У Висновках до дисертаційної роботи підсумовуються та узагальнюються основні результати дослідження. 1. Психографія розвивається в руслі маніпулятивного дискурсу й інтегрує різноманітні засоби впливу на свідомість і підсвідомість індивідуума та суспільства (комунікативний вплив, маніпулювання, створення гіперреальності, створення симулякрів третього порядку і т. ін.), є принципово новим засобом впливу, який спрямований на профілювання та перепрофілювання суспільної та індивідуальної свідомості з метою органічного “вбудовування” в наявний споживчий дискурс. 2. Аналіз процесів психографування дозволяє говорити про те, що феномен психографії сягає міфу. Міф у сучасній науковій парадигмі розглядається не тільки як “сакральна історія соціуму”, але і як певна модель, система координат – з одного боку, і певна сутність, що творить, структурує навколишню дійсність, – з іншого. Дуалізм осягнення міфу виявляється й у тому, що він осмислюється і як феномен, що гармонізує, і як такий, що викривлює. Особливий акцент при цьому робиться на ролі міфу в житті соціуму та окремої особистості і його синкретизмі з сучасними засобами масової комунікації. Усе це дозволяє співвіднести міф із феноменом психографії і визначити останню як сучасне міфотворення. 3. Особливо значущим для розуміння феномена гендерної психографії є поняття “гендер”. З одного боку, гендерна диференціація суспільства є одним із найбільш ефективних засобів сегментування, оскільки гендерна належність є невід’ємною характеристикою будь-якого індивіда. З іншого боку, аналіз становлення та розвитку такої порівняно молодої науки, як гендерологія, дозволяє говорити про те, що завдяки оперуванню опозицією “маскулінність – фемінність” поняття “гендер” може сягати міфу, тому що саме для міфу бінарна опозиція “чоловік – жінка” є однією з найбільш значущих. 4. Оскільки на сучасному етапі міфологічний дискурс, у тому числі й сучасна міфологія, впроваджується за допомогою засобів масової комунікації, особливо вагомими для транслювання гендерної психографії є саме гендерно марковані засоби масової комунікації, так звані “жіночі” та “чоловічі” журнали. Вони мають низку диференційних ознак – таких, як інтеграція рекламної і публіцистичної комунікації, відеократичність, трансляція психографічного дискурсу, що дозволяє вважати їх особливим видом засобів масової комунікації, до якого зараз застосовується назва “глянцевий”, або “гламурний”, журнал, запозичена до наукового дискурсу з профанного. Роль “жіночих” та “чоловічих” журналів як інструментів гендерної психографії не тільки екстралінгвістично обумовлена, але й реалізується на мовному рівні в двох аспектах: завдяки наявності мовних маркерів гендерно маркованої комунікації і трансляції гендерних стереотипів. Гендерно позначені мовні об’єктивації у дослідженому матеріалі засвідчені на лексичному, словотвірному, синтаксичному рівнях мови, а також у міфологічних імплікаціях, фреймах, концептах. 5. Аналіз тенденцій вивчення чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки в сучасній лінгвістиці дозволяє зробити висновки про існування не тільки ситуативно обумовлених та необумовлених відмінностей у жіночій та чоловічій мовленнєвій поведінці, але й про існування стереотипів чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки, які залучаються при потребі гендерного маркування комунікації або комунікантів. 6. Дослідження таких маркерів гендерної комунікації, як суфікси емоційної оцінки, інвективна лексика та евфемізми, вставні слова та словосполучення, міфологічні імплікації, доводить, що в гендерно маркованих засобах масової комунікації маркери чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки застосовуються не тільки відповідно до стереотипних уявлень про чоловічу / жіночу мовленнєву поведінку, але й залежно від належності певного “чоловічого” або “жіночого” журналу до “прозахідної” чи до “аутентичної” традиції масової комунікації. 7. Маркери гендерної комунікації є засобами конструювання гіперреальності. Вони виконують як профілюючу, так і перепрофілюючу функції. Суфікси емоційної оцінки маркують не лише гендер мовця, а й гендерну ідентифікацію тематики комунікації. “Аутентичні” “жіночі” та “чоловічі” журнали майже не відрізняються за кількісними показниками, отже, не транслюють стереотипу. “Прозахідні” “жіночі” та “чоловічі” журнали транслюють стереотип. Інвективна лексика частіше вживається в “жіночих“ журналах, а евфемізми властиві більшою мірою “чоловічим“ журналам. Отже, жіноча комунікація більш відверта. Цей фактор руйнує загальноприйнятий стереотип. Використання вставних слів і словосполучень у більшому обсязі притаманне “чоловічим“ журналам, що також руйнує стереотипне сприйняття. Відповідає стереотипу те, що в “жіночих“ журналах більше вставних слів та словосполучень зі значенням невпевненості, ніж упевненості, але в “чоловічих“ журналах вони використовуються однаково часто, а не з домінуванням значення впевненості, усупереч стереотипу. Кількісні показники використання міфологічних імплікацій у “жіночих” та “чоловічих” журналах відбивають стереотип про притаманність жінкам традиційного мислення. До того ж вони виконують потужну структуруючу функцію, завдяки якій міфологізуються навіть профанні одиниці кодів переосмислення, які потрапляють в орбіту міфологічних імплікацій. 8. У гендерно маркованих засобах масової комунікації в рамках концептуальної опозиції “маскулінність – фемінність” формується квадра концептів “мужчина”, “женщина”, “девушка”, “парень”. Звернення до даних тлумачних (лінгвістичних та етнолінгвістичних) словників дозволяє зазначити, що в таких словниках фіксується внутрішня динаміка, притаманна такій квадрі концептів. Аналіз даних фразеологічних словників та пареміологічних збірок свідчить про наявність квантитативної та конотативної асиметрії, притаманної квадрі концептів. 9. Гендерні стереотипи є засобами конструювання гіперреальності. Вони виконують як профілюючу, так і перепрофілюючу функцію. Гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант”, відповідають стереотипам “соціальне – особистісне” як “чоловіче – жіноче”, гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант + атрибут”, також відповідають стереотипам, а гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований атрибут + об’єкт”, частково відповідають стереотипам і водночас руйнують деякі з них. 10. Аналіз наповнення концептуальної опозиції “маскулінність – фемінність” у традиційних та сучасних формах репрезентації мовної свідомості, а також у гендерно маркованих засобах масової комунікації у вигляді квадри концептів “мужчина”, “женщина”, “парень”, “девушка” дозволяє говорити про те, що потенціал динаміки всередині квадри концептів закладено від початку. Більше того, можна припустити, що саме формування жорстких опозицій між компонентами квадри є більш деструктивною тенденцією, ніж формування динамічних опозицій, які можуть сприйматися на даному етапі як нетрадиційні. Тобто психографічний вплив у гендерно маркованих засобах масової комунікації відбувається не тільки у процесі руйнування чи деформації традиційних стереотипів, а й завдяки використанню традиційних гендерних стереотипів, у тому числі в нетрадиційних контекстах. Отже, потенціал продовження даного дослідження може бути реалізовано в аналізі використання гендерних стереотипів з урахуванням контекстів (традиційних або трансформованих ситуацій). |
