1. Проблема морального виховання молоді була актуальною на різних етапах розвитку суспільства. Сьогодні передбачається формування широкого кола моральних якостей, які випливають із загальнолюдських уявлень про мораль, до яких відносимо людську гідність, доброзичливість, справедливість, непримиренність до антигуманних учинків, чесність, людяність, безкорисливість, співчуття, порядність та інші чесноти. 2. З’ясовано та уточнено, що феномен „мораль” є складним комплексним утворенням, яке становить систему норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства і означає форму соціальної культури, що виконує ціннісно-орієнтаційні та регулятивні функції. Основну, базову і визначальну складову частину змісту виховання становить моральне виховання, що полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. 3. Встановлено, що обґрунтована система критеріїв – знання основ моралі та форм, методів і засобів морального вдосконалення, морально-практична діяльність (уміння визначити емоційно-ціннісний зміст явищ суспільної дійсності, самооцінка морально-практичної діяльності, комплекс умінь – соціально-аналітичні, діагностико-перцептивні, конструктивно-проектувальні, комунікативні, організаторські) та їх змістові характеристики уможливили діагностування рівнів моральної вихованості старшокласників. 4. Доведено, що впровадження розроблених і теоретично обґрунтованих моделі морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії (складовими її є цільовий, мотиваційний, змістовий, контрольно-оцінний компоненти) і технології морального виховання старшокласників гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи (Вона побудована на основі врахування сучасних тенденцій та впровадження системного підходу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу, що включає такі основні елементи: мету, умови, зміст, форми та методи морального виховання, контроль, самоконтроль старшокласників, здійснення системного і діяльнісного підходу до означеного процесу) виявились ефективними, оскільки результати експерименту показали підвищення рівня моральної вихованості старшокласників, складовими якої були свобода мислення, чесність, справедливість, гідність, порядність, відповідальність, патріотизм, схильність до героїзму, доброта, толерантність, старанність, доброзичливість, любов до Вітчизни, рідної культури, рідної культури, мови. Як засвідчили дані підсумкового зрізу, в експериментальній групі високого рівня моральної вихованості досягли вже 28,2% старшокласників (у контрольній – 12,7%), середнього – 61,5% (у контрольній – 50%). Зменшилися показники низького рівня – з 44,5% до 10,3% (у контрольній – з 42,1% до 37,3%). 5. Здобуті результати формувального етапу експерименту підтвердили ефективність дії висунутих у гіпотезі педагогічних умов: ефективність морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії зумовлюється опануванням основ моральних цінностей, що ґрунтується на вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу; формування такого типу особистості, якій властиві загальнолюдські моральні цінності та яка має набути, окрім вищезазначених цінностей, рис відповідальності, самоосвіти, самовиховання і прагнути до постійного морального самовдосконалення); оптимальним використанням можливостей змісту навчальних дисциплін; впровадженням спецкурсів “Основи християнської моралі” та ”Усна народна творчість” і виховних заходів у взаємозв’язку навчально-виховної урочної та позаурочної діяльності морального спрямування; вияву досліджуваного особистісного утворення. 6. Доведено, що морально-практична діяльність старшокласників активізується при впровадженні поетапного управління означеним процесом формування моральних цінностей. Завдання педагога на етапі засвоєння старшокласниками знань про моральні цінності, норми моралі, орієнтації на застосування їх у практично-моральній діяльності полягають у створенні позитивної мотиваційної установки в них на оволодіння системою моральних цінностей у навчально-виховному процесі гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи; організації навчально-виховного процесу, який передбачає суб’єкт-суб’єктні взаємостосунки учасників виховного процесу; сприянні підвищенню рівня моральної вихованості та потреби у практично-моральній діяльності. 7. Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що визначені завдання реалізовано, мета досягнута, гіпотеза підтвердилася. Сукупність отриманих наукових висновків має важливе значення для педагогічної теорії і практики морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії. Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання поставленої проблеми. Подальшого вивчення потребують проблема підготовки педагогів до морального виховання старшокласників, питання цілеспрямованого педагогічного впливу інформаційно-комунікативних факторів на формування моральної культури особистості. Їх вирішення сприятиме духовно-моральному розвитку та поліпшенню моральної вихованості особистості. |
