Дослідження моралі як інтеграційного чинника соціально-політичної стабільності є важливим, з точки зору створення концептуальної основи, для вирішення завдань формування активної життєвої позиції особистості. Результатом дослідження стала постановка нових проблем, по відношенню до яких отримані висновки є теоретичним підґрунтям і методом. 1. Суспільно-політична практика сучасного суспільства потребує зростання моральної активності особистості як суттєвої риси демократичних засад політичної і суспільної діяльності, що є наслідком зростання ролі суб’єктивного фактора в цілому, морального зокрема. Практична життєдіяльність сучасного суспільства розширює діапазон можливих цілей і мотивів людської діяльності. У відповідності з об’єктивними обставинами зростає потреба в цілеспрямованому вдосконаленні суб’єктивної сторони діяльності, в гармонізації відносин між об’єктивною можливістю і суб’єктивною здатністю ставити позитивно-моральні цілі і домагатися їх ефективної реалізації. 2. Осмислення морального вибору особи як моральної діяльності, котра виникає в ситуації, що вимагає надання переваги одному з варіантів вчинку, і виражається в моральному цілепродукуванні, рішеннях про ефективні засоби досягнення цілі і виконання морального рішення, практичної реалізації його в адекватних позитивно-моральним цілям результатах, ґрунтується на діяльному підході до моралі. Такий підхід дозволяє виділити в моралі універсальні риси людської діяльності і таким чином застосувати до морального вибору цільовий підхід: аналіз відношень цілей, засобів і результатів. Таким чином, значення етико-праксеологічного дослідження визначається тим, що ефективність морального вибору зумовлює реалізацію його ціннісної спрямованості. Цільовий підхід до моралі задає більш жорстку орієнтацію на кінцевий результат функціонування всіх елементів вчинку. Така орієнтація на єдність свідомості і поведінки, слова і діла, наміру і результату пояснює ступінь важливості «операційного» елементу вчинку, що є не менш важливою етичною проблемою, ніж, наприклад, ціннісні його елементи. 3. Моральна регуляція ґрунтується на наявності у людини можливості і здатності до усвідомлення рішення, раціональної переваги варіанту вчинку і моральної рефлексії, що забезпечують максимальну ефективність суспільно-політичної діяльності з урахуванням моральної доцільності. Будь-яка соціальна дія розглядається як результат взаємодії різноманітних інтересів і потреб, прагнень і воль, без чого не можна зрозуміти загальну спрямованість історичних подій і, як результат, не можна домогтися глибокого дослідження питань соціально-перетворюючої діяльності, переходу суспільства до вищих рівнів свого розвитку. Все це вимагає необхідності всебічного врахування ціннісних орієнтацій в суспільно-політичній практиці. Власне соціально-філософський кут зору на ціннісні орієнтації полягає перш за все в усвідомленні їх соціального значення. Вони виступають важливим зв’язуючим ланцюгом між суспільством (соціальним середовищем) та індивідом, особистістю, її внутрішнім світом. 4. Цілісна картина суспільно-політичного життя може бути одержана лише в тому випадку, коли беруться до уваги всі три види стимулів людської діяльності, взяті у їх співвідношенні з відповідними сферами життєдіяльності суспільства – матеріальної, соціально-політичної і духовної. Тому сама оцінка мети і засобів досягнення такого гармонійного співвідношення залежить від їх взаємозв’язку. І тут гармонічна єдність моральності і політичної доцільності вимагає свідомих творчих зусиль в усіх сферах людської діяльності. Чим об’єктивнішою буде в цьому випадку моральна оцінка цих зусиль, тим ближчою вона буде до власне наукової оцінки суспільно-політичної дійсності, де моральні оцінки виступають як один з регулятивних чинників політичних дій. 5. На сучасному етапі розвитку суспільства, інтеграційних чинників взаємовідносин держави і суспільства темпи історичного розвитку залежать від ступеня участі народних мас в політиці. Збільшується кількість людей, залучених до політичних процесів, зростає їх політична свідомість, відповідна політична орієнтація, що має свої моральні наслідки. Маси вносять в політику свою світоглядну орієнтацію, свої моральні норми, вимоги, надії, ідеали. Зростання політичної активності мас означає посилений вплив на політику тієї моралі, яка склалась в гущі народних мас. Моральність народних мас містить в собі великий соціальний досвід, переломлений через своєрідний спосіб орієнтації людей в соціальному середовищі, закріплений в рамках відповідних норм і заборон. Цей досвід нерідко проявляється через моральну інтуїцію як безпосередня, миттєва реакція людей на ті чи інші символи цінностей, на ту чи іншу ситуацію. 6. Мораль як форма суспільної свідомості надає людям особливих способів орієнтації в соціальному середовищі, у світі цінностей, особливих засобів регуляції їх поведінки. Отже, проблема взаємовідносин моралі і політики як відносно самостійних форм суспільної свідомості є перш за все проблемою взаємодії політичної ідеології і моральної свідомості. Політика є тим ефективнішою, чим більше вона опирається на наукові дані, чим тверезішим, об’єктивнішим розрахунком вона озброєна; мораль містить також пізнавальний момент, однак він у неї переломлюється через оціночно-імперативну (регулятивну) функцію, соціально-інтуїтивний підхід тут відіграє більш вагому і специфічну роль. 7. Процес реформування українського суспільства небувало загострив увагу суспільної думки до моральних принципів політичної діяльності, моральної оцінки діячів української держави, до проблеми морального сенсу життєдіяльності народу, формування і досягнення національної ідеї. Зростає вимога моральної відповідальності у представників політичної еліти, лідерів політичних партій, керівників державних установ, всім ходом реформації втягнутих в докорінну перебудову суспільного життя українського народу. Ось чому проблема взаємовідносин політики і моралі стоїть на одному з перших планів вдосконалення суспільно-політичного життя українського суспільства, розвитку і вдосконалення напрямків досягнення демократизації всіх форм суспільного життя нашої держави. |
