Анотація до роботи:

Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х – початок 2000-х років). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню основних мовних засобів, які використовуються для створення публіцистичного образу в газетних текстах, з урахуванням їх соціолінгвістичних і прагмалінгвістичних параметрів. У дослідженні розглядається публіцистичний образ держави, який за останні 20 років зазнав певних трансформацій, пов’язаних із змінами в житті українського суспільства і України в цілому. Встановлено, що публіцистичний образ держави є важливим елементом політичного дискурсу. Дослідження підтверджує, що публіцистичний образ складається з концептів, ключових слів, що їх позначають, а також з тих одиниць мови, які виражають або здатні виражати оцінку, а саме: лексем з оцінними семами, що містяться у денотативному або конотативному значенні, метафор, фразеологізмів з оцінною семантикою, прецедентних текстів і деяких графічних елементів. Формування досліджуваного образу відбувається також на базі дії аксіологічних моделей “своє” – “чуже” і “нове” – “старе”. Вищезазначені мовні засоби по-різному реалізуються у газетних текстах, і їх активність цілком залежить від зміни стратегії політичного дискурсу.

1. Публіцистичний образ держави, виконуючи у політичному дискурсі функції впливу, переконання, а також гносеологічну функцію, стає його конститутивною одиницею. Дослідження підтверджує, що публіцистичний образ складається з концептів, ключових слів, що їх позначають, а також тих одиниць мови, які виражають або здатні виражати оцінку. Займаючи домінантну позицію у структурі публіцистичного образу, категорія оцінки виступає основним критерієм добору тих мовних одиниць, які беруть участь у його формуванні.

2. До корпусу мовних одиниць, прагматична спрямованість яких полягає у створенні публіцистичного образу держави, належать лексеми з оцінними узуальними ядерними, потенційними або периферійними семами, що містяться у денотативному або конотативному компонентах значення, а також метафори, фразеологічні одиниці з оцінною семантикою, прецедентні тексти і графосемантичні засоби. На формування досліджуваного образу впливає також онтологічне та оцінне наповнення аксіологічних моделей “своє” – “чуже” і “нове” – “старе”. Ці мовні засоби по-різному реалізуються у газетних текстах і їх активність у процесі створення образу держави цілком залежить від зміни стратегії політичного дискурсу на кожному окремому етапі.

3. Головним завданням політичного дискурсу І періоду (1978 – 1985 рр.) є створення позитивного публіцистичного образу держави – СРСР, а саме: показати могутність і силу держави, переваги комуністичної ідеології і планового ведення господарства. Для реалізації цього завдання найактивніше використовуються ідеологеми (лексеми, словосполучення, здебільшого перифрази, кліше), а також лексеми з оцінним значеням. Значну роль відіграють такі продуктивні метафоричні моделі, як ВІЙНА, РОДИНА, БУДОВА, СПОРТ, ПРИРОДА, ШЛЯХ, ЛІНІЯ, КУРС (за зменшенням ступеня продуктивності). Основна мета використання лапок як засобу графосемантики полягає у розмежуванні “свого” і “чужого” за рахунок виявлення іронії щодо реалій “чужого” світу і позитивної оцінки реалій “свого”. Механізм позатекстової оцінки у цей час спрямований на те, щоб позитивно оцінити образ держави і унеможливити появу індивідуалізованої (негативної/нейтральної) оцінки. Характерною ознакою цього періоду є стабільність розташування оцінок у структурі аксіологічних моделей: “своє” (добре) – “чуже” (погано) і, найчастіше, “нове” (добре) – “старе” (добре). До периферійних засобів належить використання системних оцінних фразеологізмів і прецедентних текстів.

4. У період перебудови надзавданням політичного дискурсу стає відображення процесів демократизації суспільства, звільнення від старих догм, втілення ідеї ринку. Відповідно до цього публіцистичний образ держави (СРСР/УРСР) оцінюється як позитивно, так і негативно. При цьому засоби створення позитивного образу залишаються незмінними (використання ідеологем і слів з оцінним значенням), а формування негативного образу здійснюється за рахунок використання лексем з узуальними негативними оцінними семами, лексем із стилістичним компонентом значення, шляхом вживання трансформованих фразеологізмів та “іронічних” лапок. У цей час “спрацьовують” такі метафоричні моделі, як ВІЙНА, ШЛЯХ, МЕДИЦИНА, БУДОВА, КУРС, ТРАНСПОРТ тощо, при цьому “в середині” перших трьох спостерігається коливання між позитивною і негативною оцінками. Позатекстова оцінка здебільшого спрямована на створення позитивного образу держави, проте створюваний у межах того самого висловлення/тексту образ може сприйматися і позитивно, і негативно. Продуктивною залишається така модифікація моделі “своє” – “чуже”, як “своє” (добре) – “чуже” (погано). Специфіка використання цієї моделі полягає в активізації варіанта “своє₁” (Україна) – “чуже” (СРСР, Центр), який демонструє появу антагоністичних відношень між СРСР і УРСР. Модель “нове” – “старе” набуває вигляду “нове” (теперішнє) – “старе” (минуле), а в оцінному плані має всі можливі варіанти. На периферії все ще залишаються прецедентні тексти, хоча за їх допомогою поруч з позитивною оцінкою активніше створюється негативна.

5. З набуттям Україною статусу суверенної і незалежної держави постала необхідність утворення такого її публіцистичного образу, який би відображав національну ідею, консолідував націю, сприяв демократизації суспільства. У цей період простежується тенденція до розширення корпусу мовних одиниць, які представляють публіцистичний образ держави. Своєрідним у цей час є те, що раціональна оцінка сприяє створенню як позитивного, так і негативного образу держави, а можливості емоційної оцінки використовуються для формування негативного образу. Якщо раніше основна увага приділяється номінації концептів держава і партія, то тепер – концепту політик. Продуктивними метафоричними моделями є такі: ВІЙНА, СПОРТ, МЕДИЦИНА, ТЕАТР, ПРИРОДА, МУЗИКА, ТРАНСПОРТ, ГРА, КАРТИ. Активно використовуються фразеологічні одиниці, до семантики яких входить оцінний компонент, а також трансформовані фразеологізми і прецедентні тексти (найчастіше – заміна або додавання компонента/компонентів). При експлікації оцінки лапки виділяють нові номінації, слова з переносним значенням, оказіоналізми і, як правило, слугують для створення іронії. Периферійним засобом стає використання ідеологем. Позатекстова оцінка образу держави здебільшого залежить від індивідуального сприйняття інформації, що зумовлює виникнення як позитивної, так і негативної оцінки при сприйманні того самого тексту. Відбувається актуалізація такого варіанта моделі “своє” – “чуже”, як “своє” (погано) – “чуже” (добре), а “своє” (добре) – “чуже” (погано) стає непродуктивним. У моделі “нове” – “старе” зміни відбуваються тільки в межах оцінного плану, при цьому відсутня модифікація “нове” (добре) – “старе” (добре), що була актуалізованою раніше. За незначним винятком, мовні засоби направлені на створення негативної оцінки, що зумовлене прагненням адресантів інформації використати потенціал цих засобів для реалізації зазначеної позитивної мети.

Аналіз мовних ресурсів представлення образу держави в газетних текстах дає змогу вирішити певні лінгвістичні завдання теоретичного та практичного характеру. Разом з тим, у сфері досліджуваної проблематики залишається простір для подальшого вивчення репрезентації публіцистичного образу. Цікавими в цьому плані були б дослідження, що базуватимуться на порівняльному аналізі газетних текстів двох і більше мов. Крім того, подальше вивчення поставленої проблеми дозволить розширити корпус мовних одиниць, використаних для створення публіцистичного образу, зокрема, задіяти ресурси словотвору, морфології, синтаксису тощо.

Публікації автора:

1. Фразеологічні одиниці як засіб утворення публіцистичного образу (на матеріалі газетних текстів 1990-х років) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наук. статей. Вип. 2. – К.: КДЛУ, 1999. – С.20 – 23.

2. Метафоричні моделі українського політичного дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірник наук. статей. Вип. 3. – К.: КДЛУ, 2000. – С.21 – 26.

3. Про деякі способи вираження оцінки в системі представлення публіцистичного образу (на матеріалі газетних текстів 1990-х рр.) // Проблеми зіставної семантики. Збірник наук. статей. Вип. 4. – К.: КДЛУ, 1999. – С. 158 – 162.

4. Ціннісні орієнтації в газетному тексті: соціолінгвістичний та прагматичний аспекти // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Вип. 9. – Ізмаїл: ІДПІ, 2000. – С. 152 – 155.

5. Способи номінації політика (на матеріалі українських і російських газет) // Проблеми зіставної семантики. Збірник наук. статей. Вип. 5. – К.: КДЛУ, 2001. – С. 148 – 151.

6. Модифікації аксіологічної моделі “нове” – “старе” в газетних текстах // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник наук. праць. Вип 4: Українське і слов’янське мовознавство. – Ужгород: УНУ, 2001. – С. 116 – 118.

7. Лапки як одиниця експресивної графіки // Культура слова. – К.: Ін-т української мови, 2001. – Вип. 59. – С.67 – 71.

8. Особливості використання прецедентних текстів у мові газети // Семантика мови і тексту. Збірник статей VI Міжнародної наукової конференції 26-28 вересня 2000 р. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – С.75 – 78.

9. Мовна репрезентація образу держави у вітчизняній та англомовній пресі (США). До проблеми методології // Актуальные проблемы изучения и преподавания русского языка. Сб. статей. – Сумы: СГПИ, 1996. – С.40 – 44.