У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нові вирішення проблеми монополізму в економіці перехідного періоду України. Суть основних висновків та пропозицій полягає в такому: Рис. 3. Структура моделі системи демонополізації галузі залізничного транспорту України теоретично обґрунтовано та поглиблено зміст та сутність монополії, що виражається в такому виді економічних відносин, при якому, займаючи монопольне становище, монопольні утворення нав’язують господарюючим суб’єктам та суспільству свої інтереси, ігноруючи їх дійсні потреби; виявлено, що основними причинами високого рівня монополізації економіки України є наступні: по-перше, це політична система, яка існувала протягом 70 років та базувалася на пануванні єдиної правлячої партії, що вела управління господарською діяльністю. По-друге, адміністративно-командна система господарювання, що ґрунтувалася на пануванні державної монополії, превалюванні державних інтересів над особистими. Існувала структурна ієрархія в управлінні: нижчестояща ланка підпорядковувалася вищестоящій, кожне підприємство було закріплено за визначеним відомством. Основними методами управління економікою були: директивне планування, концентрація фінансових ресурсів, фондований розподіл матеріально-технічних ресурсів, централізована тарифна система та інше. По-третє, наявність фактично єдиної форми власності – державної, що призвело до знищення об'єктивних економічних передумов для вільного підприємництва і розвитку конкуренції. Будучи єдиним і повновладним власником, держава всіляко сприяла посиленню монополізму у всіх сферах діяльності. По-четверте, високий ступінь концентрації і спеціалізації (у деяких галузях вузької предметної спеціалізації), наявність адміністративних обмежень ринку призвели до створення монопольної структури самого виробництва; проаналізовано сучасну систему антимонопольного регулювання. На підставі аналізу встановлено: основними видами порушень в Україні є зловживання монопольним становищем та дискримінація підприємців органами влади; найбільше число порушень антимонопольного законодавства України приходиться на зловживання монопольним становищем. З них найбільше число зловживань існує у вигляді встановлення монопольно високих цін, дискримінаційних цін і нав'язування умов, що ставлять контрагентів у нерівне становище на товарному ринку. При цьому 42% усіх зловживань приходиться на природні монополії; відмітними рисами антимонопольного законодавства України є ведення Переліків монопольних утворень і регулювання дій, кваліфікованих як дискримінація підприємців органами влади і самоврядування; українським законодавством, як і законодавством розвинутих країн світу, заборонені антиконкурентні узгоджені дії і процеси концентрації, що можуть призвести до утворення монополій; аналізуючи рівень монополізації товарних ринків України, виділено три групи товарних ринків в залежності від факторів, що обумовлюють їх монополізацію: ринки, монополізація яких пов'язана з природними причинами (54%); ринки, монополізація, яких викликана адміністративним фактором (26%), і ринки, монополізація яких пов'язана з етапом становлення ринкових відносин (6%); розроблено основні напрямки удосконалення механізму державного регулювання монопольних утворень з урахуванням ряду обставин. По-перше, необхідність формування взаємозалежних стратегій внутрішнього розвитку монополізованих галузей і глобальних стратегій, орієнтованих на їх активну роль як суб'єктів конкурентних відносин у світовій економіці. По-друге, необхідність ув'язування розроблюваних стратегій з періодизацією розвитку української економіки, що включає етапи фінансової і виробничої стабілізації, економічного зростання і, нарешті, етап широкомасштабного входження у світовий ринок. По-третє, необхідність обліку галузевих особливостей розвитку природних монополій, обумовлених їх організаційно-економічним і фінансовим станом, місцем, займаним у макроекономічній системі; запропоновано модель системи демонополізації галузі залізничного транспорту України, основні моменти якої такі: розділ мережі залізничних доріг та підприємств, які надають послуги з перевезень; приватизація локомотивів та рухомого составу; приватизація підприємств, що здійснюють допоміжні види діяльності на залізничному транспорті; позбавлення “Укрзалізниці” привілейованого права на встановлення тарифів на перевезення залізничним транспортом; надання самостійності в розробці тарифної політики підприємствам-власникам “відомчої частини” залізничних доріг; розвиток операторської форми надання послуг по перевезенню залізничним транспортом. |