Застосування функціонально-семантичного підходу при опрацюванні зібраного матеріалу дозволило ґрунтовно дослідити аналізовані явища, систематизувати усі можливі семантичні відтінки локативного, темпорального, квантитативного значень дієслів з префіксами ви-, пере-, по-; виявити специфіку взаємодії окремих складників загальних значень; кваліфікувати полісемічні й омонімічні відношення у розглянутих семантичних структурах; встановити зв’язки між явищами словотвірної і лексичної омонімії, а також простежити омонімію видових форм. Омонімія є явищем не стихійним, а закономірним, яке існує на усіх мовних рівнях і передбачає тотожність форми і відмінність семантики певних одиниць. Основними диференційними критеріями розмежування полісемії й омонімії виступає аналіз особливостей семантики мовних одиниць, їх взаємозв’язки і взаємодія, сполучуваність з відповідними компонентами синтаксичних конструкцій. Для кваліфікації омонімії дієслівних префіксів важливою є побудова семантичних дерев (локативних, темпоральних, квантитативних) і пошук зв’язків у межах загальних значень і між ними. Локативна семантика, яка є складником загального значення, по-різному виявляється в аналізованих дієсловах: у похідних із префіксом ви- вона регулярно трапляється у контексті, хоча відносно незалежна від синтаксичного оточення. Деякі семи реалізуються поодинокими випадками, які здебільшого і зумовлюють вияв омонімічних відношень. На противагу лексемам із цим афіксом, дієслова із префіксом пере- об’єднують невелику за обсягом групу дериватів, які виражають низку специфічних значень, з-поміж яких просторове значення є спорадичним. До того ж, уживання контамінацій відтінків переважає. Своєрідність семантики дієслівних похідних із префіксом по- полягає в тому, що вона репрезентована незначною кількістю дериватів, має простішу внутрішню структуру, а вияв значення повністю залежить від поширювачів. У темпоральній функціональній структурі похідних із префіксами ви-, пере-, по- часові межі дій, названих твірним дієсловом, не відрізняються багатством семантичних відтінків. Майже усі темпоральні значення пов’язані із квантитативним показником інтенсивності. Типовою для усіх префіксів виявляється квантитативна семантика. На відміну від просторових і часових характеристик виконуваних дій, кількісні ознаки представлені розгалуженою семантичною структурою. Семантичні відтінки у межах одного (гомогенного) загального значення (простору, часу, кількості) здатні утворювати найрізноманітніші контамінації із двох і більше компонентів. Подібні поєднання виникають спорадично, хоча у мовленні трапляються досить часто. Семи такого типу зберігають внутрішні значеннєві зв’язки, які не втрачаються у будь-якому контексті. Вони є безпосередніми складниками однієї семантики (тобто жодна з умов кваліфікації омонімічних відношень не виконується), а тому у названих випадках констатується явище полісемії. Префікси дієслівних дериватів здатні виражати гетерогенну семантику, але значення похідного дієслова здебільшого опосередковано пов’язане через одне або два відтінки твірного, дає підстави говорити про полісемічні відношення на рівні семантики дієслова в цілому. Явище омонімії у таких випадках спостерігається лише на рівні префіксальних морфем. Окрім того, у поодиноких випадках констатується граматична омонімія форм виду (перфективної й імперфективної), яка супроводжує словотвірну полісемію. Досліджувані префіксальні морфеми виражають граматичне значення показника виду по-різному. Функція формотворчого афікса у дієсловах із префіксами ви- і пере- поза контекстом виявляється зрідка. Не зважаючи на це, частотність їх уживання досить висока. Поряд з цим, префікс по- виступає у ролі показника виду навіть поза синтаксичним оточенням. Аналіз взаємозв’язків семантико-граматичного і граматичного значень допомагає встановити, що дієслова із префіксами ви-, пере-, по- зумовлюють виникнення словотвірної омонімії. Дієслова із локативними, темпоральними, квантитативними значеннями знаходяться на другій сходинці словотвору (побігти почати бігти – похідне від бігти; ), а в іншому випадку – префікси виступають диференціаторами виключно граматичного значення (побігти – доконаний вид до бігти). Омонімічні відношення найбільш повно представлені у лексемах з афіксом по-, похідні ж із префіксами ви-, пере- виявляють словотвірну омонімію здебільшого у контексті. На матеріалі дослідження встановлено, що лексико-граматичні омоніми можна кваліфікувати лише за умов аналізу семантики афіксальної і кореневої морфем, оскільки префіксовані дієслова є дериватами, а омонімічна семантика твірного досить часто переноситься із дієслова-мотиватора на похідне. У праці визначено низку параметрів диференціації, які допомагають простежити функціонування похідних дієслівних омонімів у сучасній українській мові. | 