів. Аналізуються лексичні та граматичні засоби експлікації традиційних та індивідуально-авторських значень символів-стихій першоелементів буття в поетичному мовленні К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова.

У роботі описана структура лінгвістичного символу та концепту як ядерної одиниці символу, обґрунтовано лінгвістично-семіотичний підхід до аналізу символу в поезії російських символістів.

На підставі виявлення семантичного наповнення лінгвістичних символів з’ясовано, що експліковані значення створюють єдиний змістовий символістський континуум – безперервну експлікацію традиційних та авторських значень від одного символу до іншого у ліриці чотирьох поетів-символістів.

Структура лінгвістичного символу організована у формі поля, де ядром є найбільш частотні варіанти вираження, периферією – найменш частотні. Отже, базовим елементом лінгвістичного символу є концепт, який має, у свою чергу, ядро (номінативні значення однойменної лексеми та її дериватів), асоціативний шар (атрибутивні конструкції з лексемою-номінантом символу), образний шар концепту (граматичні моделі номінативних та дієслівних сполучень лексеми-експлікатора символу та похідних від неї лексем у переносних значеннях, синтаксичні конструкції).

У структурі лінгвістичного символу виявлено безпосередню взаємодію концепту з міфологемами та архетипами, які експлікують зв'язок з давньою моделлю світу та міфологією або релігією, що зумовлено особливістю розуміння російськими поетами символістами категорії символу. Аналіз концепту «символ» у поетичному мовленні К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова дозволив виявити спільні семи: зв'язок з емоціями та почуттями людини, переживаннями, міфологією та релігією..

Використання методики виявлення та аналізу лінгвістичного символу дало змогу визначити лінгвістичні символи «Вогонь» і «Земля» у поезії К.Бальмонта, А.Бєлого, О.Блока, В.Брюсова, лінгвістичний символ «Вода» – в ліриці К.Бальмонта, О.Блока, В.Брюсова, лінгвістичний символ «Повітря» – в поетичних текстах К.Бальмонта, А.Бєлого.

При актуалізації ядерних елементів символів-стихій на лексичному рівні спостерігається переважання номінативних значень однойменних лексем. Превалювання переносних значень виявлено при експлікації традиційного і авторського наповнення лінгвістичних символів «Вогонь» у ліриці А.Бєлого і «Вода» в поезії К.Бальмонта. Експлікація символіки стихії води у поетичному мовленні О.Блока і В.Брюсова супроводжується майже однаковою кількістю прямих і переносних значень лексеми «вода» та її дериватів.

Дериватологічне поле лінгвістичних символів-стихій першоелементів буття характеризується значною кількістю неологізмів. Найбільш частотні оказіоналізми-ад’єктиви у поетичному мовленні А.Бєлого (символ «Вогонь»); деривати лінгвістичного символу «Земля» об’єктивовані прикметниками, іменниками, субстантивованими прикметниками (К.Бальмонт, В.Брюсов); деривати лінгвістичного символу «Вода» відрізняються від інших значною кількістю експлікацій переносних значень у поезії К.Бальмонта; особливістю мовного оформлення лінгвістичного символу «Повітря» є значне превалювання утворених від лексеми «повітря» словоформ відносно мотивуючого слова. Слід визначити активне вживання переносних значень дериватів.

Аналіз асоціативних полів лінгвістичних символів-стихій, експлікованих ад’єктивами, дозволив визначити такі зв’язки: лінгвістичні символи «Вогонь», «Вода» «Земля», «Повітря» співвідносяться з ідеєю взаємодії стихій першоелементів буття, з живою істотою, з людиною (тіло, почуття, мислення, світ артефактів, які зроблено людиною) невидимими істотами, звучанням, різними кольорами, світлом.

Отже, на рівні об’єктивації асоціативних зв’язків символів-стихій простежуться прогнозування образних значень – початковий процес символізації, в основі якого міститься давній аніматизм та антропоморфізм.

Образний рівень лінгвістичних символів актуалізовано переносними значеннями однойменних лексем та їх дериватів, які експліковано у граматичних моделях номінативних словосполучень (найбільш активна граматична модель типа N_N1N_N2), сполучень слов-експлікаторів символів з дієсловами у ролі як агенса, так і пацієнса. Виявлено переважання актуалізації першої позиції при вираженні лінгвістичних символів «Вогонь» та «Вода», другої – при експлікації символістських інтерпретацій символів «Земля» та «Повітря».

Синтаксичні засоби вираження лінгвістичних символів «Вогонь», «Земля», «Вода», «Повітря» у ліриці російських символістів характеризуються активним вживанням порівняльних зворотів і паралельних конструкцій. Порівняльні конструкції є найбільш частотними у поетичному мовленні К.Бальмонта і В.Брюсова при експлікації усіх лінгвістичних символів-стихій. Спостерігається незначне переважання об’єктивації позиції суб’єкта зіставлення у порівнянні з позицією об’єкта зіставлення при вираженні лінгвістичних символів-стихій. Паралельні конструкції експліковані, по-перше, лексичними і анафоричними повтореннями, по-друге, використанням однорідних членів речення, однорідних речень. Активно використовуються паралельні конструкції у поетичному мовленні О.Блока, В.Брюсова, А.Бєлого.

Периферія лінгвістичних символів «Вогонь», «Вода», «Земля», «Повітря» актуалізована міфологемами, які відновлюють прецедентні ситуації слов’янської, грецької, скандинавської, європейської, римської міфології, біблейського походження.

У периферійному шарі виявлено міфологеми, які мають досить слабкий зв'язок з ядром символу, внаслідок чого вони виходять за межі одного лінгвістичного символу, створюючи групи символів зі спільною міфологемою. Так, міфологема душа виявлена у периферії усіх лінгвістичних символів-стихій першоелементів буття, що сприяє вираженню основної для символістів ідеї світобудови – про взаємодію світу феноменів та світу ноуменів (за Платоном).

Архетипи, які утворюють периферію лінгвістичних символів, містять в собі практично усі основні опозиції, характерні для давньої слов’янської моделі світу. Спільними для лінгвістичних символів «Вогонь», «Вода», «Земля», «Повітря» є протиставлення: вогонь – волога, верх – низ, життя – смерть, день – ніч.

Особливістю мовних засобів вираження лінгвістичних символів є взаємодія ядерних елементів з периферійними – концептів з міфологемами та архетипами. Переосмислення останніх зумовлює утворення індивідуально-авторської символіки стихій.

Таким чином, використання російськими поетами-символістами спільних міфологем та архетипів сприяло формуванню єдиного символістського континууму при експлікації значень лінгвістичних символів-стихій: зв'язок зі світом божеств та міфологічних істот, емоційно-почуттєвим та ментальним світом людини, амбівалентність, анімо-аніматичність; взаємодія стихій першоелементів буття; співвідношення з творчістю (музика, поезія), символістськими візіонерськими переживаннями.

Публікації автора:

1. Сыромля Н.Н. О некоторых символах в поэзии русского символизма // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Филология», 2004. – Т.16 (55). №1. – С. 201–207.

2. Сыромля Н.Н. Лингвистические механизмы порождения символических значений «Огня», «Воздуха» и «Земли» в ранней лирике А.Белого // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия «Филология». Том 18 (57). 2005. – №2. – С. 139–142.

3. Сыромля Н.Н. Анализ лингвистического символа «Воздух» в ранней лирике А.Белого // Система і структура східнослов’янських мов: до 170-річчя з дня народження О.О.Потебні: Зб. наук. праць. / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання України, 2005. – С. 191–195.

4. Сыромля Н.Н. «Звукоцвет» как фонетическое средство выражения символа в поэзии В.Брюсова // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство ): Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – Випуск 1. – С. 121–124.

5. Сыромля Н.Н. Языковое оформление лингвистического символа «Земля» в лирике русских поэтов-символистов // Науковий часопис Національного педагогічного університета імені М.П.Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства, 2006. – №1. – С. 70–73.

6. Сыромля Н.Н. Структура лингвистических символов квадры первоэлементов бытия в поэзии русских символистов // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. – С. 129–132.

7. Сыромля Н.Н. Анализ языковых средств выражения символа в стихотворении К.Бальмонта «Воззванье к океану» // Культура народов Причерноморья, 2004. – Том 1. №49. – С. 61–63.

8. Сыромля Н.Н. Языковое выражение символа «море» в стихотворении В.Брюсова «Месяца свет электрический…» // Мова і культура: Наукове видання. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. – Т.IV/2. – Вип.7: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. – С. 151–155.

9. Сыромля Н.Н. Ассоциативный комплекс традиционного символа «Огонь» как объект лингвистического анализа (на материале поэзии русского символизма) // Мова і культура: Наукове видання. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 157–160.

10. Сыромля Н.Н. Лингвистический анализ символа «Вода» в поэзии К.Бальмонта // Анна Ахматова: эпоха, судьба, творчество: крымский Ахматовский научный сборник. – Вып.3. – Симферополь: Крымский Архив, 2005. – С. 185–192.