Солоха Ігор Михайлович. Морфо-біологічні особливості помісей від схрещування баранів мясної породи олібс з мясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель : Дис... канд. наук: 06.02.01 - 2008.
Анотація до роботи:
Солоха І. М. Морфо-біологічні особливості помісей від схрещування баранів м’ясної породи олібс з м’ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 - розведення та селекція тварин. – Інститут тваринництва УААН, Харків, 2008.
Дисертаційна робота присвячена вивченню ефективності використання м’ясних баранів олібс канадської селекції на м’ясо-вовнових матках дніпропетровської селекції у типі корідель. Теоретично обґрунтована доцільність і практично реалізовано схрещування баранів породи олібс і маток дніпропетровської селекції у типі корідель з метою підвищення генетичного потенціалу популяції овець місцевої селекції.
Досліджено фенотипові ознаки і морфо-біологічні особливості помісей І покоління. Вперше виявлена можливість раннього прогнозування продуктивності потомства м’ясної породи олібс в залежності від строку ембріогенезу. Оцінено його відгодівельні, м’ясні і забійні якості, експериментально визначена скороспілість і економічна ефективність реалізації на м’ясо у 8-місячному віці. Вивчено кореляційні зв’язки основних селекційних ознак м’ясної і вовнової продуктивності напівкровного за олібсами потомства і чистопородного молодняка.
Дослідженнями встановлено, що помісному молодняку властиві крупноплідність, вищі, ніж у чистопородних ровесників, збереженість, інтенсивність масового і лінійного росту, менші витрати корму на приріст живої маси, що сприяє збільшенню виробництва м’яса-баранини і ягнятини та підвищенню рентабельності галузі.
Експериментально обґрунтовано, що використання м’ясних баранів олібс для схрещування з м’ясо-вовновими матками дніпропетровської селекції у типі корідель вплинуло на морфо-біологічні особливості помісей І покоління, переорієнтування типу і поглиблення ознак, притаманних тваринам м’ясного напряму.
Тривалість періоду ембріогенезу у ягнят піддослідних груп була у межах 144 – 155 діб, але серед помісей з коротким утробним періодом (144 – 147 діб) було 33,3, з середнім (148 – 151 доба) – 38,3, з подовженим (152 – 155 діб) – 28,4 %, серед чистопородних – відповідно 20,0; 36,7 і 43,3 %. Відносні прирости за підсисний період були вище у помісей на 2,8 – 3,3 абсолютних відсотка.
Напівкровні за олібсами ягнята народжувалися крупними: баранчики живою масою 4,42, ярочки 3,92 кг, були добре розвиненими і більш життєздатними – збереженість за підсисний період становила 95,9 %. Помісне потомство м’ясних баранів олібс відзначалося інтенсивнішим ростом і розвитком: середньодобові прирости у ранньому онтогенезі становили 204,7 – 236,8 г, що вірогідно більше, ніж у чистопородних ягнят на 14,9 – 19,2 %.
Помісний за олібсами молодняк в усі вікові періоди вірогідно випереджав за живою масою чистопородних ровесників: у 4 місяці перевагу мали баранчики на 19,8, ярочки – 13,7 %, у 6 місяців – відповідно 20,7 і 13,8 % (Р>0,999). У 8-місячному віці помісі досягли нормативної живої маси для 12-місячних тварин, що є свідченням їхньої скороспілості. Річні помісні баранчики і ярочки мали живу масу 55,6 – 46,9 кг, що вище за нормативну для овець дніпропетровського типу у цьому віці на 22,3 – 23,6 %, а у чистопородних ровесників – на 2,3 – 5,9 %.
Соматометричні показники характеризують помісей як більш розтягнутих і розвинених у ширину тварин, з добре вираженими м’ясними формами, успадкованими від батьківської м’ясної породи олібс.
Помісні баранчики за 60 діб відгодівлі трансформували корм у прирости живої маси на 14,5 % економніше, ніж чистопородні, витрачаючи 6,7 кг корм. од. і 803,3 г перетравного протеїну на 1 кг приросту за рахунок більш високої енергії росту помісей в наслідок ефекту схрещування.
За забійними якостями напівкровний молодняк перевершував показники чистопородних ровесників: за передзабійною масою у 6 місяців на 18,7, у 8 – 26,6, у 12 – на 20,3 %, за забійним виходом відповідно на 7,1; 6,2 і 3,3 абсолютних відсотка. У тушах помісей відрубів І сорту було 91,2 – 92,9 %, м’якоті – 78,5 – 82,2 %, коефіцієнт м’ясності – 3,65 – 4,61, площа «м’язового вічка» становила 19,94 – 24,08 см2, що вірогідно перевершувало показники ровесників материнської породи. За хімічним складом м’яса помісі мали кращі якісні показники: співвідношення білок : жир становило 0,94 – 1,03, у чистопородних – 0,85 – 0,86.
Помісне потомство за настригом немитої вовни на 6,7, митої – на 4,7 % поступалося чистопородним аналогам, за природною довжиною вовни на 5,1, дійсною – на 2,8 %, за міцністю на розрив – на 16,2 %, але мало більше на 3,2 % звивистість і вихід митого волокна на 1,1 абсолютних відсотка. Серед помісних ярок 83,7 % мали вовну 60 – 58 якості і 16,3 – 56 якості, серед чистопородних ровесниць у 65,2 % вовна була 58 якості у 20,8 – 56 і у 14,0 – 50 якості.
Гематологічні показники у напівкровного за олібсами потомства в усі періоди життя, які вивчалися, були у межах фізіологічної норми і вірогідно вище, ніж у чистопородного за вмістом гемоглобіну на 8,2 – 11,3 % (Р>0,95), еритроцитів – на 2,3 – 8,4, лейкоцитів – на 3,6 – 4,8, білка – на 2,4 – 4,2 % (Р>0,99). Це свідчить про більш високий рівень обмінних процесів у помісей, що й обумовило підвищення у них продуктивних показників.
Позитивні кореляційні зв’язки у помісних ярок між основними селекційними ознаками встановлені на рівні 0,46 – 0,92, у чистопородних – на рівні 0,57 – 0,89.
При однакових витратах на вирощування молодняка обох піддослідних груп від помісних баранчиків отримано більше прибутку, ніж від чистопородних ровесників у розрахунку на одну голову при реалізації їх у 8-місячному віці на 94,6, у 12 – на 91,3 грн. Це є підставою вважати 8 місяців економічно обґрунтованим забійним віком скороспілого напівкровного за олібсами молодняка.
Публікації автора:
Солоха І. М. Відгодівельні і забійні якості баранчиків різного походження // Таврійський науковий вісник. – Херсон: Айлант, 2006. – Вип. 44. – С. 123 – 127.
Солоха І. М. Відтворні якості маток дніпропетровського типу асканійських м’ясо-вовнових овець // Вісник аграрної науки. – К., 2006. – № 7. – С. 66 – 69.
Солоха І. М. Вікова зміна маси овець різного походження // Тваринництво України. – 2007. - № 1. – С. 16 – 18.
Солоха І. М. Інтенсивність росту чистопородних і помісних ягнят з різними строками ембріогенезу // Науково-техн. бюлетень Інституту тваринництва УААН. – Харків. – 2007. – № 95. – С. 221 – 224.
Солоха І. М. М’ясна продуктивність баранчиків різної породності // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – Дніпропетровськ, 2006. – № 2. – С. 108 – 110.
Солоха І. М. Показники новонароджених помісей олібс дніпропетровський тип асканійських м’ясо-вовнових овець // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – Дніпропетровськ, 2006. – № 1. – С. 154 – 157.
Солоха І. М. Ріст і розвиток у підсисний період чистопородних і помісних ягнят // Тваринництво України. – 2006. - № 4. – С. 4 – 7.
Шуваєв В. Т., Солоха І. М. Використання баранів м’ясної породи олібс // Тваринництво України. – 2007. – № 5. – С. 19 – 22. (Здобувачем проведені дослідження, оброблені матеріали, написана стаття).
