У висновках дисертаційної праці здійснено узагальнення і підбито підсумки основних результатів дослідження. Агресивні мовленнєві дії в масмедійному політичному дискурсі, який є закономірним результатом еволюції політичного та масово-інформаційного дискурсів і водночас чинником їхнього подальшого розвитку, зокрема в газетній комунікації, підпорядковані глобальному завданню зменшення авторитету політичних опонентів і контролюються агресивними комунікативними стратегіями. Мовленнєві стратегії зумовлюють вибір семантичних, стилістичних і прагматичних засобів мовця і реалізуються за допомогою різноманітних мовленнєвих тактик і прийомів. Центральне місце серед засобів реалізації агресивних комунікативних намірів посідають інвективи, тобто такі мовні одиниці, за допомогою яких можна образити опонента. Це поняття охоплює значно ширше коло явищ, ніж табуйовані лексико-фразеологічні одиниці (вузьке розуміння терміна). Інвективна тактика – це найефективніший спосіб реалізації агресивних комунікативних стратегій, зокрема мовленнєвої стратегії дискредитації. Аналіз сучасної російськомовної політичної газетної комунікації засвідчив можливість використання низки прийомів для реалізації інвективної тактики. Це прийоми мовленнєвого маркування відчуження («навішування ярликів», «переключення мовленнєвих кодів» – прийом, характерний саме для масмедійного політичного дискурсу України); інформаційні прийоми («коментоване цитування», «пояснення», «думка експерта», «поширення чуток», «припущення», «вигадані слова інвектума»); логіко-лінгвістичні («редефінування» (або «зривання масок»), «імплантація псевдофакту», «зіставлення», «протиставлення», «узагальнення»), а також текстолінгвістичні прийоми («повтор», «інвектива в заголовку»). Проведений аналіз лексико-фразеологічних засобів реалізації інвективної тактики засвідчив, що з метою завдання образи в газетній комунікації зазвичай використовується жаргонна, загальносленгова, розмовна і стилістично нейтральна негативно оцінна лексика та фразеологія, а також різноманітні метафоричні найменування. Одиниці, яким притаманний значний інвективний потенціал (обсценна, грубо-просторічна лексика і фразеологія, експресивні негативно оцінні відіменні новотвори, стилістично нейтральна негативно оцінна лексика і фразеологія, що характеризує зовнішність політика, метафори, сферою-джерелом яких є стосунки між чоловіком та жінкою, а сферою-ціллю – особистість опонента), використовуються в російськомовній газетній комунікації України вкрай рідко. Встановлено, що інвективний потенціал лексичної або фразеологічної одиниці залежить від типу її негативної оцінки (раціональної чи емоційної, інгерентної чи адгерентної), наявності семантики інтенсивності та образності, а також стилістичних характеристик. Синтаксичні конструкції, зокрема питальні, окличні, вставні конструкції та речення з однорідними членами, також є популярним засобом реалізації інвективної тактики у російськомовній газетній комунікації України завдяки імпліцитності інвективних смислів. Окрім того, що синтаксичні конструкції посилюють негативний вплив висловлювання з інвективною лексикою, їм притаманні власні інвективні можливості, які реалізуються навіть тоді, коли в цих конструкціях не використовується інвективна лексика. Вживання лапок сприяє реалізації інвективної тактики не лише тому, що дає змогу виділити стилістично чужорідні масмедійній комунікації інвективні одиниці, але й тому, що підкреслює контекстуальне переосмислення поняття, набуття ним негативної оцінності, іронічне ставлення до повідомлення, належність поняття, яке виражено взятим у лапки словом, до сфери «чужого». Дослідження основних проявів мовленнєвої агресії, зокрема прийомів і способів реалізації інвективної мовленнєвої тактики, засвідчило існування в російській мові розвиненої системи інвективних засобів, широке використання одиниць цієї системи в російськомовній газетній комунікації України, продемонструвало намагання учасників масмедійного політичного дискурсу України виражати негативну оцінку й негативні емоції за допомогою неоднозначних мовних засобів, котрі зазвичай не можуть бути кваліфіковані як образливі, тобто їх використання не може слугувати приводом для притягнення автора до відповідальності. Вважаємо перспективними подальші дослідження в цьому напрямку. |
