У дисертації теоретично обґрунтовано та емпірично встановлено новий підхід до розуміння процесу формування ментальності. Доведено, що провідним психологічним джерелом утворення ментальності є мономіф. Узагальнення результатів дослідження підтвердило нашу гіпотезу та дало підстави для таких висновків: 1. Значимі конструкти життя, отримані під час первинного досвіду "читання" оточуючої дійсності, складають ментальність, що визначає провідні особливості світосприймання представників певної етнічної спільноти. Основними психологічними джерелами формування ментальності є: мономіф, культурно-історичний досвід етносу, мова та особливості географічного середовища. 2. Теоретико-емпіричний аналіз поставленої проблеми дає підстави стверджувати, що мономіф як матриця загальнолюдських тем та сюжетів є базою для творення сучасних історій. Наявність мономіфологічного каркасу в актуальних історіях етносу свідчить, що поряд з новим розумінням дійсності їх змісти відображають й ментальні уявлення. Отже, універсальність мономіфу зумовлює стабільність ментальних змістів. Мономіфологічні історії забезпечують стійку адаптацію представників етнічних спільнот до дійсності в межах їхньої ментальності шляхом трансформації традиційних уявлень етносу до смислових основ актуальних інтерпретацій. 3. Виявлено ситуативні (сучасні міфи, суб’єктивний досвід представників етнічної спільноти) та базові (глибино-архетипні та культурологічні змісти) фактори творення історій. Ступінь репрезентації складових цих факторів визначає характер мономіфологічності історії. 4. Результати дослідження засвідчують, що в межах української ментальності універсальні сюжети й теми мономіфу репрезентують сучасні політичні та психотерапевтичні історії. Відсутність сьогочасних традиційних українських історій зумовлює неможливість безпосереднього вивчення мономіфологічних історій, об’єктивованих в інших сферах повсякдення. 5. Розроблені та апробовані методики сприяють об’єктивації ментальних уявлень в особистій історії життя та усвідомленню їхнього впливу на життєву позицію людини. Перехід ментальних уявлень з імпліцитного рівня на експліцитний є важливою умовою конструювання нових альтернативних історій, що базуватимуться на ефективних для особистості змістах сімейного наративу, ментальних особливостях її культури та смислів автонартиву. 6. Результати дослідження свідчать, що об’єктивація базового фактору творення мономіфологічної історії в політичній сфері сприяє активізації смислів культурного досвіду етносу щодо образу ідеального лідера, робить їх провідними в процесі інтерпретації й розуміння політичної історії. Наявність ситуативного фактору породжує звернення суб’єкта до особистісного контексту інтерпретації історії за рахунок проекції внутрішніх почуттів та переживань на фігури політичних діячів. Сучасні політичні історії, що характеризуються наявністю ситуативних та базових факторів творення мономіфологічної історії, породжують у виборця емоційне переживання, стають суттєвими для його життєвої історії. 7. Експериментально доведено, що програвання сюжету аутентичного тексту за методом міфодрами дозволяє суб’єкту: репрезентувати індивідуальні аспекти досвіду; конструювати інше розуміння значимих подій на основі апробації нових форм поведінки, актуалізації інтерпретаційних ресурсів культурних текстів та наративів інших людей; частково осмислити провідні змісти української ментальності, включаючи провідні цінності, норми, психологічні проблеми; адаптувати мономіфологічні сюжети до сучасних культурних моделей дійсності та індивідуальних історій; підтримувати та формувати провідні інтерпретаційні схеми розуміння дійсності в межах ментальності; переживати почуття етнічної приналежності та формувати патріотичні цінності. Програвання представниками інших етнічних спільнот мономіфологічних сюжетів у методі міфодрами сприяє осмисленню кроскультурного досвіду та формуванню почуття толерантності до ментальних тем інших культур. Отримані результати експериментального дослідження відкривають можливості для подальшого вивчення, використання мономіфологічних історій в аспекті проблем політичної сфери, психотерапевтичної допомоги особистості та інших контекстах людської життєдіяльності. А багата фольклорна спадщина України підводить до актуальної та психологічно ресурсної теми створення нових сучасних мономіфологічних історій для українців на різних етапах онтогенезу. |