Анотація до роботи:
Федорук Н.М. Мораль та суспільний прогрес. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Харківський університет Повітряних Сил, Харків, 2005 р. Дисертацію присвячено дослідженню долі моралі в межах взаємозумовленості моралі й суспільного прогресу. На основі аналізу існуючих вчень про мораль встановлено внутрішні чинники зміни моральних норм, а саме: почуття, розум, суспільне благо. Аналіз етичних шкіл дозволив відзначити прогрес моральних норм. Критеріями прогресу моралі виступають кількісне зростання розмаїтості моральних норм, їхнє узагальнення, поглиблення, удосконалювання змісту. Історична обмеженість вчень про мораль, покликаних проголосити універсальні норми, і одночасне співіснування багатьох з них зобов'язала звернути пильну увагу на середовище, що формує мораль, особливо на ту його частину, що демонструє матеріальні й духовні можливості людини в зміні навколишньої й власної природи. Ці можливості своєю появою найбільшою мірою зобов'язані суспільному прогресу. Обґрунтовано неминучість виникнення апріорно-постулативного зобов’язання в моралі, виявлено актуальність кантівської концепції моралі. Показано необхідність і можливість з'єднання апріорно-постулативного й діалектико-матеріалістичного підходів до моралі (перший персоніфікує формально-логічний (логіка повинності), другий – змістовно-емпіричний аспекти моралі)). Зміна потреб є результатом суспільного прогресу. Саме це дозволяє додати змісту кантівському імперативу: введення ієрархії рівнів емпіричного. Встановлено долю моралі на основі аналізу видів суспільного прогресу з погляду зміни їх моралі. Мораль буде прогресувати під впливом суспільного прогресу, будуть з'являтися нові норми, що глибше відбивають сутнісні потреби людини. |