У висновках подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст концепції дисертанта. Зазначено, що інтеграційні процеси, які пронизують сучасну Європу, створюють об’єктивні передумови для поглиблення контактів між народами, розширення горизонтів співробітництва, а відповідно й вимагають створення адекватних механізмів для діалогу культур, поглибленого розуміння народами одне одного, толерантного сприйняття відмінностей, подолання суперечностей та локальних конфліктів, що інколи виникають. До цього ж спонукають інтенсивні міграційні процеси, обсяги яких щороку зростають і які породжують низку проблем і суперечностей економічного, політичного і соціокультурного плану. Головною з них є проблема забезпечення доступу мігрантів до європейських економічних можливостей та соціальних пільг, інтеграція іммігрантів (легальних і не легальних) в нові для них локальні соціуми та запобігання зростання клаустофобів серед громадян західних країн. Зростання потенційної загрози напруженості між мігрантами та корінним населенням стимулює пошук механізмів взаєморозуміння, одним з найбільш дієвих серед яких є мовні стратегії, що реалізуються в європейському просторі. Підкреслюючи дієвість економічних, політичних та правових чинників, дисертант наголошує, що мовні стратегії не можуть бути вторинними засобами, бо саме вони прокладають шлях і готують грунт до розуміння народів і культур, толерантного сприйняття та співпраці. Мовні стратегії розглядаються в дисертації як механізми освоєння і користування іноземними мовами в багатомовному культурному просторі. Їх сукупність є основним культурним комунікаційним засобом, провідним елементом соціалізації особистості, її аккультурації. Поряд і спираючись на досягнення таких наук, як семіотика (аналіз знакового представництва мови), лінгвістика (аналіз природних мов), культурна семантика (аналіз мови як засобу відображення смислу) філософія освіти розглядає мовні стратегії як засіб розуміння народами культурних відмінностей одне одного, осягнення цих відмінностей як унікального формовитвору єдиної людської сутності, досягнення на цій основі їх (особливостей) толерантного сприйняття. Вони розглядаються як засіб подолання непорозуміння (неадекватного розуміння), яке завжди виникає при комунікації культур у багатокультурному просторі. Освоєння мовних стратегій є пріоритетним напрямом освітньої політики країн-учасників Болонського процесу. Ця ж норма є пріоритетною й для України. Вивчення іноземних мов – в дисертації обстоюється думка про те, що ефективний міжкультурний діалог у європейському просторі може бути налагодженим при умові освоєння декількох іноземних мов – має здійснюватись на основі вільного володіння рідною мовою, так як лише вона дозволяє особистості самоідентифікуватись з власною культурою й вступати в міжкультурний комунікаційний процес у якості активного, повноважного й відповідального суб’єкта. В дисертації аналізуються сучасні мовні технології, підкреслюється значення впровадження інформаційних мовних технологій. |
